HomeРазноеЕсе про україну: Твори -есе про Україну – АБЕТКАland

Есе про україну: Твори -есе про Україну – АБЕТКАland

Твори -есе про Україну – АБЕТКАland



Прочитано:
5 261

Твори -есе про Україну для учнів 4 класу.

  • Автор: Наумчик Олена Арсенівна
  • Заклад: Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №8
  • Тема: Твори -есе про Україну
  • Спрямування: 4 клас

***

         Плаче небо… Краплинки – сльозинки проникають в землю і живлять її. Весною вона вкривається різнобарвним цвітом…

         Плаче, сумує Україна за небесною Сотнею, за воїнами АТО, які загинули , захищаючи рідний край. Плаче і вірить що ціна їхнього життя – вільна , незалежна , неподільна , щаслива Україна. Вона – незламна…

         Я вірю і знаю, що Україна живе і завжди житиме в моєму серці і серцях моїх ровесників.

***

         Я люблю свою Батьківщину, рідну Україну . Дуже пишаюся, що народилася у країні, де живуть гарні, добрі, працьовиті і терпеливі люди.

         Моє серце болить за Україну, за наші родини, за двоюрідного брата, який захищає мій спокій. Кожного вечора, коли молюся перед сном, прошу Бога миру. Благаю, щоб наші  рідні солдати повернулися додому.

         Хочу жити на Україні без сліз та зла.

***

         Коли я думаю про Україну, бачу чарівну вишиванку неба і золоті ниви пшениці, полонини Карпат, шахти Донбасу, де зараз ідуть криваві бої. Наша квітуча земля омивається кров’ю наших героїв. Не шкодуючи свого життя , вони мужньо захищають нашу Батьківщину. Я знаю, перемога буде за нами. Ми  – українці  і любимо свою землю всім серцем. Моя рідна Україна зазнала багато бід і випробувань. Не любити тебе, Україно, не піклуватися про тебе – гріх, бо ти наша мати! Я люблю тебе так , як свою рідну матусю. Я вірю, ні , я впевнений, що саме любов переможе, що вогні війни згаснуть і Україна оживе, стане взірцем для всього світу.

          Я всім серцем вірю у майбутнє своєї держави.

Авторськими правами на розміщений матеріал володіє автор, що підтверджено сертифікатом про публікацію №18-1179  від 01.06.2018року. Відповідальність за достовірність та якість викладеного матеріалу також несе автор матеріалу.

Твори переможців обласного конкурсу есе «Україна у моєму серці» (2016 р.)

Літній ранок…

Літній ранок…

Іду стежиною через поле… Милуюся…

Колосся пшениці шепоче

тихенько синьооким волошкам якусь

таємницю…

Глянула вдалину… Маки, маки…

Мов краплини крові багряніють…

Це ж краплини крові захисників України,

Які полягли за волю, гідність моєї держави.

Це діди, батьки, сини…

Згадалось…

Серпневий вечір… Обабіч дороги, від початку села і

до самісінької хати – люди, квіти, полум’я свічок…

Я, мама, тато, сестричка, сусіди… Та все село тут…

Стоять усі уздовж дороги.

Зустрічають воїна, захисника, однокласника, друга, сина

Омелянюка Андрія.

Лунає: «Слава Україні! Герої не вмирають! Смерть ворогам!»

Оце і є моя Україна! Моя рідна, серцю мила сторона!

Уся заплакана, скривджена…

Але крізь сльози вона усміхається, вірить в майбутнє…

І ми, діти, обіцяємо допомогти

піднятися з колін неньці Україні.

І до останнього подиху іти

з вірою і Україною в серці!

 

Литвин Мирослава, учениця 4-Б класу ЗОШ с. Дубове

Ковельського району

 

 

 

 

 

 

Нам доля випала така

         Кажуть, долі не вибирають – вона дана Богом. А, можливо, кожен сам творить свою долю? Хто керує людиною, коли вона постає перед вибором: cовість, переконання, поклик серця чи вищі сили? Напевно, однозначної відповіді на це запитання немає. Мабуть, усе разом узяте. Кожен з нас (хай навіть раз у житті) стояв перед вибором: як вчинити? Особливо гостро постало це питання з часу, коли життя кожного українця перевернулося з ніг на голову – почалася війна і стали мобілізовувати чоловіків. Хто ховався, хто вишукував різні причини, щоб уникнути мобілізації, а хто керувався принципом: якщо нея, то хто?

Мій батько, Юзюк Андрій Миколайович, не задумувався над тим, йти чи не йти. Як тільки принесли повістку в серпні 2014 року, відразу став збиратися. Я пам’ятаю його слова, звернені до мами: «Якщо не піду, то як буду в майбутньому дітям в очі дивитися». І пішов… І життя моє раптом змінилося…

Довгі дні, тижні, місяці чекання. Тривожні ночі, здригання від телефонних дзвінків, мамині сльози (плакала крадькома, щоб я не бачила), залежність від теленовин (а що ж там, на Сході?). Нарешті це все позаду – і тато вдома.

Я вдивляюся в його серйозне обличчя, бачу тривожні очі і зупиняю свій погляд на перших срібних волосинах. Розумію: довелося пережити чимало.

Тато розповідає про війну неохоче. Я бачу, що йому важко згадувати пережите, хоча й намагається відпустити минуле, аби не руйнувало його з середини.

– Місцеві жителі ставилися до нас непогано, – розповідає тато. – Допомагали харчами, різними побутовими речами й дуже дякували за те, що ми захищаємо їхній Донбас.

Я розумію, що недаремно наша армія стоїть там, на Сході, недаремно жертвують воїни своїм життям, адже ми – єдиний народ і в нас одна держава – Україна.

А ще тато розповідав, що їм допомагали не тільки люди. Прибилася до них покинута німецька вівчарка. Її приручили, дали кличку Вандзай, багато чому навчили. Полюбив пес солдатів, а вони – його. Дивувалися собачому розуму й вірності.

Одного разу пішли на завдання. Вандзай побіг уперед і… раптом – вибух. Розтяжка, призначена нашим солдатам, спрацювала на чотирилапому другові. Ціною свого життя він врятував людей…

…Чи було страшно? Звичайно. Кожна нормальна людина боїться такого пекла. Але шлях до свободи, незалежності завжди був нелегким, часто омитим кров’ю. А найболючіше було втрачати побратимів. Тоді поставало питання: чому він, а не я? Тато пригадав історію, коли один боєць (він пізніше загинув у АТО) отримав медаль, і цю нагороду вручали його маленькій донці. Як важко було дивитися в очі цій дитині! Як їй було пояснити, чому в неї немає тата?! Тепер я розумію: яке це щастя, що мій батько повернувся живим, що я можу обійняти його, запитати в нього поради, щодня маю можливість відчувати його міцне плече.

Тепер я розумію, що в житті найцінніше, найдорожче, розумію, що історію творять звичайні люди, такі, як мій батько. Вони бережуть наш спокій. Мабуть, у кожного під впливом нинішніх трагічних подій змінилися погляди, змінилися життєві цінності. У мого тата після того,як побував на війні, теж багато що змінилося. Він став цінувати кожну хвилину, проведену з рідними, по-іншому почав дивиться на все, що відбувається. Він говорить, що державу треба будувати з нуля, і вірить, що війна неодмінно закінчиться й наша країна стане вільною, незалежною, єдиною, справедливою, бо за це ми заплатили дуже високу ціну.

 

Юзюк Іванна, учениця 9 класу ЗОШ с. Бужанка Іваничівського району

 

 

 

 

Україна у моєму серці.

Люди як дерева. Вони вростають корінням у рідну землю, чіпляються за неї всіма силами, убираючи у свої серця живильну доброту та цілющу мудрість предків. Згодом ми зростаємо, тягнемося до блискучого сонця, до чужого неба, сповненого чарівнивих мрій, схожих на кольорові древні вітражі, усе більше й більше віддаляючись від початків. І ось, коли ми досягаємо вершини, то необережно й навіть трішки погордливо поглядаємо вниз, інколи зовсім забувши про той ґрунт, на якому зростали, який досі тримає нас і не дає зірватися в прірву. Але ж насправді ми всі є невід’ємною часточкою землі, де народилися. Прекрасного й чудового краю, де талановитих і щирих душ є більше, аніж квітів на червневих полях, де співати ще легше, ніж дихати. Ця країна – у моєму серці. Як древній код, як вічний символ життя. Я завжди ношу її з собою. Звичайно, вона – ув очах моїх турботливих батьків, які щодень хвилюються за мене, у візерунках бабусиної хустини, таких химерних і загадкових, майже як народні казки, у червоних китицях калини, вкритих сивуватим інеєм, що звисають восени над стежкою, якою я йду додому.

Україна – це зовсім мало. Це вервечка різдвяних вогнів, червоно-гарячого світла вікон маленьких будиночків на моїй вулиці. Це старенькі книжки в потертих палітурках, по яких я вчилася читати. Це запах крейди й чорнила, який відчуваєш щоразу, коли вперше заходиш у клас після літніх канікул. Це жовті яблука, пузаті медові груші у кошиках й букетики чорнобривців, які люди несуть святити до церкви на Спаса. Це розквітлі вишні біля покинутої криниці і ціле поле соняшників відразу за містом. Ну і, звісно,смарагдово-синій ліс у химерному жупані з чорної ожини та чорниць і навіть два пожовклих кленових листочки, залишені кимось на згадку в шкільному підручнику з літератури.

Україна – це ж так багато. Це мільйони людей, які з року в рік борються за своє майбутнє й долають безкінечні стежки випробувань. Це безліч міст і містечок, які щовечора відкривають свої яскраві очі, повні нічних вогнів. Це сотні озер, у яких віддзеркалюється чисте весняне небо, і річок, які невтомно несуть свої води шовковистими рівнинами й туманними горами. Це мільярди доль, дивовижних і жахливих, радісних і скорботних. Це історія, повна крові й пісень. Це я і такі ж як я. І от коли кожен усвідомить цю просту істину, станеться щось велике й добре для всіх нас. Неодмінно станеться. Наше коріння не всохне від злості і сліз, нас не спалить сліпуче сонце ілюзій, нас не розірвуть вороги. Тільки тоді, коли кожен буде носити Україну у серці…Сьогодні. Завтра. Завжди.

 

Вигнанчук Вікторія, учениця 10 класу районної гімназії імені Наталії Ужвій м. Любомля

 

 

 

«Вітчизна – це не хтось і десь,

Я – теж Вітчизна»

І. Світличний

Сиджу біля міського фонтану. Поряд проходять заклопотані люди. Яскраве сонце витанцьовує в кожній краплині води. Думаю про своє майбутнє.

Україна! Вона у моєму серці, думках, мріях, щоденних діях і планах. Я – частинка своєї держави.

В усіх людей на землі є місце, де тебе чекають, куди хочеться поїхати, де близькі люди підтримають і зрозуміють. Для мене такою місциною став Горохів. Знайоме і рідне місто. Як багато з ним пов’язано. Тут промайнуло босоноге дитинство, тут я підкорила свою першу в житті вершину – стала кандидатом в майстри спорту з боротьби дзюдо, тут знайшла справжніх і вірних друзів.

Мій любий Горохів… Я стала частинкою його історії, а він – початком моєї. З цього міста почнеться моя життєва дорога у великий світ. Я не знаю куди мене ця дорога заведе, проте, де б я не була, в думках завжди буду повертатися до рідного міста. Бо тут мій дім, тут назавжди залишиться частина мого серця.

Моя Батьківщина – це і моя родина: тато, мама, брати Павло та Ілля, сестричка Марійка.

Сьогодні твориться історія. Знову в наше місто прийшов серпень, а з ним – 25-й день народження нашої держави. На площі Незалежності мого міста викарбувані прості і мудрі слова: «Єднаймо мудрість і добро на славу Україні!» Який глибокий зміст для кожного українця в словах: «Слава Україні!» Разом з патріотичною атмосферою Майдану кожен українець змінився, переборов у собі психологію раба, став добрішим. Кожен усвідомив, що нас всіх об’єднує не тільки однакова обкладинка паспорта, а й спільна історія, нація, душа.

Я часто чую з екрана телевізора, з вуст своїх однолітків, що не дотягує моя країна до статусу європейської держави. Але чи справді в Європі все так добре, а в нас так погано? Досить недавно я стала свідком події, про яку неодноразово згадую. Цьогоріч в с. Пляшева на Рівненщині відбувалося святкування 365-річчя Берестецької битви. Цікаве, захоплююче, повчальне, урочисте дійство. Та завадив усьому сильний дощ. Він ламав дерева, здіймав клуби пилу, перевертав усе новколо. Кожен хотів чимшвидш вирватися із дощової пастки. Рухатись машині, в якій я їхала, завадило повалене на дорозі дерево, ми просто застряли на узбіччі. Яким же був мій подив, коли з машини, котра ззаду під’їхала до нашої, вийшов лідер Всеукраїнського об’єднання “Свобода» Олег Тягнибок. Він на ходу підтягував рукави своєї сорочки і перший почав виштовхувати нашу машину. Всі щасливо повернулися додому.

І я зрозуміла: щоб виштовхати Україну на шлях процвітаючої європейської країни, потрібно усім закочувати рукави: політикам і простим людям, студентам і пенсіонерам. Не їхати на Захід чи в Америку в пошуках більшої зарплати чи легшого життя, а ставати до праці на своїй українській землі.

Якою я бачу Україну в майбутньому? Вільною, мирною і такою ж красивою як сьогодні.Важкі часи обов’язково закінчаться. Зараз ми платимо високу ціну за нашу незалежність. З кожною кулею,яка зупинила чиєсь серце, кожною сльозинкою, кожною гримасою болю та страху моя нація стає мужнішою та сильнішою. Та все має початок і все має свій кінець. Так і ця страшна війна відійде у минуле. А залишаться золоті пшеничні поля, голубе небо і усвідомлення себе Українцем, яке найкраще передає пісня Віктора Бронюка: «Так, я люблю Україну!

Я тут народився і тут хочу жити!

Так, я люблю Україну!

Сильно люблю і буду любити!

Так, я люблю Україну!

Свою родину, свою сім’ю!

Мені є що втрачати, є кого любити

І я сильно ціную те, що люблю!»

 

Колос Ганна, учениця 10 класу ЗОШ-гімназії

м. Горохова

 

 

Мене звати Юрій, я майже дорослий, бо скоро мені виповниться 10 років. Найбільше я люблю проводити час із своїми друзями: їздити на велосипеді, ганяти м’яча, грати в комп’ютерні ігри та купатися в нашому ставку. Напевно це люблять робити всі діти. Я не занадто слухняний і не дуже хочу вчитися в школі, бо є значно цікавіші заняття у моєму віці.

Але два роки тому моє життя дуже змінилося як і у всіх моїх ровесників. Коли побачили по телевізору як у центрі нашої столиці спецпризначенці розстрілювали мирних мітингувальників. Батьки не могли відірватись від екранів телевізорів, а діти ще не розуміли, чим це все може закінчитися. Як показав найближчий час, цього не розуміли і дорослі. Анексія Криму продемонструвала агресивну політику Російської Федерації. А також весь світ побачив, як східні партнери розуміють виконання міжнародних зобов’язань. Тоді мій тато сказав, як тепер будуть переконувати уряди держав позбутися ядерної зброї і хто має виступати гарантами безпеки безядерних держав. Адже Україну не захистили від вторгнення російських військ ні Великобританія, ні Франція.

Тоді здавалося, що конфлікт дуже швидко завершиться. Ми вірили у швидку перемогу Збройних Сил України та добровольчих батальйонів над терористами, що шматували нашу землю. Ми в школі малювали малюнки для українських воїнів, дорослі збирали кошти й продукти, щоб передати в зону АТО. Але війна не закінчувалася, навіть не зважаючи на передвиборчі обіцянки нинішнього президента України.

Мого тата теж мобілізували до Збройних Сил України. Це було в лютому минулого року. Цілий рік і майже два місяці ми всією родиною чекали тата, як чекали своїх близьких ще багато родин по всій Україні. Але не дочекалися, він загинув у день підписання закону про демобілізацію.

Я знаю, що тато завжди буде зі мною. Хочу бути таким сильним і сміливим як він. Нам зараз дуже важко. Моя молодша сестричка часто питає маму, чи тато ще приїде колись додому. Я дорослий, тому розумію, що тато ніколи не повернеться, але буду пам’ятати і любити його все своє життя. Часом я думаю,якби всі тати були такими як мій, чи була б досі ця війна в нашій країні і чи почалася б вона тоді взагалі?

Не знаю, як далі будуть складатись обставини. Запитував маму, що треба, щоб іти в армію. Мама відповіла, що в першу чергу треба підрости, тренуватись, щоб бути сильним, вчитись, щоб бути розумним, бо армії не треба ні дурнів, ні слабаків. Після навчання в школі я хочу йти вчитися у військове училище.

Я розумію, що там, на сході України, мій тато захищав мене, сестричку, маму, наше село і всю Україну від людей, які не можуть навести лад на своїй землі. Я хочу, щоб всі навколо мене жили ЩАСЛИВО в нашій країні.

 

Чопко Юрій, учень 3-Б класу ЗОШ с. Затурці

Локачинського району

 

 

 

Війна… Страшне слово, скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз,розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю.       Я ніколи не міг подумати, що в наш мирний час – час нових відкриттів та технологій може розпочатися нова чорна сторінка в житті нашої держави. Війна лишає важкий кривавий слід, пройнятий болем, слід на лініях долі багатьох родин. Не оминула вона і мою.

Так, у мене над головою не рвалися снаряди, не літали бомбардувальники, я не прокидався посеред ночі від гуркоту танків, та саме, мій тато, один із перших пішов захищати нашу державу від російських агресорів.

Скільки йому довелося пережити страху, болю та лиха, там, на Сході нашої країни. Він дивився смерті в очі,бачив і відчував усі страхіття, які несе із собою війна. Та татова сила волі, думка про свою родину, про найрідніших йому людей, жага до життя допомагали йому у бою.

Не раз, вночі, крадькома витирав я сльози, думаючи про свого тата. Щохвилини я просив у Бога, щоб він повернувся додому живим та неушкодженим.

Яким великим щастям було для мене почути по телефону рідний татів голос. Я вірив і знав, що мій тато обов’язково повернеться додому. Міцно обійме мене, мого братика і маму. Я вірю в мирне майбутнє нашої України. Я знаю, допоки є такі мужні люди як мій тато, то нашу землю буде кому боронити від ворога.

Ми, діти України, щиро у своїх молитвах просимо миру нашій землі, здоров’я усім родинам. Нехай повернуться живими усі сини, чоловіки, татусі, брати. А ще, ми просимо у Господа мудрості усім можновладцям, хто заради своїх амбіцій, так легко керує долями мільйонів людей. Війна колись закінчиться, керівники домовляться, але не стихне біль жінок і матерів, у яких забрала війна найрідніших людей. Вони вже ніколи не повернуться живими до рідного порогу.

Боже, зупини кровопролиття і покарай тих, хто розпочав цю безглузду, нікому не потрібну війну!

Україно! Попри всі випробування, яких ти зазнала на своєму віку, і яких зазнаєш сьогодні, залишайся єдиною, неповторною і вільною!

 

Денищук Назарій, учень 7 класу ЗОШ с. Білашів

Ковельського району

 

 

 

 

Хоча я ще маленька, я дуже люблю свою Батьківщину. Люблю зранку встати і почути спів солов’я, люблю ходити босоніж по траві вкритій росою і вітатися з сусідськими дітьми. А коли йде дощ, я співаю пісеньки для всієї родини, або просто розповідаю якісь цікаві історії з життя. Я дуже люблю розмовляти.

Мені здається, якби я зловила золоту рибку, то загадала б їй лише одне бажання: щоб всі люди жили в мирі. Тому що там, де мир і спокій, люди живуть щасливо. Вони прокидаються вранці і йдуть на роботу, будують плани на майбутнє. Одним словом, просто живуть. Мені дуже сумно чути, що в країні , де так багато добра і в якій живуть такі хороші, прості люди, іде війна. Часом дорослі пошепки говорять між собою, що знову загинули солдати. Вони думають, що я іще зовсім маленька і не розумію, про що йде мова. Вони ж не знають, що ми розуміємо, що таке війна і що таке смерть. Кожного разу моє серце стискається, коли я чую такі страшні слова.

Я понад усе хочу, щоб всі ці жахіття закінчилися якнайшвидше, і щоб ніде у світі ніколи не повторилися. Я буду молитися і просити у Бога, щоб мій маленький братик, якому всього два рочки, не знав, що таке війна і смерть.

 

Мазурик Анастасія, учениця 2 класу ЗОШ

с. Буцинь Старовижівського району

 

 

 

У саду розцвіли яблуні. Весело співають пташки. Сонце таке тепле і ніжне. І на душі так тепло. Так гарно навколо.

Не хочеться вірити, що лише за сотню чи трохи більше кілометрів іде війна. Справжня війна,така ж, як і та, про яку з гіркотою і болем розказували нам бабусі і дідусі. Тоді вона здавалася такою далекою. Слухали як казку, як вигадану історію. Навіть уявити собі не могли, що побачимо війну зблизька.

Вчора до нас у село приїхали переселенці, люди, які лишилися без домівок, втратили роботу, близьких, спокій. Серед них була дівчинка мого віку. Я посміхнулася до неї, а вона… заплакала. І я теж заплакала…

Я не розумію: чого не вистачає людям? У нас є прекрасна земля, таке тепле і лагідне сонце. У нас є ліси, ріки, гори, степи. Навіщо ж сіяти на цій прекрасній землі смерть? Навіщо вбивати? Навіщо руйнувати те, що так довго створювали? Хіба можна на людських сльозах побудувати щось нове і хороше?

Скоро у мене день народження. Я завжди довго думаю, який подарунок хочу найбільше. Тепер я знаю напевно – я хочу, щоб на нашій землі завжди панував МИР!

 

Хомич Каріна, учениця 6 класу ЗОШ с. Смідин

Старовижівського району

 

 

Свою Україну любіть.

Любіть її… Во врем’я люте,

В останню тяжкую мину

За неї Господа моліть…

Т. Шевченко

Патріотами не нероджуються – ними стають. Коли ти любиш рідну країну і готовий заради неї на все – ти справжній патріот. Це не потребує гучних слів чи обіцянок – просто одна справа на благо держави. Зимою 2014 року ми довели, що ми сильна і непокірна нація. Весь світ побачив, що сила в єдності, в боротьбі. Патріотизм – це не любов до ідеї, це – любов до Вітчизни. Ми піднялися з колін, щоб поставити на них винуватців. Ми звільнилися від багаторічного ярма і показали, на що здатні люди, які віддані своїй державі. Ми заслуговуємо того, щоб самим творити своє майбутнє.

Шкода нашу понівечену Україну, вистраждану боями, розрухами та революціями. Вона молода красуня, яка хоче жити і розквітати. У свої 25 років не зазнала щастя, виплакала стільки сліз, що їх не вмістило б у собі Чорне море. Вона прагне щастя, любові і миру. Це ж так легко: дарувати один одному любов і доброту. Натомість ми отримали численну кількість людських жертв, море крові і безлад в країні. Ми просто хотіли змін. Ми не йшли на війну, не брали зброю, не збиралися покласти свої голови на мирних демонстраціях. Ми хотіли, щоб влада нас почула. Це вже не кілька студентів, не відгуки в мережі Інтернет, це були реальні мітинги з тисячами протестуючих, серед яких – і відомі люди, які підбурювали народ іти до останнього. Ми почали цю революцію мирно, так само хотіли її завершити. Ми роками мовчали, корилися владі й тепер, а коли підняли голови, нас просто знищили. Так безжалісно вбивати і калічити свій же народ міг тільки той, хто і на краплю його не любив. Жорстокий тиран і безжалісний кат – таким нам запам’ятався міліцейський загін «Беркут» і, власне, сам апарат тодішньої влади. Вони нищили нас фізично, але морально ми залишились у десятки разів сильніші від будь-кого. Ми завжди будемо пам’ятати Небесну Сотню, яка, завдяки розпорядженням президента Януковича та його поплічників, несправедливо пішла з життя.

Герої не вмирають – вмирають вороги. Революція Гідності показала, наскільки ми гідний народ своєї неньки України. Ми готові за неї боротися до кінця, що і роблять наші воїни на Сході держави. Нам залишається молитися за життя кожного солдата. Це найменше, що ми можемо для них зробити. Ось приклад любові й відданості країні. Україна – це не просто назва держави, це наш дім, те, за що ми хочемо і будемо боротися, наша любов і наше багатство. Серце кожного патріота палає шаленим вогнем любові до рідної землі.

Ми, молодь, повернемо їй честь і красу, ми продовжимо ідею Майдану і не дамо ворогам знищити наш рідний край. Бути українцем – це гордість. Не цурайтеся свого народу, захищайте його,серце знає, що йому близьке. Будьмо мудрими, читаймо Шевченка і пам’ятаймо “Нація існує доти, доки існують люди, готові її захищати».

 

Максимук Златослава, учениця 11 класу НВК

смт Стара Вижівка

 

ТВІР – РОЗДУМ «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»

               Любіть Україну у сні й наяву

                                                             Вишневу свою Україну,

                                                              Красу її вічно живу і нову

                                                             І мову її солов´їну.

 

         Україна… В одному  вже  тільки слові звучить ціла музика краси і величі. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки… Україна – це розкішний вінок з рути та  барвінку, що над ним світять яскраві золоті зорі.

         Ми – українці! І пишаємося цим не дивлячись на всі негаразди та непорозуміння. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співочу мову, її прекрасних людей, її пишну природу. Наша  країна красива і щедра. Кожен знає, що немає нічого милішого за рідну землю, то навіщо цуратися свого коріння, своєї історії. В наших силах зробити так, щоб ймення «українець» гордо звучало по всьому світі, щоб кожен міг пишатися тим, що народився саме  в цій державі – сильній незалежній, де панує закон, мир і злагода.

         А яка прекрасна, милозвучна, поетична наша мова – одна з найдивовижніших мов у світі. Дивуєшся її дорогоцінності, в ній що не звук, то подарунок. Як говорив В.Сухомлинський: «Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі». Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. « Коли зникає народна мова – народу більше немає», — говорив К.Ушинський. І наше з вами завдання зберегти цей безцінний скарб для наступних поколінь, щоб наші діти і внуки не забували мову Котляревського, Шевченка, Франка.

         Та не можна не згадати перлину українського фольклору – народну пісню. Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність. Який митець не був натхнений її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші  асоціації, почуття і прагнення всього що є кращого в людині, що підносить її до вершин людської цінності, до творчості. Кажуть , що українець співає цілий рік і цілий вік. Так, мабуть, від Бога нам дано. Нація збереглася, безперечно, завдяки тому  півмільйонному пісенному вінку, котрим була заквітчана Україна, єдина держава в світі, що має таку безцінну пісенну спадщину. На щастя, добрі, щирі, талановиті люди  не перевелися серед нас. Повірте, головне – це внутрішній світ людини. Життя людське схоже на криницю. Чим довше живе людина , тим глибша криниця. Трапляються мілководі, забагнені криниці, але є й такі, глибина яких незміна, а вода чиста, джерельна. Такі люди складають основу нашої нації, свято шанують давні українські традиції. А їх у нас багато.

         Особливістю української культури є вишитий рушник, який символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений  близьким і далеким друзям, гостям.

         Можна багато ще приводити прикладів духовності українського народу. І мені здається, що кожен має усвідомити – нам безмежно пощастило, що ми народилися в Україні. Кожен  має, насамперед, виховувати в собі і в своїх дітях почуття гідності, гордості  за свою державу. Щоб вони могли з високо піднятою головою сказати: « Ми – українці!»

         Незабаром відійдуть в історію всі непорозуміння і негаразди, заживемо ми однією великою,вольною, новою родиною:

Я запитую в себе,

Питаю у вас, у людей.

Я питаю в книжок,

Розбираюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць,

Той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись,

Що ми – українці.

Твір на тему: Україна — Українські твори

загрузка…

Твір на тему: Україна 4.00/5 (80.00%) 15 votes

Україна

Україна – славетний нащадок Київської Русі, що століттями перебував під гнітом загарбників, і вона зовсім недавно здобула незалежність. Прапор її кольору родючих ланів і безхмарного неба, а в тризубці зашифроване найголовніше слово «Воля».
Предками українців були козаки, горді і незламні, що без сумнівів віддавали життя за рідну землю, тому і їхні нащадки готові боротися з ворогами до останньої краплі крові. З материнським молоком, з її колисковими зароджується у нашому серці любов до України, яка не зникає навіть на чужині.

Земля українська – одна з найродючіших у світі, тому наша країна може перетворитися на одну із найбагатших, якщо знайдеться людина, що з розумом розпоряджатиметься цим скарбом. Хліб завжди був нашим символом, бо відрізняються українці гостинністю і щирістю. Вони мають добрі і відкриті душі, готові допомогти навіть незнайомцеві, якщо той потрапив в біду.
В моєму серці завжди буде місце для України, бо цю красу неможливо забути чи розлюбити. Я схиляють перед витримкою і мужністю її народу, котрий намагалися знищити протягом стільком століть, і не змогли. І зараз не зможуть, бо любов до рідної землі здатна творити дива, вона більша за страх і смерть.
Я завжди буду відданою дитиною моєї землі, що любить безмежні степи Сходу, і колоритні традиції Заходу. Вороги намагалися поділити Україну на дві частини, зіштовхнути братів лобами, і змусити ненавидіти одне одного, проте програли. Розмовляючи різними мовами, надягаючи вишиванки чи шахтарські костюми, шануючи відмінні традиції, ми залишаємось єдиним народом.
Я завжди любитиму країну, але не державу, народ, але не політиків, і щиро сподіватимусь, що одного разу переможе правда і добро. Люди вкотре позбудуться кайданів, розплющать очі, і побачать: Україні потрібні зміни, і тільки «прості смертні» здатні відродити її колишню велич. І тоді щезнуть назавжди з нашої землі пани, згине кривда, і в кожному вікні засвітиться вогник щастя.





Схожі твори

  • Твір на тему: вогонь прометея світло свободи

    Твір «Вогонь Прометея – символ свободи»

    Титан Прометей — це персонаж з міфології Стародавньої Греції. Як йдеться у цій міфології, […]
  • Твір на тему: мої права

    На дворі 21 століття, а, отже, кожна людина має свої чітко окреслені права. Права, яка надаються їй із самого народження. Їх […]
  • Твір на тему: опис місцевості

    В кожної людини є улюблений куточок, де вона має можливість побути насамоті, зануритися в думки, отримати натхнення і сили іти далі по […]
  • Твір на тему: моя бабуся

    У мене найкраща бабуся у світі. Вона живе разом з нами, тому я маю можливість щодня бачити її, спілкуватися з нею. Усі говорять, що я […]
  • Твір на тему: я українка

    Я українка і цим я пишаюся. В моїй країні зараз не кращі часи, ми зубожілі, корумповані, розбратовані. Та не за багатство люблять […]

Моя Батьківщина — Україна — Твір-роздум, текст-розповідь, есе

загрузка…

Моя Батьківщина — УкраїнаУкраїна — наша рідна Батьківщина

Напевно, кожна людина замислювалася над своїм ставленням до Батьківщини. Я маю на увазі не місце, в якому кожен з нас народився, а саме велику Батьківщину — всю Україну, єдину й неподільну. Останнім часом я спостерігаю все менше й менше людей, які могли б з упевненістю сказати, що люблять її беззастережно, щоб не відбулося. Найчастіше можна почути невпевнену відповідь: «Начебто…».

Що з нами сталося? Я розумію, що тут багато чого може не подобатися. Може пригнічувати, не давати зітхнути вільно на повні груди. Але, прошу вас, відкрийте очі й подивіться, в якій красивій країні ми з вами живемо! Вийдіть зі своїх квартир, офісів, зі своїх величезних мегаполісів! Помандруйте трохи по країні! Більшість з вас навіть не уявляє, як тут гарно!

Емоції переповнюють, коли спускаєшся в Оптимістичну печеру на Тернопільщині чи у Тунель кохання на Волині. Або дивишся на струмені води водоспаду Шипіт, що зриваються з чотирнадцятиметрової висоти. Якщо хочеться спокійних вражень, можна поїхати до Дністровського каньйону чи в урочище «Кам’яні Могили» на Донеччині. Або відвідати найвидатніші озера природного походження України, що вражають своєю красою — Світязь та Синевир. Там так приємно вдихнути на повні груди чистого повітря!

Унікальні місця України, що вражають масштабами та красою, можна перераховувати довго. Її чарівна природа України вражає своїми краєвидами, ландшафтами та рослинністю.

Мініатюра «Моя Батьківщина — Україна»

Моя Батьківщина — вродлива країна. Але її треба любити не за пам’ятки природи, культури чи мистецтва. Як і будь-яка інша країна, Україна гідна поваги й любові просто за те, що це є наша рідна земля.

Наша Батьківщина — це наш спільний дім, а не любити свій будинок — це блюзнірство. Той факт, що в нас є Батьківщина, місце, де нас люблять та на нас чекають, вже робить нас щасливими.

Я впевнена, що саме ми, прості люди, робимо цей світ прекраснішим і добрішим. Ми повинні жити в мирі й злагоді, адже Батьківщина в нас одна — Україна.

Моя рідна Батьківщина

Напевно, кожна людина в своєму житті хоч раз замислювався, що означає для неї слово «Батьківщина» і що означає любити її. Я, наприклад, відразу уявляю своє рідне село, де народилася і живу. Це мій улюблений дворик з гойдалками, які для мене зробив тато, та клумбами, де ми з мамою вирощуємо квіти. Це квітучі горобина та яблуні в нашому дворі. Я згадую сонячне літо, канікули, коли прокидаєшся під спів півня за вікном і запах оладків, які мені пече на сніданок мама. Без наших сусідів я теж не уявляю свою малу батьківщину. А ще це моя школа, мої друзі й футбольна поляна за будинком.

Коли я закінчу школу, можливо, мені доведеться покинути отчий будинок. Але я знаю, що до своїх улюблених батьків я зможу повернутися завжди, як в лиху годину, так і в радісну. Нехай вони живуть довго-довго!

Любов до малої батьківщини зароджується в серці кожної людини ще в ранньому дитинстві й живе з ним протягом усього її життя. Я люблю своє село й дуже переймаюся, що молодь їде з нього в пошуках кращого життя, а старі люди поступово вмирають. Від цього стає дуже сумно.

Міні-твір «Україна — моя Батьківщина»

У кожного з нас є Батьківщина-країна, яка одна на всіх. Це наша прекрасна Україна. Я вважаю, що любов до Батьківщини, до України, неусвідомлено завжди живе в серці кожного з нас. І проявляється вона і в гірку, і в радісну для країни годину.

Багато випробувань випало на долю нашої рідної України. Але завдяки патріотизму та відданості нашого народу, я впевнена, всі негаразди залишаться позаду. Не дарма ж в нашому гімні є такі прекрасні слова: «Ще на Нашій Україні доленька доспіє».

Любити Батьківщину — це означає не просто мовчки милуватися її багатствами та красою. Щоб стати справжнім громадянином своєї країни, треба вивчати її історію, знати й любити рідну мову, з повагою ставитися до державних символів країни, дотримуватися її законів. А ще це означає, що кожен з нас повинен робити для своєї країни щось корисне. Ми поки ще школярі, але в наших силах добре вчитися, отримати в майбутньому потрібну для народу професію, створити сім’ю, народити дітей і виховати їх чесними та порядними людьми. Крім того, ми, діти, можемо вже зараз дбати про екологію — не кидати сміття, дотримуватися протипожежної безпеки, берегти чисту воду. А ще ми можемо допомагати всім тим, хто слабший, кому погано та потрібна допомога.

Дивіться також:

Твір на тему «Батьківщина»

Твір про любов до Батьківщини, до своєї рідної землі

Батьківщина в нас одна-єдина. Це соборна Україна!

Твір на тему «Батьківщину не вибирають»

Твір-опис рідного краю

Твір на тему «Рідний край»

Твір на тему «Я люблю Батьківщину!»

Думка про Україну |



Думка про Україну 2.55/5 (50.91%) 11 голос[ов]

Україна… Наша мила Вітчизна… Квітучий, пісенний край, край рясних полів і густих дібров, ясного неба й запашної польової землі, батьківщина щирих і прекрасних людей. Століттями вона то відкривалася в неймовірному потязі до сонця, до щастя волі, і століттями захмарювалося її небо, тьмарилося її чоло від ворожих набігів, поневірянь, катувань, горя та страждань її поневолених синів і дочок.

Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, ми мусимо розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти одне за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя і злагоди в Батьківщині. Словом, відповідати великому званню українця.

Наш народ стійкий та непереможний. У найскрутніші часи, в пору воєн та злиднів, він завжди об’єднувався задля шляхетної мети — відстояти рідну землю, не віддати її на знущання катам, зберегти надбання нашої історії та культури. Науковці, громадські діячі, представники творчої інтелігенції шукали і знаходили шляхи розв’язання проблем, відродження мови, відновлення згаслого інтересу до державності й незалежності. В народі зберігалася й розвивалася наша культура, наша мова — попри гоніння.

Я щиро вірю в невмирущість української нації. Українці надзвичайно сильний і витривалий народ, який здатен захищати себе і свою країну. Допоки вони віритимуть у себе, у свої сили, у свій потенціал, доти існуватиме й розвиватися незалежна українська держава, про неї знатиме світ і поважатиме світ її.

Я — часточка великого народу, чим по-справжньому пишаюся. Треба завжди пам’ятати, що Україна — це наш рідний дім. Земля пращурів дає силу й натхнення. Тільки тут ми можемо дихати справді на повні груди, жити на повну силу.


Завантаження…




Схожі твори

  • Любов до Батьківщини — одна з найбільших чеснот Батьківщина — найдорожче, що є в людини. Але у кожного вона своя — спекотна африканська країна, пустельна Австралія, гордовита Америка, маленьке європейське графство. Кожному мила своя […]
  • Твір на тему: «Зимові свята у моїй сім’ї»

    Сучасні українські сім’ї зустрічають та проводять зимові свята майже однаково, і про них досить складно скласти цікаву розповідь. Ми стали забувати про стародавні традиції святкування […]
  • Усе моє багатство — моє добре ім’я Часто кажуть: «Не посором свого імені», «Бережи своє добре ім’я», «Бережи честь змолоду». Ці прості і звичні вислови приховують глибокий філософський зміст.
    Поняття честі супроводжувало […]

Твір на тему: «Я і Україна»

Я живу у прекрасній країні. В ній пахучі весни, ясні зорі, блакитне небо, а в ньому – клин журавлів.

Її славне ім’я – Україна.

Як можна не любити цей край? Той, в якому матінка співала колискову, сонечко пестило своїми промінцями. Вранці йдеш по траві, а вона лоскоче тобі ніженьки, змочує їх росою.

А світанок такий привітний! На рожевому тлі неба зникає остання зоря, з-за обрію простягає свої усміхнені промінці сонце, голосно щебечуть птахи.

А які казкові українські ночі! Зорі таємничі й яскраві. Хочеться повністю поринути у той далекий світ вогників.

Ріки несуть удалеч свої води, які пошепки розповідають  про щось цікаве берегам. А ті вже перешіптуються поміж собою. Поля засіяні золотавою пшеницею, небо чисте і привітне. А під цим мирним небом живе народ – українці. Вони пережили панщину, ганебне життя, але досягли волі. Земля – Україна – вславлена давнім минулим, змочена кров’ю славетних людей, що захищали Батьківщину. Саме тому вишневий цвіт такий солодкий, а небо і земля – багаті.

Моя країна – Україна. Я обожнюю її й пишаюся тим, що я українка! Невід’ємною з Україною я вважаю мою родину. Вона у мене величезна! Спробувала пригадати де і хто мешкає, зрозуміла – що вони розмістилися по всьому світу: від сходу до заходу, і в Україні, і в Росії, і за кордонами рідної неньки-країни.

Кажу: «Я і Україна», а на думку йде: «Я і моя родина»…

Звучить ця фраза, як соковита мелодія, як заспокоюючий бальзам.

Вважаю, що зробити сильною державою Україну зможемо лише ми своїми руками, своєю чесною працею, своїм патріотизмом, своїм бажанням бачити Україну багатою, вшанованою іншими державами, квітучою країною.

Що ж можна для цього зробити?

Насамперед, треба дуже — дуже захотіти цього. Потім сісти і подумати – з чого розпочати цю роботу. Скласти план дій. 

А дії дуже прості. Проаналізуймо спочатку себе, свою поведінку. Замислимося, а чи гідні ми своєї Батьківщини? Чи завжди кажемо те, що думаємо? Чи завжди я чесна, порядна, працьовита особистість?

Обміркували це питання? Зробили висновки. Йдемо далі…

Зрозуміло, що ні в якому разі одна людина не зможе будь-яку справу довести до кінця самостійно. Елементарний приклад: викладач навчає. Так? А чи зможе він навчити без колгоспника, тобто без хліба, або без паперової промисловості? Звісно, що ні. Тому необхідно згуртувати навколо себе надійну команду. Сьогодні складно знайти відданих друзів. Часто стосунки ґрунтуються на формулі «ти мені — я тобі». Кудись пропали дружні відносини, на жаль, втрачається і національна свідомість — чомусь держава нам винна, а не ми їй.

Головне пам’ятати, що живемо, працюємо лише заради нашої рідної України – нашої рідної родини!

 

Украина (Восточная Европа) | Об Украине

Юнитс Консалтинг, ООО (Украина)

, ул. Пимоненко, 13,
Business City Forum, офис 7B / 35,
04050, Киев (Киев), Украина.

Введение

Ukraine

Украина — самая большая страна в Европе (после европейской части России).Украина — это страна с более чем тысячелетней историей, и традициями, уходящими корнями в древность.

Время в Киеве на 7 часов позже, чем по восточному стандарту США, на 2 часа позже, чем по Гринвичу. Украина находится в одном часовом поясе. Летнее время действует с первого воскресенья апреля до последнего воскресенья октября.

Украина является членом множества мировых и региональных международных организаций, включая Организацию Объединенных Наций (ООН), ОБСЕ, Совет Европы, Энергетическое сообщество ЕС, ГУАМ и Содружество Независимых Государств (СНГ).В настоящее время страна предпринимает шаги по вступлению в ЕС и НАТО и имеет особые партнерские отношения с обеими организациями.

Украина получила статус рыночной экономики как от США, так и от ЕС, а также вступила во Всемирную торговую организацию (ВТО). Прямые иностранные инвестиции (ПИИ) продолжали поступать, хотя и в относительно небольшом объеме.

27 июня 2014 года в Брюсселе между главами государств и правительств Европейского Союза и президентом Украины Петром Порошенко было подписано Соглашение об ассоциации Украина-ЕС.Ключевые части сосредоточены на поддержке основных реформ, экономического восстановления и роста, а также управления и отраслевого сотрудничества в таких областях, как энергетика, транспорт и защита окружающей среды, промышленное сотрудничество, социальное развитие и защита, равноправие, защита потребителей, образование, молодежь и культурное сотрудничество. Кроме того, он включает в себя Углубленную и всеобъемлющую зону свободной торговли с ЕС — это пойдет дальше, чем классические зоны свободной торговли, поскольку это откроет рынки, но также решит проблемы конкурентоспособности и шаги, необходимые для соответствия стандартам ЕС и торговли на рынках ЕС. .

В 1992 году Украина стала членом Международного валютного фонда (МВФ) и Международного банка реконструкции и развития (Всемирный банк). Он также стал аффилированным лицом с Европейским банком реконструкции и развития (ЕБРР).

В Украине действует система контроля за отмыванием денег, одобренная Глобальной группой разработки финансовых мер борьбы с отмыванием денег (FATF).

Традиционные украинские символы — трезубец и сине-желтый флаг (пропорции 3 на 2) — были официально приняты во время независимости Украины в 1917–1920 годах и снова после провозглашения независимости в 1991 году.Трезубец восходит к Киевской Руси как догеральдический символ Владимира Великого. Государственный флаг Украины цвета обычно считается символом голубого неба над желтыми пшеничными полями.

Гимн Украины

Сочинение Государственного гимна Украины «» восходит к 1862 году, когда молодой фольклорист и этнограф Павел Платонович Чюбинский написал стихотворение «Украина еще жива».Популярное стихотворение заметили религиозные деятели того времени. Один из них, отец Михаил (Вербицкий), известный как талантливый композитор, написал музыку к поэме (1865).

Административное устройство и города Украины

Украина — унитарная республика, а не федеративное государство. В административном отношении страна разделена на 24 провинции, которые называются «области»; два города — Киев и Севастополь — имеют статус области. Крым — автономная республика в составе Украины.В Украине 447 городов и 28 800 сел.

Крупнейшие города Украины (все с населением более одного миллиона человек):

Киев (по-украински — «Киев»), самый большой город Украины, столица Украины , экономический, культурный и образовательный центр с населением 2,6 млн человек;
Харьков (по-украински — «Харьков»), известный своим инженерным мастерством, машиностроительными заводами и учебными заведениями;
Днепропетровск (по-украински «Днепропетровск»), центр металлургической и авиакосмической промышленности;
Донецк, известный горно-металлургическим комплексом;
Одесса (по-украински «Одесса»), на берегу Черного моря, является крупнейшим морским портом страны.

Правительство Украины

Украина имеет парламентскую президентскую систему, что означает, что страна избирает на национальном уровне главу государства, президента и законодательный орган. Президент избирается на пятилетний срок непосредственно народом. Для избрания президенту необходимо большинство голосов в первом туре. В противном случае проводится второй тур, в котором могут соревноваться только два кандидата с наибольшим количеством голосов (в первом туре).

Президент обязан предотвращать любые действия законодательной, исполнительной и судебной ветвей власти, которые прямо или косвенно нарушают Конституцию Украины . Для выполнения этой обязанности Президент наделен соответствующими полномочиями. Он имеет право приостанавливать действие решений государственных органов и накладывать вето на законы Верховной Рады (Верховный Совет Украины) .

Правительство, Кабинет Министров Украины, который состоит из Премьер-министра Украины, первого вице-премьер-министра, вице-премьер-министров и министров различных ведомств, осуществляет исполнительную власть в Украине.Премьер-министр назначается Президентом с согласия более половины парламента.

Кабинет Министров Украины предусматривает проведение финансовой, ценовой, инвестиционной и налоговой политики, а также действий в сферах труда и занятости населения, социальной защиты, образования, науки и культуры, охраны окружающей среды, экологической безопасности. и природопользование.

Кабинет Министров разрабатывает для утверждения Верховной Радой проект Закона о Государственном бюджете Украины и обеспечивает его исполнение.

Верховный Совет (Верховная Рада) инициирует законодательные акты, ратифицирует международные соглашения и утверждает бюджет. Однопалатный законодательный орган состоит из 450 мест Верховного Совета, члены которого (народные депутаты Украины) избираются сроком на пять лет. Все партии, набравшие на парламентских выборах не менее 5% голосов по всей стране, получают места на пропорциональной основе.

Судебная ветвь власти очень сложна и включает несколько независимых судебных систем, таких как конституционный, Конституционный суд Украины и общий Верховный суд Украины.

Конституционный Суд Украины отделен и независим от судов общей юрисдикции. Он не может быть апелляционным, кассационным и наблюдательным судом. Деятельность Конституционного Суда обеспечивает конституционный контроль во всех сферах.

Верховный суд является высшим судебным органом. Суды — единственные органы, обеспечивающие правосудие в Украине. Система судов основана на территориальном и конкретном принципах.

10 интересных фактов об Украине

1. Географический центр Европы находится на территории Украины, недалеко от города Рахова Закарпатской области.

2. Могила раввина-основателя хасидизма, расположенная около г. Умань г., является местом паломничества евреев-хасидов.

3. Первая государственная конституция в Европе была создана украинским политиком Филипом Орликом. 5 апреля 1710 года он был избран гетманом Запорожских войск. В тот же день Пилип Орлик огласил «Конституцию прав и свобод Запорожской армии» . Например, Конституция США была принята в 1787 году, а Конституция Франции и Польши — в 1791 году.

4. Первый компьютер в континентальной Европе был построен в Киеве под руководством ученого Сергея Лебедева и известного ученого Виктора Глушкова в 1950 году.

5. Ан-225 «Мрия» (с украинского — «мечта») на сегодняшний день является самым большим и самым тяжелым самолетом с самой высокой грузоподъемностью в мире. Этот уникальный грузовой самолет был построен в 1980-х годах Лабораторией разработок Антонова (Киев, Украина). Его длина составляет 84 м, высота — 18 м, полная грузоподъемность — 250 тонн.

6. Украина содержит около 5% мировых минеральных ресурсов .

7. Более 12 миллионов иностранных туристов ежегодно посещают Украину, чтобы увидеть Карпаты , побережье Черного моря , Днепр , виноградники , руины древних городов и замков ; старинных церквей, соборов и монастырей ; опера и балет мирового уровня и многое другое.

8. Украина занимает 5-е место в мире по величине и наиболее быстрорастущему рынку услуг ИТ-аутсорсинга в мире, при этом выручка в 2011 году ожидается на уровне 1 миллиарда долларов.

9. Известными людьми украинского или украинского происхождения являются Виталий и Владимир Кличко, Андрей Шевченко, Василий Вирастюк, Сергей Королев, Владимир Вернадский, Илья Мечников, Симон Кузнец, Николай Амосов, Михаил Булгаков, Илья Репин, Казимир Малевич, Сергей Прокофьев, Руслана и многие другие.

10. Лошадь впервые была одомашнена на территории Украины.

Российское вторжение в Украину

Отказ президента Януковича от соглашения о торговле и сотрудничестве с ЕС в ноябре 2013 года — в пользу более тесных экономических связей с Россией — привел к трехмесячной протестной оккупации центральной площади Киева. Возможное применение правительством силы для разгона лагеря протестующих в феврале 2014 года привело к тотальным ожесточенным боям, множеству смертей, международному осуждению и внезапному отъезду президента в Россию.Временное правительство назначило новые президентские выборы на 25 мая 2014 года. 1 марта 2014 года, через неделю после свержения в Киеве, президент России Путин отдал приказ о вторжении на Крымский полуостров Украины, заявив, что эти действия направлены на защиту проживающих там этнических русских. 16 марта 2014 года был проведен «референдум» о присоединении Крыма к Российской Федерации. «Референдум» был признан незаконным правительством Украины, ЕС, США и Генеральной Ассамблеей ООН. Российские войска сейчас оккупируют Крым, и российские власти заявляют, что он является территорией России.Правительство Украины утверждает, что Крым остается частью Украины .

Во время крымского кризиса демонстрации пророссийских и антиправительственных группировок прошли в Донецкой и Луганской областях Украины, вместе обычно называемых «Донбассом». Эти демонстрации, которые были частью более широкой группы одновременных пророссийских протестов на юге и востоке Украины, переросли в вооруженный конфликт между российскими оплачиваемыми сепаратистскими силами самопровозглашенных Донецкой и Луганской Народных Республик (ДНР и ЛНР соответственно) и украинское правительство.По мере того как это вооруженное восстание распространилось по Донбассу, рейс 17 Malaysia Airlines был сбит пророссийскими сепаратистами с помощью системы «Бук» (которая двигалась из России за несколько дней до крушения Mh27) над зоной конфликта 17 июля недалеко от Тореза в Донецке. Область (Восточная Украина).

В августе войска и военная техника из России без опознавательных знаков также вторглись в регион Донбасса, что привело к эскалации поддерживаемой Россией войны против украинских войск.Россия дистанцировалась от обвинений в военном вмешательстве в Донбасс, хотя Соединенные Штаты обвинили ее в том, что она стоит за беспорядками и войной там, и видео с захваченными в Украине российскими солдатами, комментариями лидеров сепаратистов и заявлениями, например, главой Союза комитетов солдатских матерей России Валентина Мельникова установила, что российские военнослужащие воюют на Украине.

В настоящее время российские регулярные войска и российские наемники с тяжелым вооружением контролируют небольшую территорию Украины недалеко от границы с Россией.

Информацию об экономических последствиях российского вторжения в Восточную Украину вы можете найти на нашей странице Экономика Украины.

Быстрый факт : Пророссийские сепаратисты, известные своей неприязнью ко всему американскому и европейскому, имеют флаг непризнанной конфедерации Новороссии (ДНР и ЛНР), который по силе идентичен знамену Армии Северной Вирджинии ( флаг Конфедерации), но без звезд.

.

Добро пожаловать в Украину

Более интересную информацию и факты об Украине вы можете найти на следующих страницах:

.

Украина | История, география, люди и язык

Украина , страна, расположенная в Восточной Европе, вторая по величине на континенте после России. Столица — Киев (Киев), расположенный на реке Днепр в северо-центральной Украине.

Британская викторина

Урок истории: факт или вымысел?

Индейцы на самом деле закапывали топоры, заключая мир.

Полностью независимая Украина возникла только в конце 20 века, после долгих периодов последовательного господства Польши и Литвы, России и Союза Советских Социалистических Республик (СССР). Украина пережила непродолжительный период независимости в 1918–20, но часть Западной Украины находилась под властью Польши, Румынии и Чехословакии в период между двумя мировыми войнами, и Украина после этого стала частью Советского Союза как украинский советский социалист. Республика (С.С.Р.). Когда в 1990–91 годах Советский Союз начал распадаться, законодательная власть Украинской ССР. провозгласил суверенитет (16 июля 1990 г.), а затем полную независимость (24 августа 1991 г.), шаг, который был подтвержден народным одобрением на плебисците (1 декабря 1991 г.). С распадом СССР в декабре 1991 года Украина получила полную независимость. Страна изменила свое официальное название на Украина, и это помогло основать Содружество Независимых Государств (СНГ), объединение стран, которые ранее были республиками Советского Союза.

Украина Encyclopædia Britannica, Inc.

Земля

Украина граничит с Беларусью на севере, Россией на востоке, Азовским и Черным морями на юге, Молдовой и Румынией на юго-западе и Венгрией, Словакией и Польшей на западе. На крайнем юго-востоке Украина отделена от России Керченским проливом, который соединяет Азовское море с Черным.

Encyclopædia Britannica, Inc.

Рельеф

Украина занимает юго-западную часть Русской равнины (Восточно-Европейская равнина).Страна почти полностью состоит из равнин на средней высоте 574 футов (175 метров) над уровнем моря. Горные районы, такие как Украинские Карпаты и Крымские горы, расположены только на границах страны и составляют едва ли 5 ​​процентов ее площади. Тем не менее, украинский ландшафт отличается некоторым разнообразием: его равнины изрезаны высокогорьями — непрерывным поясом с северо-запада на юго-восток — а также низменностями.

Получите эксклюзивный доступ к контенту из нашего первого издания 1768 с вашей подпиской.Подпишитесь сегодня

Холмистая равнина Приднепровской возвышенности, которая находится между средним течением рек Днепр (Днепр) и Южный Буг (Южный Буг, или Бог) на западе центральной Украины, является самой большой горной территорией; он рассечен множеством речных долин, оврагов и ущелий, глубина некоторых из которых превышает 1000 футов (300 метров). На западе Днепровская возвышенность граничит с изрезанной Волыно-Подольской возвышенностью, которая поднимается на высоту 1545 футов (471 метр) в самой высокой точке — горе Камула. К западу от Волыно-Подольской возвышенности, на крайнем западе Украины, параллельные хребты Карпатских гор — одного из самых живописных уголков страны — простираются более чем на 150 миль (240 км).Горы имеют высоту от около 2000 футов (600 метров) до около 6500 футов (2000 метров), поднимаясь до 6762 футов (2061 метр) на горе Говерла, самой высокой точке страны. Северо-восточная и юго-восточная части Украины заняты невысокими возвышенностями, редко достигающими высоты 1000 футов (300 метров).

Среди низменностей страны — Припятские болота (Полесье), которые лежат в северной части Украины и пересекаются многочисленными речными долинами. В восточно-центральной Украине находится Днепровская низменность, которая на западе плоская, а на востоке пологая.Южнее другая низменность простирается вдоль берегов Черного и Азовского морей; его ровная поверхность, изрезанная лишь невысокими возвышенностями и неглубокими впадинами, плавно спускается к Черному морю. Для берегов Черного и Азовского морей характерны узкие песчаные косы, которые выступают в воду; одна из них, Арабатская коса, имеет длину около 70 миль (113 км), но в среднем составляет менее 5 миль (8 км) в ширину.

Южная низменность продолжается на Крымском полуострове как Северо-Крымская низменность.Полуостров — большой выступ в Черное море — соединен с материком Перекопским перешейком. Крымские горы образуют южное побережье полуострова. Гора Роман-Кош высотой 5069 футов (1545 метров) является самой высокой точкой горы.

Скалы на Крымском полуострове с видом на Черное море. Philippe Michel / возраст fotostock

Дренаж

Почти все крупные реки Украины текут с северо-запада на юго-восток через равнины и впадают в Черное и Азовское моря.Река Днепр с ее плотинами гидроэлектростанций, огромными водохранилищами и множеством притоков доминирует над всей центральной частью Украины. Из общего русла Днепра 609 миль (980 км) находятся в Украине, что делает его самой длинной рекой в ​​стране, из которой она впадает более чем в половину. Как и Днепр, Южный Буг с его крупным притоком Ингулом впадает в Черное море. На западе и юго-западе, частично осушая территорию Украины, Днестр (Днестр) также впадает в Черное море; Среди его многочисленных притоков крупнейшими в Украине являются Стрый и Збруч.Среднее течение реки Донец, притока Дона, протекает через юго-восток Украины и является важным источником воды для Донецкого бассейна (Донбасса). Река Дунай протекает вдоль юго-западной границы Украины. Болота, занимающие почти 3% территории Украины, встречаются в основном в долинах северных рек и в низовьях Днепра, Дуная и других рек.

Днепр Днепр в Киеве, Украина. Фотобиблиотека Дж. Аллана Кэш

Реки имеют важнейшее значение для водоснабжения, и для этого был построен ряд каналов, таких как Донецко-Донецкий бассейн, Днепр-Кривой Рог и Северный Крым.Судоходными являются несколько крупных рек, в том числе Днепр, Дунай, Днестр, Припять (Припять), Донец и Южный Буг (в нижнем течении). Плотины и гидроэлектростанции расположены на всех крупных реках.

В Украине есть несколько естественных озер, все они небольшие и большинство из них разбросаны по пойме рек. Одно из самых крупных — озеро Свитязь, площадью 11 квадратных миль (28 квадратных километров), на северо-западе. Небольшие соленые озера встречаются в Черноморской низменности и в Крыму.Вдоль побережья встречаются более крупные соленые озера. Эти водоемы, известные как лиманы, образуются в устьях рек или эфемерных ручьев и перекрыты отмелями от моря. Были образованы искусственные озера, крупнейшие из которых — водохранилища на плотинах гидроэлектростанций, например водохранилище на Днепре выше Кременчуга. Остальную часть Днепровского каскада составляют Каховское, Днепровское, Днепродзержинское, Каневское и Киевское водохранилища. Меньшие водоемы расположены на реках Днестр, Южный Буг и на притоках реки Донец.Небольшие резервуары для водоснабжения также есть недалеко от Кривого Рога, Харькова и других промышленных городов. Три крупных артезианских бассейна — Волынско-Подольский, Днепровский и Черноморский — исключительно важны для коммунальных нужд и сельского хозяйства.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *