HomeРазноеОхорона природи це: Охорона природи | Соціально-економічна географія світу, 10 клас

Охорона природи це: Охорона природи | Соціально-економічна географія світу, 10 клас

Використання природних ресурсів і охорона природи

Використання природних ресурсів і охорона природи

У сучасних умовах збільшується використання всіх видів природних умов та ресурсів.

Природні умови — сукупність властивостей природного середовища (рельєф, клімат, природні ресурси, режими річок тощо), які сприяють розвитку галузей господарства або обмежують його.

Природні ресурси — частина природного середовища, що використовується людиною в процесі виробництва.

Види природних ресурсів

Вичерпні:

Відновлювальні: ґрунтові ресурси, водні ресурси, біологічні ресурси, рекреаційні ресурси

Невідновлювальні: мінерально-сировинні ресурси, енергохімічні, рудні, нерудні металургійні, гірничо-хімічні, технічні, будівельні, гідротермальні.

Невичерпні: внутрішнє тепло Землі, енергія прибоїв, припливів, відпливів, енергія вітру, енергія падаючого потоку води, енергія Сонця, кліматичні ресурси.

Природні ресурси впливають на спеціалізацію економічних районів. За використанням виділяють мінеральні, земельні, водні, біотичні, рекреаційні ресурси.

Мінерально-сировинні ресурси

За запасами мінерально-сировинних ресурсів Україна займає одне із провідних місць у Європі. Розвідано більш ніж 200 видів корисних копалин, відкрито понад 20 тис. родовищ.

За запасами кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд, сірки, кам’яної та калійної солей, сировини для виробництва будівельних матеріалів вона перевершує такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Румунія.

В 1994 році набув чинності Кодекс України про надра, у якому передбачено дбайливе використання й найповніший видобуток ресурсів, попередження шкідливого впливу гірничих робіт на навколишнє середовище.

Земельні ресурси

Земельні ресурси України багаті. 70 % земель припадає на сільськогосподарські угіддя. Забезпеченість ріллею досить висока. У середньому на одного мешканця припадає 0,78 га. Це набагато більше, ніж в інших країнах Європи. Охорона ґрунтів передбачена Законом України про охорону навколишнього середовища (1991), Земельним кодексом України (1992) та іншими законодавчими актами.

Водні ресурси

До водних ресурсів України входять поверхневі (ріки, озера, ставки, водоймища) і підземні води. Головні водні артерії — Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай. Збагачується водний баланс за рахунок атмосферних опадів, загальний обсяг яких становить 366–377 км3.

За запасами водних ресурсів на 1 чол. Україна посідає одне з останніх місць у Європі (вододефіцитна країна).

Екологічна ситуація в країні

Геоекологічна ситуація в Україні дуже складна. Відбувається забруднення довкілля. Шкідливі викиди в атмосферу — 6040,8 тис. т. Основними забруднювачами атмосфери є підприємства чорної металургії (30,7 %), енергетики (28,9 %), вугільної (17,2 %), нафтохімічної (5 %) промисловості. У результаті діяльності цих підприємств над містами утворюється смог. Найбільш забруднене повітря в таких містах, як Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Донецьк, Єнакієве.

ТЕС та автомобілі викидають в атмосферу окиси сірки, азоту, які взаємодіють із вологою повітря й утворюють крапельки сірчаної й азотної кислот. Випадають вони на землю у вигляді кислотних дощів найчастіше у Волинській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській областях.

Загрозою здоров’ю населення є проблема питної води в Україні. Поверхневі й підземні води забруднені. Щороку населення й підприємства України використовують приблизно 30 млрд. м3 води. Багато підприємств використовують воду неефективно, тобто в 2–5 разів більше, ніж це необхідно за технологією.

Забруднювачі стічних вод — хімічна промисловість, нафтопереробні, коксохімічні заводи, підприємства чорної й кольорової металургії в Донбасі, Придніпров’ї, Карпатах і Криму. Вони викидають у стічні води сірчану кислоту, сірководень, сульфати, смоли, спирти, ацетон, аміак та інші шкідливі для життя людини й усього живої речовини. Основні методи очищення стічних вод: механічні, хімічні, фізико-механічні, біохімічні. Отруює пестицидами поверхневі води сільське й лісове господарство.

Води Чорного й Азовського морів забруднені фенолом, нафтопродуктами, пестицидами, сполуками чорних і кольорових металів, побутовими стічними водами. Чорне море від екологічної катастрофи рятують його глибина й розміри. В Азовському морі зменшується кількість планктону, що призводить до скорочення рибних багатств.

Охорона й використання водних ресурсів регулюється Водним кодексом України, прийнятим у 1993 році.

Ґрунти — головне багатство України. Якість їх погіршується, що пов’язане з непродуманою експлуатацією й меліорацією, ерозією, засоленням, окислюванням. Забруднюють ґрунти гірничодобувна промисловість, металургія, хімічна промисловість. Значні території Донбасу, Придніпров’я, Прикарпаття зайняті кар’єрами, териконами, промисловими й побутовими смітниками.

Величезної шкоди довкіллю завдала аварія на Чорнобильській АЕС (1986 р.).

Змінюються й біотичні ресурси (рослинні й тваринні). На території України нараховують близько 5 тис. видів природної й 1 тис. видів культурної рослинності. Ліси є головним багатством України. Рослини виділяють кисень у процесі фотосинтезу, поглинають вуглекислий газ, утворюють органічні речовини, впливають на процес вивітрювання гірських порід, водний режим місцевості.

У результаті господарської діяльності людини зникли або є близькими до зникнення багато видів рослин і тварин. До Червоної книги України занесені понад 800 видів рослин і тварин. На території країни різко скоротилася чисельність горностая, нирки європейської, рисі, лісового кота, лисиці й інших хутрових звірів.

Рекреаційні ресурси

Україна багата на рекреаційні ресурси — природні умови, об’єкти, явища, які сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини.

Рекреаційно-туристичні ресурси — сукупність об’єктів і явищ природного й антропогенного походження, природні й культурно-історичні комплекси та їхні елементи, що використовуються для туризму, лікування та відпочинку.

Рекреаційно-туристичні ресурси

Природні: кліматичні особливості території, природні ландшафти, рослинний і тваринний світ.

Соціально-економічні: культурні об’єкти, архітектурно-історичні пам’ятки, пам’ятки археології, етнографічні особливості території.

Рекреаційні об’єкти



Лікувальні

Об’єкти відпочинку

пансіонати для лікування,

санаторії-профілакторії,

дитячі санаторії

будинки відпочинку,

бази відпочинку,

пансіонати,

дитячі табори,

туристичні заклади

Найрозвиненішим є рекреаційні комплекси Криму, Карпат, приморських територій Одеської, Миколаївської, Донецької областей. Популярні курорти Криму — Євпаторія, Ялта, Алушта, Гурзуф та ін.

Важливим чинником лікувальної рекреації є наявність бальнеологічних ресурсів (запасів мінеральних вод).





Види ресурсів

Де знаходяться

1) бальнеологічні

західна частина України – Львівська, Закарпатська обл., південь –  Крим, Одеська обл.

2) бальнеогрязьові:

а) лікувальні грязі

на півдні функціонують курорти (Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльницький, Хаджобейський та ін.)

б) торфові грязі

використовують на курортах Миргорода, Моршина, Немирова тощо

Лісові і паркові насадження сприяють розвитку фітолікувальної рекреації.

Гірськорекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах і Кримських горах. У Карпатах знаходяться такі відомі кліматичні курорти, як Яремча, Ворохта, Космач та ін.; розвивається зимовий туризм.

До пізнавальних рекреаційних ресурсів належать пам’ятники історії, історико-архітектурні пам’ятники, пам’ятники сучасної архітектури тощо (Київ, Львів, Умань, Одеса, Кам’янець-Подільський та ін.). В Україні їх налічується близько 50 тис.

Таким чином, з огляду на рекреаційні ресурси, на Україні виділяють чотири рекреаційні зони: Чорноморсько-Азовську, Західноукраїнську, Дніпровсько-Дністровську, Поліську (через аварію на ЧАЕС не є перспективною для рекреаційного освоєння).

Природокористування

Використання людиною природних багатств України, ландшафтів та їх частин називається природокористуванням. Існує два види природокористування: раціональне й нераціональне.

Раціональне природокористування — таке використання природи, що включає її охорону, раціональне освоєння й перетворення.

Нераціональне природокористування призводить до зниження якості, виснаження природних ресурсів, погіршення, забруднення довкілля.

Види впливу на довкілля України: землеробський, меліоративний, промисловий, містобудівельний, транспортний, водогосподарський, лісогосподарський, військовий, рекреаційний та ін.

Природоохоронні заходи та території України спрямовані на захист природних ресурсів від господарської діяльності людини.

За даними Мінекобезпеки, до природно-заповідного фонду України входять 15 природних заповідників, 4 біосферних заповідники, 8 національних природних парків, 2292 заказники, 2958 пам’яток природи, 22 ботанічні сади, 11 зоологічних парків, 36 дендрологічних парків та 510 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 25 регіональних ландшафтних парків, 741 заповідне урочище. У цілому загальну площу фонду доведено до 2274,54 тис. га, що становить 3,72 % від загальної площі України.

Природокористування — Сайт geografiamozil2!

За підручником «Географія» 8 клас, автори С. Кобернік, Р. Коваленко

    Значний вплив антропогенної діяльності на природу відчувається сьогодні на всій території нашої держави.  Господарська діяльність населення поступово призвела до змін окремих
природних компонентів і природних ландшафтів. Прикро, що найбагатша на агрокліматичні ресурси країна Європи водночас є лідером щодо територій екологічних криз і катастроф. Майже 70 % площі
України віднесено до екологічно небезпечних зон. 

 Використання природно-ресурсного потенціалу України та його наслідки

 

     Що таке природокористування та його види. Людина і природа невід’ємні одне від одного й тісно взаємодіють. Для людини природа є
середовищем життя і джерелом необхідних для господарської діяльності ресурсів. Потреби у продуктах харчування, воді, одязі, житлі, фізичному і духовному розвитку людина задовольняє за рахунок
природних ресурсів. У господарстві вкрай важливе їхнє дбайливе та економне використання. Людська діяльність справляє різноманітний вплив на довкілля. З одного боку, вона передбачає вивчення й
охорону природи, з іншого – її освоєння і перетворення.

   Природокористування – це сфера виробничої та наукової діяльності, спрямована на вивчення, освоєння, охорону й перетворення природи з
метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

   За характером впливу на довкілля природокористування може бути раціональним і нераціональним.

      Раціональним вважають природокористування, під час якого обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо
їх відновлення й охорони. Воно має, з одного боку, забезпечити повноцінне існування і розвиток суспільства, а з іншого – зберегти високу якість навколишнього середовища. Це досягається за рахунок
економної експлуатації природних ресурсів та найефективнішого режиму їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров’я людей. Діяльність людини
повинна відбуватися строго за законами розвитку природи і суспільства та законами взаємодії між ними. Природокористування має бути під суворим контролем держави.

  Нераціональне природокористування зумовлене значним перебільшенням антропогенного впливу на природні комплекси. Наслідком цього є
наростання екологічної кризи. Вплив людини на природу призводить до послаблення її відновлювальних властивостей, зниження якості й вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього
середовища. Воно може виникнути як наслідок не тільки прямих, а й опосередкованих впливів на природу. Крайнім проявом нераціонального природокористування є хижацьке, за умов якого знищуються
окремі види ресурсів або цілі природні комплекси. Так, зокрема, сталося з деякими тваринами та рослинами, що колись існували в Україні. Зовсім зникли з наших лісів європейські тури, а зі степів –
дикі коні тарпани, на межі вимирання опинилися морські ссавці: чорноморські дельфіни й тюлень-монах. 

    Складники природно-ресурсного потенціалу. Важливою передумовою розвитку господарства країни є наявні природні умови та природні
ресурси на її території.

   Природно-ресурсний потенціал (ПРП) – сукупність наявних природних ресурсів і природних умов певної
території (світу, регіону, країни чи її частини), що фактично використовується або може бути використана у господарстві.

      До основних компонентів природно-ресурсного потенціалу належать:

  • географічне положення
  • кліматичні умови
  • особливості рельєфу
  • розміщення природних ресурсів

  Природні ресурси є найважливішим складовим елементом природно-ресурсного потенціалу. Географія природних ресурсів вивчає розміщення і
структуру окремих видів ресурсів, дає їм економічну оцінку, визначає рівень забезпеченості, а також розглядає питання їхнього відтворення, раціонального використання й охорони. Природні ресурси
можна класифікувати за характером відновлення і за належністю до компонентів природи 

     За характером відновлення їх поділяють на:

  • вичерпні (запаси яких обмежені)
  • невичерпні (що кількісно є безмежними)

    Вичерпні ресурси бувають:

  • невідновними (мінеральні ресурси та зниклі види рослин і тварин)
  • відносно відновними, тобто такими, що відновлюються дуже повільно (ґрунтові)
  • відновними (біологічні)

    Невичерпні поділяють на:

  • відносно невичерпні, кількість яких залишається незмінною, але якість значно погіршується (водні ресурси й атмосферне повітря)
  • дійсно невичерпні, на кількість і якість яких людина не здатна вплинути (агрокліматичні, енергія Сонця, вітру, хвиль, течій, припливів).

    За належністю до компонентів природи вирізняють такі основні види ресурсів: 

  • мінеральні
  • кліматичні
  • водні
  • ґрунтові
  • біологічні (рослинні: лісові, кормові і тваринні: промислово-мисливські, рибні)
  • рекреаційні
  • космічні (енергія Сонця, вітру, хвиль, течій, припливів)

 Сутність екологічних проблем. У результаті нераціонального природокористування зростає антропогенний тиск на природу, що спричиняє
екологічні проблеми.

    Екологічними вважають проблеми, які виникли внаслідок взаємодії людини з навколишнім середовищем.

  Через ці проблеми відбувається порушення біологічної рівноваги, яке призводить до екологічних катаклізмів і загрожує всьому живому. Нині екологічні проблеми набули глобальних масштабів,
тобто стали актуальними для всього людства. Це насамперед такі проблеми, як забруднення навколишнього середовища, скорочення орних земель, виснаження мінеральних
ресурсів, енергетична проблема. Усі ці проблеми пов’язані між собою. Їх можна здолати лише спільними зусиллями, широко залучаючи світове співтовариство.

  Види забруднень довкілля та джерела їх надходження. Забруднення навколишнього середовища часто вважають найгострішою екологічною
проблемою. Негативно впливають на довкілля різні види забруднення. 

  Забруднення – це надходження у навколишнє середовище речовин, які погіршують якість окремих компонентів природи (повітря, води, ґрунтів) і
завдають шкоди природним комплексам.

  Фахівці поділяють забруднення природного середовища за типом їхнього походження на механічне, хімічне, біологічне, фізичне і радіаційне.

  • До механічного відносять забруднення твердими частками, тарою та спрацьованими предметами, що
    нагромаджуються на земній поверхні: у ґрунті, воді, повітрі.
  • Хімічне забруднення – це забруднення речовинами й сполуками штучного походження, які надходять у географічну оболонку та порушують
    процеси кругообігу речовини й енергії.
  • Біологічним забрудненням вважають поширення організмів, що з’явилися у результаті життєдіяльності людства. Прикладами біологічного
    забруднення є бактеріологічна зброя, нові віруси, які викликають епідемії небезпечних захворювань, а також швидке розмноження окремих видів рослин чи тварин, переселених людиною з одного
    місця поширення в інше.
  • До фізичних забруднень належать спричинені діяльністю людини зміни теплових, електричних, радіаційних умов,
    а також вібрації та шуми.

   У наш час основними джерелами забруднення природного середовища є підприємства енергетики (ТЕС, АЕС, ГЕС), усі промислові об’єкти, сільське господарство, військові об’єкти, різні види транспорту, особливо автотранспорт. Вони постійно
забруднюють довкілля сотнями небезпечних речовин.

     За масштабами негативних наслідків виділяється хімічне забруднення. Одним з його
різновидів є забруднення природи нафтою і нафтопродуктами.

   Забруднення нафтою найчастіше відбувається в результаті аварій у місцях видобутку нафти або під час її транспортування. Нафта легша за воду, тому
вона не змішується з нею, а плівкою розтікається на поверхні, утворюючи величезні плями. На ділянках земної поверхні, що забруднені нафтою, порушується кругообіг речовин: припиняється
випаровування, газообмін, змінюється температура. Найбільшої шкоди нафтове забруднення завдає органічному світу. Така аварія сталася у Керченській протоці. Від виливів нафти тоді постраждали
сотні птахів і риба, зазнало великих збитків курортне господарство.

  Дуже небезпечним є радіаційне забруднення, яке відбувається під час випробувань ядерної зброї, захоронення радіоактивних відходів, використання
гірських порід із відходів видобування уранових руд, аварій і катастроф на атомних станціях і підводних човнах з атомними двигунами чи атомною зброєю.

   Потужним джерелом небезпеки для природи була й залишається військова діяльність. Величезної шкоди довкіллю завдають випробування різних видів
зброї, проведення навчань і маневрів. Негативно впливають на природні комплекси воєнні конфлікти, під час яких руйнуються промислові об’єкти, що призводить до викиду небезпечних речовин у
навколишнє середовище. 

Екологічні проблеми на території України 

    Значну частину території нашої держави відносять до екологічно небезпечних регіонів світу. Чому так сталося?

    Господарська діяльність найістотніше позначилася на атмосферному повітрі. Воно надзвичайно забруднене у промислових центрах
країни. 60 % всього обсягу забруднень припадає на Луганську, Донецьку і Дніпропетровську області. Головним джерелом
забруднення атмосфери є автомобільний транспорт, тому у великих містах кількість отруйних речовин у повітрі перевищує гранично допустимі концентрації в
кілька разів. Найбільш забрудненим в Україні є повітря у Кривому Розі, Маріуполі, Кам’янському (Дніпродзержинську), Керчі і Дніпрі. Атмосферу забруднює промисловість, зокрема такі її галузі, як
металургія, хімічна промисловість, енергетика, збагачення залізних руд. Основними забруднювачами повітря є оксиди сірки й азоту, що, з’єднуючись із парами
води, спричинюють виникнення «кислотних дощів», чадного газу, важких металів.       Серйозних змін зазнали внутрішні води
в Україні. Дніпро зарегульований каскадом водосховищ, його течія сповільнилася, що призвело до зміни умов існування живих організмів. Під час створення
водосховищ було затоплено заплаву з родючими ґрунтами, а також знищено низку старичних озер із багатими рибними запасами.
Річки України сильно забруднені. «Стічною канавою» давно називають ліву притоку Дніпра – Інгулець, на якій розташований Кривий Ріг. Виносячи брудні води
в моря, річки забруднюють також і їхні води. Величезна кількість мінеральних добрив і отрутохімікатів потрапляє у воду внаслідок змивання їх із полів.

 Помітні зміни відбулися й із ґрунтами України. Вони забруднені отрутохімікатами й мінеральними добривами. Ґрунти Полісся постраждали
від радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС. Через надмірне зрошення на півдні України виникла проблема вторинного
засолення ґрунтів. З вини людини триває прискорена ерозія ґрунтів: вітрової ерозії зазнають осушені ґрунти Полісся, водну ерозію викликає знищення
природної рослинності, надмірне випасання худоби, неправильний обробіток земель схилів. У районах відкритої розробки корисних копалин ґрунти зовсім знищені. Тут виникли «місяцеві ландшафти». Антропогенні форми рельєфу утворюють терикони – насипані горби з порожньої породи, що «димлять» пилом,
забруднюючи повітря.

   Рослинний і тваринний світ України змінився докорінно. Площа лісів з XVI ст. невпинно скорочується. Майже всі степові ландшафти
знищені внаслідок розорювання чорноземів. Разом із рослинністю змінився і тваринний світ. Деякі види тварин стали дуже рідкісними: байбак, дрохва, степовий орел, дикий кіт, рись. Інші, наприклад,
кулан і тарпан, зникли зовсім. Незаймані куточки природи залишилися тільки на природоохоронних територіях: заповідниках, природних національних парках, заказниках. 

 

    Екологічна ситуація та її типи. Для оцінки ступеня впливу людини на природу певної території, виявлення на ній позитивних і
негативних умов та чинників для проживання й господарської діяльності виділяють різні типи екологічних ситуацій.

   Екологічна ситуація – стан навколишнього середовища, що склався внаслідок взаємодії природи та господарської діяльності людини.

   За ступенем гостроти екологічного стану в Україні розрізняють три типи територій: екологічної рівноваги,
екологічної кризи, екологічної катастрофи. Виявлення типу екологічної ситуації передбачає встановлення переліку екологічних проблем, їхньої масштабності та поєднання різних видів проблем
на одній території.

   Екологічна рівновага залишається там, де за умов раціональної господарської діяльності людини або відсутності її прямого чи
опосередкованого впливу зберігаються природні умови існування ландшафтів. Прикладами територій екологічної рівноваги є частково Українські Карпати і Кримські гори,
райони Волині.

   Екологічна криза визначає напружений стан взаємодії людини і природи, за якого змінене внаслідок господарської діяльності
навколишнє середовище негативно впливає на суспільний розвиток. Відбувається повне виснаження природних ресурсів і різко погіршується стан здоров’я людей. Стан екологічної кризи є небезпечним,
але зворотним. Завдяки активним природоохоронним діям тут ще можливе поліпшення та відновлення навколишнього природного середовища. Найбільшими районами екологічної
кризи є Придніпров’я, Донбас, чорноморсько-азовське узбережжя, а також усі великі міста, де сконцентровано промислове виробництво й автомобільний транспорт.

    Екологічна катастрофа виникає в результаті прямої або опосередкованої дії людини та призводить до незворотних явищ і
несприятливих наслідків. Відбувається повна втрата ресурсів, генофонду флори і фауни, унікальних природних об’єктів, людське життя перебуває під загрозою. Найяскравішим прикладом території екологічного лиха є зона навколо ЧАЕС. Унаслідок аварії на цій атомній станції у 1986 р. відбулося радіоактивне
забруднення північної частини Полісся. За будь-яких умов тут уже неможливе повернення до екологічної рівноваги. 

    Моніторинг навколишнього середовища.

  Вивченням і дослідженням динаміки розвитку екологічних проблем займається геоекологія – наука, яка виникла наприкінці ХХ ст. Її поява
пов’язана з посиленням тиску людини на природу, що загрожує існуванню самого людства.

  Основним методом геоекології є моніторинг (з латин. – той, що нагадує) навколишнього середовища, або екологічний моніторинг –
система спостережень і контролю за станом природного середовища та прогнозування змін, що відбуваються в ньому під впливом господарської діяльності людини.

  Цей метод почали застосовувати з 80-х років ХХ ст. Основна мета моніторингу – розробка обґрунтованих рекомендацій для поліпшення стану довкілля. Моніторинг здійснюється на локальному,
регіональному та глобальному (біосферному) рівнях. Об’єктом моніторингу залежно від рівня й мети може бути або навколишнє середовище, або його компоненти і джерела впливу на нього: атмосферне
повітря, підземні й поверхневі води, ґрунти, відходи, несприятливі природні процеси. Моніторинг базується на низці принципів: об’єктивність і достовірність, систематичність спостережень,
відкритість інформації для громадськості, оперативність проходження інформації та інші.

  Моніторингові дослідження довкілля, що ґрунтуються на статистичних показниках, набули поширення в Україні. На основі одержаних даних складено численні екологічні карти. 

 Природокористування в умовах сталого розвитку

 

  Основні етапи природокористування в Україні.

 Критерієм використання природних ресурсів у науці слугує його економічна оцінка, тобто вартість ресурсів. На основі певних вартісних критеріїв було розроблено кадастри природних ресурсів – упорядковані інформаційні системи про природні багатства, що підлягають обліку та оцінці. В Україні створені такі державні
кадастри: родовищ і проявів корисних копалин, водний, земельний, лісовий, рослинного світу, тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного
фонду.

  Існують екологічні кадастри, які подають інформацію про небезпечні відходи і природні явища, антропогенні викиди тощо. В Україні створений Національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. На сьогодні в Україні сформовано законодавчу базу природокористування, але вона потребує
подальшого вдосконалення. Не менш важливим є суворе дотримання законів у цій сфері.

   Як склалася концепція сталого розвитку. У зв’язку з наростанням глобальної кризи у сфері природокористування, що становить
загрозу для існування прийдешніх поколінь, на початку 90-х років ХХ ст. було розроблено концепцію сталого розвитку.

  Сталий розвиток – загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом
інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.

    Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового
банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.

     У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з
навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої
потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі – 2002) на рівні керівників країн та урядів світу
в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.

    На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше
місце вони ставлять стратегічну мету – вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.

  Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи
статевими ознаками.

  Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість.

  На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження
довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей. 

Природно-заповідний фонд України — Сайт geografiamozil2!

За підручником «Географія» 8 клас, автори С. Кобернік, Р. Коваленко

   Законодавча база про охорону природи в Україні. Україна належить до територій, природа яких зазнала сильного впливу
господарської діяльності людини. Більша частина її природних комплексів докорінно змінена, тому є нагальна потреба у проведенні природоохоронної роботи.

  • У 1991 р. було прийнято закон «Про охорону навколишнього природного середовища»
  • У 1992 р. – закон «Про природно-заповідний фонд України»
  • У 1994 р. – програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні.

       У них подано класифікацію природоохоронних територій та окреслено плани щодо розширення їх мережі. Нині екологічне і природоохоронне законодавство України охоплює
понад 200 законів та інших державних актів, зокрема закони «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ». У 2000 р. прийнято Загальнодержавну
програму формування національної екологічної мережі в Україні, що передбачає створення різних категорій природоохоронних територій, які мали б існувати у якомога більшій частині країни.

   Національна екологічна мережа. Всього в Україні створено близько 8100 природоохоронних
територій
із різним заповідним режимом, які займають 5,4 % площі нашої держави. Такий показник утричі менший, ніж у країнах Європи. Закон «Про
природно-заповідний фонд України» визначає, що до цього фонду належать 11 категорій природоохоронних територій, які об’єднані у дві групи:
природні території та об’єкти, а також штучно створені об’єкти.

  До першої групи входять природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи
та заповідні урочища
.

     Штучно створені природоохоронні об’єкти – це ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки, парки – пам’ятки садово-паркового
мистецтва
.

      В ієрархії об’єктів охорони природи є різні рівні:

  • глобальний (біосферний) – об’єкти, що вважаються надбанням усього людства;
  • загальнодержавний (національний) – є цінністю країни;
  • регіональний та локальний (місцевий).

     Категорії природоохоронних територій мають різний статус і неоднаковий заповідний режим. Одні покликані охороняти весь природний комплекс, інші – окремі його компоненти або
одиничні об’єкти. 

    Природні заповідники. Нині в Україні існує 19 природних заповідників.

 

 Природний заповідник – це ділянка суходолу чи водних територій загальнодержавного значення, що повністю вилучена з господарського використання
людини. Тут охороняється весь природний комплекс, тобто всі компоненти природи та взаємозв’язки між ними. Основна мета заповідника – зберегти екологічну рівновагу на певній території.
Природні заповідники є лише місцем пізнання природних процесів і явищ та здійснення науково-дослідної роботи з їх вивчення. Вони покликані охороняти типові або виняткові ландшафти, що збереглися
у непорушеному чи малопорушеному стані. Заповідники сприяють збереженню генофонду флори й фауни та науковій пропаганді природоохоронної справи. Заповідник – це вища форма охорони природи на
певній території, природоохоронна та науково-дослідна установа загальнодержавного значення. Заповідники створені в усіх великих природних комплексах України.

   Найбільшими за площею заповідниками в Україні є Кримський (із філією «Лебедині острови»), Рівненський і Древлянський. Найменший – «Мис Мартьян» (2,4 км2), половина з яких припадає на
акваторію Чорного моря. Найстаріший із природних заповідників – Канівський, створений ще 1923 р. Відомі на всю Україну заповідники Поліський у зоні мішаних лісів, «Медобори» у лісостеповій зоні,
Український степовий, Карадазький у Кримських горах та інші.

     Біосферні заповідники. Світова мережа біосферних заповідників започаткована у 1971 р. в рамках програми ЮНЕСКО «Людина та
біосфера». Вона об’єднує в собі природоохоронні території, які покликані демонструвати збалансовану взаємодію природи і людини. Мета міжнародної мережі – обмін знаннями й досвідом для
дослідницьких програм і моніторингу стану навколишнього середовища, а також для прийняття спільних рішень.

    Біосферний заповідник – природоохоронна територія міжнародного значення, створена для збереження найтиповіших природних комплексів
біосфери, здійснення екологічного моніторингу та змін навколишнього середовища під впливом людської діяльності.

    Перші біосферні заповідники виникли у 1974 р. в США. Нині їх налічується 577 у 114 країнах світу. Вони створені на базі природних заповідників, національних природних парків або
інших природоохоронних категорій. Біосферні заповідники мають особливу структуру. У їхніх межах вирізняють чотири різні за функціональним призначенням зони. У середині формується заповідне ядро,
де заборонена будь-яка діяльність, окрім освітньої. Тут зберігаються і відновлюються найцінніші та мінімально порушені екосистеми. Навколо заповідного ядра виникає буферна зона, в якій
відбувається екологічно безпечна діяльність: екотуризм, фундаментальні дослідження. Вона запобігає негативному впливу на заповідну зону господарської  діяльності прилеглих територій.
Наступна – перехідна зона (зона співробітництва), де допускається розміщення населених пунктів і сільськогосподарська діяльність. На околицях біо сферного заповідника існує зона використання
екосистем з різними видами господарської діяльності: землекористування, лісокористування, рекреаційна справа тощо. У нашій державі згідно із законом «Про внесення змін до Закону України “Про
природно-заповідний фонд України”» було створено біосферні заповідники: Асканія-Нова, Чорноморський, Карпатський, Дунайський.

    Асканія-Нова – єдина в Європі ділянка степу, не орана людиною. Розораний степ не відновлюється ніколи. Тут охороняється багато місцевих видів рослин (ковила українська й Лессінга,
тюльпан Шренка та скіфський, рябчик шаховий) і тварин (дрохва, журавель степовий, гадюка степова, чотирисмугий полоз). Також випасаються тварини, завезені з усіх материків: північноамериканські
бізони, азійські коні Пржевальського та дикі віслюки кулани, африканські зебри, європейські зубри, олені й муфлони. На території заповідника створено зоопарк, відомий своєю колекцією мисливських
і декоративних птахів.

   Біосферні заповідники мають міжнародний статус. Мета їх створення – завдяки систематичним спостереженням простежити за змінами природного
комплексу під впливом людської діяльності. Указом Президента України до 30-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у 2016 р. створено Чорнобильський
радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Він стане однією з найбільших природоохоронних територій Європи. Створення заповідника — це перший важливий крок на шляху збереження
унікальної екосистеми Полісся у зоні відчуження і відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення. 

 

  Національні природні парки. У національних природних парках також охороняється весь природний комплекс, але до них мають доступ
туристи. Тому природні комплекси там частково змінено: створено оглядові майданчики й господарчо-побутові території, прокладено доріжки. Однією з цілей відкриття національних парків є відпочинок
людей, які допускаються туди за певних умов.

   Національний природний парк – це природоохоронна і рекреаційна територія загальнодержавного значення, створена для збереження,
відтворення й ефективного використання природних комплексів, які мають природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

  •   Перший у світі національний парк було відкрито у 1872 р. в США – Єллоустонський.
  • В Україні їх почали створювати з 1980 р.
  • Першими національними парками стали Карпатський (1980), Шацький (1983) та «Синевир» (1989).
  • Найбільший за площею національний природний парк в Україні – «Подільські Товтри» у Хмельницькій області
  • найменший і єдиний створений у межах великого міста – Голосіївський у Києві.

Мережа національних парків найактивніше зростала у 2004–2010 рр.

Нині в Україні функціонує 50 природних національних парків, які займають понад 31 % площі від усіх природоохоронних територій.

  • Найбільше національних парків в Українських Карпатах.

 

   Заказники. На території нашої держави існує понад 3103 заказники, які займають 34,4 %
території всіх природоохоронних об’єктів.

  Це території з частково заповідним режимом, де охороняється не весь природний комплекс, а окремі або кілька компонентів природи, найчастіше – певні види
рослин чи тварин, г еологічні або історико-меморіальні об’єкти.

     У заказниках допускаються окремі види господарської діяльності, але лише ті, що не впливають на об’єкт охорони. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об’єктів, оголошених заказниками, зобов’язуються забезпечити режим їхньої охорони та збереження. Заказники можуть бути постійними і тимчасовими. Останні створюються терміном на 2–5
років. У разі потреби термін роботи подовжують. Заказники можуть мати загальнодержавне або місцеве значення.

   Залежно від мети організації та об’єктів, що взяті під охорону, заказники бувають різних профілів.

  • лісові – для охорони лісових екосистем; ботанічні – рідкісних та ендемічних видів рослин;
  • зоологічні – тварин різних груп;
  • орнітологічні – місць гніздування, зимівлі або перельотів птахів;
  • ентомологічні – рідкісних і таких, що зникають, комах та інших безхребетних тварин;
  • іхтіологічні – місць проживання, нересту, нагулу молоді риб, а також збереження цінних видів риб у зимову пору;
  • гідрологічні – збереження водойм: боліт, водоспадів, джерел, що мають водоохоронне чи естетичне значення;
  • загальногеологічні – унікальних форм рельєфу: скель, каньйонів;
  • палеонтологічні – решток давніх рослин або тварин;
  • карстово-спелеологічні – печер. 

    Регіональні ландшафтні (пейзажні) парки. Увиразнює природну своєрідність регіону, а також вказує на регіональне фінансування
його діяльності така природоохоронна категорія, як регіональний ландшафтний парк.

   Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні рекреаційні території місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою
збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку людей.

       Головними завданнями регіональних ландшафтних парків є:

  • збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів;
  • створення умов для ефективного туризму і відпочинку в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних об’єктів;
  • сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

   Робота такого парку організовується з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їхніх власників чи користувачів. В Україні створено
77 регіональних ландшафтних парків, що становлять понад 19 % від загальної площі природоохоронних об’єктів. Їхні назви відомі далеко за межами місця їх
знаходження: «Диканський» на Полтавщині; «Боковеньки» на Кіровоградщині; «Бахчисарай» або «Донузлав» у Криму; «Гранітно-степове Побужжя» на Миколаївщині; «Немирівське Побужжя» та «Дністер» на
Вінниччині; « Меотида», «Донецький кряж» на Донеччині; «Синяк» на Закарпатті; «Дніпровські острови» й «Лиса гора» в Києві; «Печенізьке поле» на Харківщині та інші.

 

  Пам’ятки природи та заповідні урочища. Пам’ятка природи має природоохоронну категорію, проміжну між національними природними парками і
заказниками. Пам’яткою природи можуть бути проголошені унікальні печери, водоспади, мальовничі скелі, озера, метеоритні кратери, геологічні відслонення, окремі дерева тощо. В Україні таких
об’єктів 3388.

   Пам’ятка природи – природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об’єкт, що охороняється за своїм
науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням.

      Охоронний режим пам’яток природи є одним із найсуворіших після природних заповідників. Скажімо, на території пам’яток природи України забороняється будь-яка діяльність, що
загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їхнього первісного стану.

     Пам’яткою природи може бути як окреме унікальне дерево, так і об’єкти значних розмірів – ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя. У такому разі їх часто називають заповідними
урочищами або природоохоронними ландшафтами.     

   Заповідними урочищами визнано лісові, степові, болотні та інші цілісні ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному
стані. В Україні проголошено 809 таких об’єктів. На території заповідних урочищ (як у природних заповідниках) забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у
природних комплексах, уведених до їхнього складу. Наукові дослідження на території заповідних урочищ організують фахівці найближчих заповідників, національних парків, ботанічних садів,
дендропарків. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення території у їхніх власників або користувачів. Саме вони беруть на себе зобов’язання і витрати щодо забезпечення режиму охорони
та збереження заповідних урочищ. В окремих випадках навколо заповідних урочищ установлюють охоронні зони. 

Охорона природи

Охорона природи — комплекс заходів щодо збереження, раціонального використання й відновлення природних ресурсів Землі, в тому числі видового різноманіття флори і фауни, багатства надр, чистоти вод і атмосфери.

Грунти та води забруднюються промисловими і побутовими стоками (сотні млрд. т на рік), нафтопродуктами (кілька млн. т, мінеральними добривами (близько сотні млн. т) і пестицидами, важкими металами ( ртуть, свинець та ін), радіоактивними відходами. З’явилася небезпека порушення озонового шару Землі (див. Озонова діра). Здатність біосфери до самоочищення близька до межі. Небезпека неконтрольованого зміни навколишнього середовища і внаслідок цього загроза існуванню на Землі живих організмів, у тому числі людини, зажадали рішучих практичних заходів щодо захисту та охорони природи, правового регулювання використання природних ресурсів. До таких заходів відносяться створення безвідходних технологій, очисних споруд, впорядкування використання пестицидів, припинення виробництва отрутохімікатів, здатних накопичуватися в організмі, рекультивація земель тощо, а також створення охоронюваних територій ( заповідники, національні парки тощо), центрів з розведення рідкісних і зникаючих тварин і рослин (в тому числі для збереження генофонду Землі), складання світової та національних Червоних книг.

Природоохоронні заходи передбачені в земельному, лісовому, водному і іншому федеральному законодавстві. Відповідальність за порушення в галузі охорони природи передбачена в гол. 26 КК РФ, гл. 8 КоАП РФ, а також встановлена цивільна відповідальність за деякими видами правопорушень. У ряді країн у результаті здійснення урядових природоохоронних програм вдалося істотно поліпшити якість навколишнього середовища в окремих регіонах (наприклад, в результаті багаторічної і дорогої програми вдалося відновити чистоту і якість води у Великих озерах). У міжнародному масштабі поряд зі створенням різних міжнародних організацій з окремих проблем охорони природи діє Програма ООН з навколишнього середовища


1. Охорона птахів

Відкриті чемпіонати зі спортивної орнітології) [1]

Примітки

Охорона природи — Національний заповідник «Хортиця»

Деталі
Перегляди: 16766

Острів Хортиця – природна скарбниця, унікальна не лише в масштабах Запорізького краю й України, але й відома в усьому світі. Завдяки особливому розташуванню на острові з давніх-давен склалися сприятливі умови для життя рослин і тварин, для існування та розвитку унікального природно-ландшафтного комплексу, аналогів якому немає ніде у світі. Але з моменту втручання людини в життя острова його природа піддавалася змінам, більшість з яких носять негативний характер. Людина бувала на легендарному острові з дуже давніх часів, і чим сильніше розвивалася цивілзація, тим більше людство намагалося підкорити собі природу, змінити її для забезпечення максимального комфорту, а потім – і для власної вигоди. Забуваючи про те, що природа дарує людині можливість жити, забуваючи про справжнє життя в гармонії з природою, люди почали користуватися природою, нічого не віддаючи навзаєм. Недобросовісне ставлення до природних ресурсів, використання їх для задоволення лише власних потреб, небажання відновлювати втрачені природні багатства – все це призводить до порушення балансу екосистеми острова, до руйнування унікальних ландшафтів і до втрати багатьох цінних дарунків природи.

Оскільки заповідник не має можливості контроювати дії кожного, хто відвідує острів, необхідно приймати комплекс заходів, здатних попередити негативний вплив людської діяльності на природу Хортиці. За ефективністю можливі заходи можна класифікувати за трьома категоріями (за мірою зменшення ефективності):

1) інформування відвідувачів заповідника;
2) відслідковування порушувачів режиму;
3) ліквідація наслідків порушень.

Найважливішим та ефективним заходом з охорони природи заповідника є інформування відвідувачів про правила користування заповідником, про природоохоронний режим, про зони, на які розповсюджуються ті чи інші заборони та про дозволені для деяких дій місця. Як свідчить практика, досить велика кількість відвідувачів заповідника порушує правила через незнання.

Як відомо, краще нещастю запобігти, ніж боротися з його наслідками. Саме тому дуже важливо забезпечити необхідною інформацією всіх, хто відвідує острів. Чим вищою буде поінформованість відвідувачів, тиж нижчим стане показник порушень режиму заповідника. Знаючи про те, що можна робити, а що – неможна, і маючи альтернативні методи вирішення проблеми заборон, гості острова зможуть мінімізувати ступінь свого впливу на природу заповідника. Інформування всіх бажаючих відвідувати острів – головна мета проекту нашого сайту. В нас є докладна інформація про те, що заборонено робити на території заповідника, у статті «Правила відвідування Хортиці».

На жаль, не всі гості острова є добросовісними – дехто порушує режим заповідника свідомо, незважаючи на знання правил і можливих наслідків. Тому другим за важливістю заходом з охорони природи є виявлення порушників режиму й залучення їх до відповідних видів відповідальності з метою недопущення повторних порушень. Оскільки кількість відвідувачів перевищує кількість співробітників служби режиму, відстежити всі порушення, покарати винних і запобігти всім наслідкам неможливо.

Але кожен з нас може допомогти службі режиму знайти порушників, зробивши кілька кліків та відмітивши знайдене порушення на спеціальній інтерактивній карті в додатку до мобільних пристроїв. Якщо ви виявили порушення правил заповідника, просто вкажіть місце порушення на карті, оберіть тип знайденого порушення й додайте свій коментар. Це допоможе службі режиму знайти й покарати винних та запобігти наслідкам зневажливого ставлення відпочивальників до природи. Будь-яке порушення режиму призводить до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або навіть кримінальної відповідальності. Кожен, хто є небайдужим до долі заповідника та природи всієї планети в цілому, може звернутися до служби режиму з повідомленням про знайдених на острові порушників. Якщо ми допомагатимемо острову разом, ми зможемо не лише врятувати його від знищення, але й повернути природі частину втрачених багатств. Чим більше ініціативи ми проявлятимемо, тим швидше будуть відчутні результати нашої участі в захисті природи острова від втручання людини. Отже, другим за важливістю заходом є відстеження та покарання порушників.

На жаль, деякі порушники все-таки залишаються непоміченими і, як наслідок, відчувають свою безкарність. Це довзоляє їм скоїти порушення, що призводить до непередбачуваних, часом катастрофічних для природи наслідків. Засмічується ґрунт, повітря забруднюється вихлопами автотранспорту й димом від багать, степи та ліси спалюються пожежами, що виникають від розведених вогнищ або викинутого недопалку. Коли порушення запобігти не вдалося, єдиним заходом, що залишається, є ліквідація наслідків. З цією метою на Хортиці влаштовуються суботники з прибирання території від сміття, яке лишили недобросовісні відпочивальники, проводяться вирощування та висаджування молодих дерев на місці вирублених або спалених ділянок лісу, здійснюються заходи з відновлення природних острівних ландшафтів, взимку проводяться акції з годування птахів.

Кожен, хто бажає взяти участь у таких заходах, може дізнатися про них у розділі «Новини» нашого сайту. Будь-які дії, спрямовані на охорону природи заповідника й запобігання порушень режиму, вітаються і заохочуються. Об’єнавши зусилля, ми зможемо зберегти унікальну природу острова для майбутніх поколінь. Пропонуємо разом цінувати й зберігати цей чудовий оазис мальовничої природи!

Твір на тему Охорона природи

Природа – це прекрасний світ, який оточує людину. Це гори, поля, ліси, річки, озера. Природа дає людям дах, їжу і одяг, це повітря, яким вони дихають. Не берегти природу-значить берегти себе та своїх близьких.

В даний час величезною проблемою людства є екологічна катастрофа на землі. Відбувається щоденне забруднення річок, морів і океанів відходами виробництва і промисловості, повітря – їдким паливом автотранспорту.

Постійно вирубуються гектари лісу, винищуються від рук браконьєрів тварини і птахи, гине риба від отруйних викидів підприємств у водойми.

Кожна людина повинна задуматися над тим, як зберегти природу, як її зберегти для майбутніх поколінь людей.

Щоб постійно милуватися красою природних багатств, потрібно палити багаття, складувати сміття тільки у відведених для цього місцях. Не ламати гілочки, не обривати листочки дерев без необхідності, не розоряти пташині гнізда і мурашники.

На сьогоднішній день вчені та науковці активно займаються розробками програмних комплексів по створенню очисних споруд, безвідходного виробництва. Великі наукові роботи ведуться по використанню екологічно нешкідливих джерел електричної енергії, таких наприклад, як сонячні та вітрові електростанції.

Війни між державами на землі теж можуть привести до кінця людської цивілізації. Від ядерної зброї загине все живе, відбудеться мутація живих організмів.

Щоб не трапилася ліквідація всі живого на планеті, необхідно кожному, хоч керівнику країни, підприємства, хоч простому громадянину, студенту зрозуміти своє місце в житті, що, тільки ставлячись з любов’ю до природи та оточуючих, трепетно оберігаючи їх, можна зберегти людський рід на землі і врятувати його від неминучої загибелі.

Твір Проблема охорони природи

Охорона праці це певний комплекс дій, які спрямовані на те, щоб зберегти або відновити природні ресурси нашої планети. Крім ресурсів, також проводяться заходи по збереженню природи та тварин.

Проблема руйнування і необоротних процесів флори і фауни є актуальною, адже сьогодні діяльність людини охоплює величезну географію планети. Вся діяльність має негативні впливи на природу і тварин. Якщо звернутися до статистики, то з 80-хх років кожен день гинув 1 вид тварин, а рослинність щотижня. Ліси, водойми, просто кожен день будь-яка частина нашої природи знаходиться під загрозою. Щороку людство використовує понад 1 млрд. т різного палива, відходи якого йдуть в атмосферу. Заводи і фабрики забруднюю річки. З цим гинуть риби і рослини, які ростуть у водяному середовищі. З недавніх часів ребром стало питання, яке стосується цілісності озонового екрану планети.

Планета має властивість регенеруватися і самоочищатися, але враховуючи всі негативні фактори, які створюють люди, така можливість зводиться практично до нуля. Тому наша планета потребує конкретних і рішучих заходів з мінімізації впливу негативних факторів. Адже під загрозою знаходяться не тільки природа і тварини, але і сам людський вигляд. Почали будувати виробництва, які практично не несуть ніяких відходів, очисні споруди. Також введені норми по використанню пестицидів, виключення всяких отрутохімікатів. Також почали будувати заповідники або охороняти території, на яких проживають рідкісні тварини і ростуть рідкісні рослини. Світове співтовариство з питань охорони природи склало списки рідкісних зникаючих тварин і рослин, Червона книга.

У всіх законодавчих сферах практично будь-якої держави передбачені закони, які повинні здійснювати покарання за порушення правил охорони природи. Це сприяло поліпшенню ситуації в питанні охорони природи і тварин. У світі існує спеціальна організація ООН, яка виступає в захист навколишнього середовища.

Сьогодні питання охорони природи стоїть на першому місці, поряд з іншими важливими питаннями у світі. Починати потрібно з малого, з свідомості кожної людини, що живе на землі. Далі вже піклуватися про мінімізації відходів, а також забезпечити вимираючим тваринам подальшого існування та збільшення популяції.

2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 клас

Дивіться також:

Охрана окружающей среды Общенациональный концерн

Великобритания, будучи высокоразвитым государством, не может игнорировать проблему защиты окружающей среды. Практические результаты государственной политики в области защиты окружающей среды включают разработку технологий контроля загрязнения атмосферы (воздуха) и воды, контроль загрязнения сельского хозяйства, изучение влияния человека на климат, прогноз землетрясений и цунами, биологических и генетических последствий. загрязнения, защиты редких и исчезающих растений и животных, а также многое другое.

Закон 1974 года о контроле за загрязнением, который применяется к Англии, Шотландии и Уэльсу, устанавливает: широкий круг полномочий и обязанностей местных и водных властей, включая контроль за отходами, загрязнением воздуха и воды и шумом, и содержит важные положения о предоставлении общественности информации об условиях окружающей среды.

Основные риски загрязнения земель заключаются в неизбирательном сбросе материалов на землю, небрежном удалении пестицидов и химикатов, выпадении материалов из атмосферы и выпадении материалов из паводковых вод.Использование осадка сточных вод на фермах также сопряжено с риском, а также с пользой для земли.

Правительство поощряет рекультивацию и переработку отходов, где это практически осуществимо и экономично, чтобы сократить импорт и помочь сохранить природные ресурсы. Промышленность уже широко использует вторичные отходы, такие как металлы, бумага и текстиль. Во все большем количестве областей появляются «банки для бутылок», куда население может сдавать использованную стеклянную тару.

Наблюдается неуклонное и значительное улучшение качества воды: уровень загрязнения в приливной Темзе снизился до четверти от уровня 1950-х годов, и там было обнаружено 100 различных видов рыб. Сбросы загрязняющих веществ в реки, озера, эстуарии и некоторые прибрежные воды уже регулируются законом.

Контроль загрязнения морской среды с судов в основном основан на международных конвенциях, разработанных под эгидой Международной морской организации, агентства Организации Объединенных Наций со штаб-квартирой в Лондоне.При ликвидации разливов нефти или химикатов в море основным методом обработки является распыление диспергатора с самолетов или надводных судов, а также имеется оборудование для аварийной перевалки грузов для удаления нефти с поврежденного танкера.

Значительный прогресс был достигнут в достижении более чистого воздуха и лучшей окружающей среды, особенно за последние 20 лет или около того. Общий объем выбросов и средняя концентрация дыма в воздухе снизились на 80 процентов. В Лондоне больше нет плотного задымленного «смога» 1950-х годов, а в центральном Лондоне зимнее солнце растет с 1940-х годов, когда в среднем часы в день были примерно на 40 процентов меньше, чем в Кью на окраине Лондона; уровни теперь практически такие же.

Транспорт является одним из основных нарушителей шумового загрязнения, и меры контроля направлены на снижение шума в источнике за счет требований, ограничивающих шум, создаваемый самолетами и автотранспортными средствами, и на защиту людей от его воздействия.

В Великобритании радиация, возникающая в результате промышленных и других процессов, составляет лишь небольшую часть той радиации, которой подвергается население со стороны окружающей среды. Тем не менее, эта фракция подлежит строгому контролю из-за возможного воздействия на здоровье или долгосрочных генетических эффектов.

Для хранения радиоактивных отходов используются различные методы, в основном в зависимости от их физической формы и радиоактивности. Отходы с достаточно низкой радиоактивностью безопасно рассеиваются прямо в окружающую среду. Для лиц с повышенной радиоактивностью при поддержке правительства и с участием ядерной промышленности осуществляется комплексная международная программа исследований методов обработки, хранения, транспортировки и захоронения.

2. Ответьте на следующие вопросы:

1.Какие основные экологические проблемы стоят сегодня перед Британией? 2. Какие полномочия и обязанности контролирующих органов изложены в Законе о борьбе с загрязнением 1974 года? 3. Какие меры принимаются для борьбы с загрязнением земель? 4. Какие основные методы очистки применяются для уменьшения загрязнения воды? 5. Какие факты свидетельствуют об определенном прогрессе в области более чистого воздуха? 6. Какие оперативные меры были приняты для уменьшения шума? 7. Какие оперативные меры приняты для хранения радиоактивных отходов? 8.Как вы думаете, каковы обязанности природоохранных органов и общественных организаций в Великобритании? 9. Как вы думаете, почему люди должны заботиться о защите окружающей среды от загрязнения и от разрушения природных ресурсов?

3. Обобщите текст в трех абзацах, указав необходимость широкомасштабной борьбы с загрязнением окружающей среды.

4. Используйте тематический словарь, чтобы ответить на следующие вопросы:

1.Какие основные экологические проблемы стоят сегодня перед человечеством? 2. Каким вы видите глобальный императив для окружающей среды? 3. Почему сегодня многие люди озабочены экологией? Почему мы говорим, что каждый человек должен заботиться об окружающей среде и образовывать ее? 4. На какой основе должны функционировать отношения «человек-природа»? 5. Какие шаги предпринимаются правительствами (властями) многих стран для защиты окружающей среды? 6. Что вам известно о практических результатах международного сотрудничества в области охраны окружающей среды? 7.Как государство контролирует охрану природы и охрану окружающей среды в нашей стране? 8. Какую роль должны играть СМИ в охране окружающей среды?

5. Сделайте небольшой газетный обзор по одному из основных вопросов защиты окружающей среды. Обратитесь к тематическому словарю. Помните, что ваш обзор должен соответствовать интересам и взглядам предполагаемого читателя. Он может быть нейтральным, описательным, эмоциональным. Выберите факты, подтверждающие вашу точку зрения. Воспроизведите свою историю в классе.

Модель:

Полевые цветы и закон

Вся защита, которую закон может эффективно обеспечить нашим диким цветам, скорее всего, будет обеспечена Законом о защите диких растений, который вскоре должен быть во втором чтении. Если законопроект попадет в Свод законов, то, что вполне вероятно, будет считаться правонарушением продажа, предложение или выставление на продажу любого дикого растения, которое было собрано или выкорчевано, а также для кого-либо, кроме уполномоченного лица, умышленное выкорчевывание любого дикого растения.Сбор полевых цветов не будет запрещен, если они не будут проданы или включены в список редких видов, указанный в законопроекте. Законопроект получил широкую поддержку, поскольку многие дикие растения Великобритании уже находятся под угрозой исчезновения, и настало время, чтобы закон признал необходимость их сохранения. Однако было бы самообманом предполагать, что закон сам по себе может обеспечить необходимую защиту. Меры такого рода, связанные с действиями людей, жадных или невежественных, в отдаленных и уединенных местах чрезвычайно трудно обеспечить.Если мы хотим спасти наши редкие растения, их спасет только величайшая бдительность в заповедниках и за их пределами.

Вас просят рассказать группе иностранных студентов (школьников) об охране природы и защите окружающей среды в вашей стране. Вы должны охватить эту тему примерно пятьюдесятью словами. Используйте тематический словарь.

7. Работаем парами. Обсудите любые экологические проблемы сегодняшнего дня. Можно говорить об охране природы в отношении разрушения природы, об охране окружающей среды в отношении загрязнения.Предполагается, что один из студентов представит предмет, представляющий взаимный интерес, другой ученик не согласен с точкой зрения своего партнера по обсуждаемому предмету. Используйте тематический словарь.

Модель:

A: Должен признать, меня больше всего интересуют отношения между природой и человеком. Я считаю, что это центральный пункт политики защиты окружающей среды. Мы должны заботиться об окружающей среде, чтобы предвидеть пагубные последствия неограниченной индустриализации и урбанизации. Я рассматриваю эти проблемы как глобальный императив защиты окружающей среды сегодня.Я за борьбу с загрязнением и против разрушения природы человеком …

B: Я не разделяю ваших опасений. Вы раскрашиваете ситуацию в черный цвет. Я не вижу неблагоприятной связи между урбанизацией, с одной стороны, и загрязнением — с другой. Не могли бы вы объяснить, что вы подразумеваете под отношениями «природа-человек»?

8. Расскажите о последствиях загрязнения окружающей среды и разрушения природы. Рассмотрим следующее:

1.Уничтожение живой природы. 2. Загрязнение земель. 3. Загрязнение воды. 4. Загрязнение воздуха. 5. Помехи от шума. 6. Радиоактивность. 7. Неограниченная индустриализация.

9. За последние 20 лет охрана окружающей среды стала жизненно важной необходимостью для людей. Как вы думаете, что стимулировало интерес человека к проблемам окружающей среды? Обдумайте следующее и выделите моменты, которые вы считаете особенно важными:

1. Проблемы окружающей среды включают широкий круг животрепещущих вопросов: разрушение и загрязнение природы, истребление дикой природы в глобальном масштабе, угроза здоровью человека промышленными отходами и т. Д.

2. Побочные продукты массовой индустриализации ставят все крупные индустриальные страны перед самой серьезной проблемой окружающей среды, с которой когда-либо сталкивалось человечество, — загрязнением.

3. «Зеленые пояса» не только обеспечивают спокойный отдых, но и считаются важными союзниками в борьбе с загрязнением воздуха.

4. Среди простых, но далеко исчезающих благ — запах чистого свежего воздуха и хороший вкус чистой воды.

5.То, как решалась и решается проблема загрязнения, во многом зависит от политики и социальной инициативы.

6. Одна из величайших проблем, решаемых в планах экономического и социального развития, заключается в том, как гармонизировать промышленность и общество, предприятия и людей.

7. Загрязнение связано с гигантскими предприятиями, которые развивают промышленность и злоупотребляют природными ресурсами.

10. Прочтите следующий диалог. Выражения, выделенные жирным шрифтом, показывают СПОСОБЫ ПРОВЕРКИ ПОНИМАНИЯ.Запишите их. Будьте готовы разыграть диалог в классе:

Я не могу понять, почему вы так … так хотите, чтобы мы поехали в деревню. Почему мы должны жить в доме

?

деревня … даже если это популярная деревня?

Разве это не ясно? После всех этих лет в Лондоне я предпочел бы запах чистого свежего воздуха и хороший вкус чистой воды … и зелени … и ….

Хватит болтать через шляпу.Вы никогда не любили свежий воздух. Ты сказал, что это тебя душило. Почему это … что теперь ты настаиваешь на безграничной любви к природе, обожаешь сельскую местность … хотя на самом деле … Вы знаете, что я бы предпочел быть в городе и …

Но мне нравится страна … точнее, я бы хотел переехать в деревню … лишь бы ….

Если только что? Вы говорите так, будто хотели меня подразнить!

Если бы только … ну … если бы мы жили где-нибудь, что сделало бы все возможным и стоящим.Ничего. Думаю, любое место за городом подойдет. Рядом будут поля, деревья и еще много чего.

Вы так увлеклись идеей. Что ж, ваши личные симпатии и антипатии делают вас совсем не практичными.

Хорошо, хорошо. Я бы предпочел путешествовать в Лондон каждый день, чем быть … Как дела? … «Cabin’d, cribb’d, confin’d» …

Это все очень хорошо для такого романтического отношения. Ты знаешь … вы думаете, что можете уйти от всего … Избегайте споров … цитируя Шекспира. А как насчет моих предпочтений? Знаете, вы эгоистичны.

Эгоистичный? Вы действительно это имеете в виду? Признаюсь, я бы хотел иметь возможность делать то, что мне нравится. Я хотел поехать в деревню с тех пор, как женился на тебе. Но вы всегда предпочитали жить в Лондоне и быть окруженным тысячей других домов в окружении тысячи безликих соседей. Нет … поехали в деревню.

11.Обсуждение вещей часто включает в себя инструкции людям. Если вы дадите кому-то инструкции, вам, вероятно, придется по ходу дела проверять, понимает ли ваш слушатель, например:

Пока все в порядке? Ты со мной? Это ясно? Вы видите, что я имею в виду? Вот так. Теперь … Понятно? Хороший! Теперь … Отлично! Теперь … Извини, но я не совсем понимаю, почему тебе нужно … Извини, можешь повторить это еще раз, пожалуйста? Извините, но я не совсем понимаю …

Используйте клише проверки понимания при ведении собственного разговора.

12. Работаем парами. Прочтите утверждения и расширьте их. Вы можете придерживаться того же или другого мнения по этому поводу. За вашим комментарием должны последовать соответствующие предположения по предлагаемому вопросу:

1. Все говорят о загрязнении. Загрязнение — это то, что происходит, когда то, что мы едим, место, в котором мы живем, и воздух вокруг нас становятся грязными и вредными для здоровья машинами и фабриками.

2. Люди не понимают, что лес — это нечто большее, чем просто собрание деревьев.Это сложное сообщество растений и животных. В живом лесу постоянно действуют две противоположные силы: рост и распад. Рост новых деревьев уравновешивает разрушение насекомыми, болезнями растений и случайными штормами. Но неограниченная рубка леса человеком нарушает это естественное равновесие.

3. Национальные леса и национальные пастбища используются для многих целей, включая отдых и постоянный сбор таких ресурсов, как древесина, вода, дикие животные, мед, орехи и рождественские елки.

4. Фабрики платят за воду, которую они поднимают, но в наших домах мы платим только за воду. После этого мы можем использовать столько, сколько захотим. Судя по всему, мы каждый день теряем достаточно воды для всего города. В конце концов, то, что у нас осталось в наших реках, мы делаем настолько грязными, что не можем ими воспользоваться.

5. Некоторые ученые считают, что, если авиакомпании будут эксплуатировать большое количество сверхзвуковых самолетов, их двигатели могут впрыснуть столько водяного пара в верхние слои атмосферы, что будет гораздо больше облаков, и большая часть солнечного тепла не сможет достичь Земли. , и температура Земли упадет, это может изменить климат всего мира с очень серьезными последствиями.

6. Европа является настолько промышленно развитым регионом, что ежегодно выбрасывает в воздух около 20 миллионов тонн серы. В английском языке есть старая поговорка: «Что идет вверх, должно падать». Эти 20 миллионов тонн уносит ветер. Большинство из них переносится на некоторое расстояние, часто в другую страну. Каждая страна в Европе производит сотни тысяч тонн яда каждый год, а затем отправляет его за границу.

13. Прочтите следующий текст. Найдите в нем аргументы в пользу защиты природных богатств вашей страны.Вопрос о том, как защитить Байкал, стал предметом широкого обсуждения. Между теми, кто односторонне делал упор на промышленное производство, и теми, кто настаивал на соблюдении базового сбалансированного подхода, существовали некоторые расхождения во мнениях.

Байкал впервые столкнулся с подобными проблемами почти 200 лет назад, когда его берега были заселены, развито земледелие и животноводство, и велась вырубка леса. В частности, его воды были загрязнены плаванием рыхлой древесины. Проблема загрязнения обострилась, особенно после войны из-за ускоренного развития промышленности и роста городов в Сибири.

Был ли ответ в закрытии всех действующих предприятий и всех производств в районе Байкала? Было ли необходимо, чтобы огромные лесные богатства Байкала, его энергетические ресурсы, месторождения полезных ископаемых и плодородная почва оставались неиспользованными для защиты его чистоты? Ученые отвергают подход консерваторов-пуристов, которые утверждают, что только оставив природу нетронутой, можно защитить окружающую среду и контролировать загрязнение. После значительных научных исследований и дебатов был сделан вывод, что красоту и чистоту Байкала можно сохранить, одновременно используя его богатые ресурсы.Байкал может принести стране как материальные блага, так и красоту.

Ответ кроется в рациональном использовании ресурсов Байкала, обеспечении его защиты от загрязнения и разграбления.

14. Ответьте на следующие вопросы:

1. Как вы думаете, почему тема Байкала была в новостях? 2. Что представляло опасность для озера и его богатств? 3. Согласны ли вы с консерваторами-пуристами в том, что природу следует оставить нетронутой «в ее девственной красоте»? 4.Что подразумевается под рациональным использованием природных ресурсов в целом и применительно к озеру Байкал в частности?

15. Обсудите в парах текст и изучаемую задачу. Один из студентов придерживается принципиально сбалансированной точки зрения, что озеро Байкал следует рационально использовать для промышленных и рекреационных нужд, другой студент отстаивает идею пуристов о том, что для сохранения природных богатств мы должны оставить его нетронутым. Обязательно приводите веские аргументы в пользу того, что вы говорите. Выработайте аргументы «за» и «против».

Ролевые.

О чем мы должны заботиться, чтобы предотвратить бедствие?

Ситуация: Группа туристов совершает речной переход по Волге. Им нравятся экскурсии к многочисленным природным достопримечательностям и достопримечательностям. Сейчас они направляются на новый автомобильный завод, который занимается производством коммерческих автомобилей, а также деталей и компонентов. Когда-то красивая сельская местность, теперь это развитая промышленная зона.Речь идет о будущем района. Затем следует более общий поворот. Обсуждаемая тема — охрана окружающей среды. Существует некоторое расхождение во мнениях между теми, кто односторонне делает упор на промышленное производство, и теми, кто настаивает на соблюдении рационального сбалансированного подхода.

Символов:

1. Профессор Петр Павлов, 53 года, специалист по лесонасаждению, считает, что к 2000 году нашей эры мы разрушим природную среду из-за разрастания больших городов, сокращения открытых пространств, истребления диких животных.Считает, что неограниченная урбанизация подведет человека, представляя опасность для его здоровья, задыхаясь от загрязняющих веществ. Под угрозой само существование человечества как биологического вида. Человечеству следует принять срочные меры для спасения Земли и ее жителей от предсказуемой катастрофы.

2. Врач Олег Фирсов, 44 года, профессиональный естествоиспытатель, писатель-фантаст. Пытается предупредить людей об угрозе, которую представляют для окружающей среды побочные продукты промышленного развития.Говорит, что научно-технический прогресс достиг такого уровня развития, что подвергает опасности все живое: растения, животных, людей. Комплексную программу выживания должны разработать специалисты, работающие в различных областях науки и экономики.

3. Строгова Елена, 32 года, продюсер научно-популярных фильмов. Любит животных, держит дома домашних животных. Она обвиняет людей в разрушении среды обитания животных, причинении боли и страданий животным в научных и медицинских экспериментах.В своем сериале о жизни животных поднимает проблемы, с которыми сталкиваются животные в результате разрушения природы. Напоминает людям, что многие виды известны нам только понаслышке, другие постепенно исчезают. Считает, что с помощью рациональной природоохранной программы можно решить многие проблемы.

4. Антон Кравцов, 45 лет, ведущий специалист в области авиастроения, считает, что люди выигрывают от передовых технологий: изобретены новые материалы, внедрены новые промышленные технологии, и они помогают нам улучшать повседневную жизнь. жизни.Редко ездит за город подышать свежим воздухом, не видит красоты в пейзажах. Считает, что 21 век принадлежит абсолютному разуму. Люди должны воспринимать все пагубные последствия индустриализации как должное.

5. Ольга Смирнова, 28 лет, аспирант, преданный медицинский студент. Хотя любитель природы не видит никакого вреда в медицинских экспериментах, в которых тратится огромное количество животных. Она убеждена, что эксперименты на животных служат прямой научной цели и оправданы с точки зрения пользы для жизни человека.Она говорит, что люди, выступающие против вивисекции, похоже, не осознают, что хорошее состояние здоровья и свобода от болезней во многом обусловлены экспериментами на животных.

6. Игорь Тимошин, 37 лет, перспективный специалист в области нефтепереработки, увлеченный директор крупного промышленного предприятия. Считает, что разведку нефти следует поощрять с целью максимизации экономической добычи в будущем. Говорит, что, хотя природные минеральные ресурсы вряд ли увеличатся, человек должен делать все возможное, чтобы забрать львиную долю того, что есть на земле.Его основная цель — добыча нефти, а защита окружающей среды — второстепенная.

7. Марина Ларионова, 60 лет, известная художница-маринист, участвует в акции против беспрепятственного освоения моря. Напоминает о самом начале жизни на Земле. Говорит, что человек многим обязан Океану и должен сохранить его запасы. Она не считает, что искусственные заменители приносят большую пользу человечеству. Помимо экономических выгод, должны быть моральные обязательства, которые должен соблюдать любой человек, заботящийся об окружающей среде.Очень важно научить людей в раннем возрасте экологизировать, чтобы уменьшить ущерб, наносимый окружающей среде.

Примечание: Группа учеников делится на две команды, каждая из которых выполняет одну и ту же ролевую игру. Обсуждая проблемы, связанные с охраной окружающей среды, они демонстрируют разные подходы к обсуждаемым вопросам, говорят о вещах, представляющих взаимный интерес, не соглашаются с одними участниками или разделяют точку зрения других. Приглашаются комментарии класса по поводу выступления каждой команды и оценка различных аргументов.

Групповое обсуждение.


Дата: 17.12.2015; вид: 3061


«Охрана природы»

  • :
  • :
  • :
  • : Алена
  • : 25 2006
  • : RTF
  • : 5
  • : 2
  • : 689
  • : 3725
  • : 1
  • 2: 8
  • : 162

:

  • 159 стран-членов ООН создали агентства по охране окружающей среды.
  • Огромные территории станут бесплодными и непригодными для проживания.
  • Загрязнение воды может привести к нехватке чистой питьевой воды.
  • Похоже на конец цивилизации на Земле.
  • На протяжении сотен тысяч лет человечество процветало в окружающей среде Земли.
  • Но сейчас, в конце 20 века, мы находимся на решающем поворотном этапе.
  • Это последствия развития цивилизации.
  • Мы должны остановить это совместными усилиями всех людей мира.
  • Спектр экологических проблем широк.
  • Программа Организации Объединенных Наций по окружающей среде (ЮНЕП) концентрирует свою деятельность на этих вопросах.

:

  • . ()
    58, 48

    22

  • «»
    34, 16

    20

  • 94, 22

    17

  • Высшее образование в Великобритании
    4, 1

    17

  • 7, 2

    14

  • 36, 3

    14

  • 164, 5

    13


  • 239, 86

    11

  • (Кегель)
    6, 2

    11

  • Соединенное Королевство Великобритании
    8, 4

    10

Охрана природы —

Охрана природы

Проект «Компьютеры для охраны природы»
что до 2030 года у нас будет увеличение
средняя температура между 1,54,5 ° C.Уровень моря повысится на несколько
метров, затопляя прибрежные районы и разрушая обширные участки сельскохозяйственных угодий. Огромные территории
будет бесплодным и станет непригодным для жилья.

Загрязнение воды может привести к
нехватка безопасной питьевой воды. Похоже на конец цивилизации на
Земля. Сотни тысяч лет человечество процветало на Земле.
Окружающая среда. Но сейчас, в конце 20 века, мы находимся на решающем этапе.
поворотный момент. Мы нарушили чувствительное равновесие природы, выпустив вредные
вещества в воздухе, загрязняющие реки и океаны промышленными отходами и
разрывая сельскую местность, чтобы разместить наш мусор.Эти
последствия развития цивилизации. Мы должны остановить это совместными усилиями
усилия всех людей мира.

Спектр экологических проблем
широкий. Но сейчас больше всего волнует атмосфера и
изменения климата, истощение озонового слоя, пресноводные ресурсы, океаны и
прибрежные районы, обезлесение и опустынивание, биологическое разнообразие,
биотехнология, здоровье и химическая безопасность. Программа ООН по окружающей среде
(ЮНЕП) концентрирует свою деятельность на этих вопросах.

Acid Rains Один из самых тревожных
Формой загрязнения воздуха являются кислотные дожди. Это результат выпуска в
атмосфера оксидов серы и азота, которые вступают в реакцию с каплями воды и
вернуться на землю в виде кислотного дождя, тумана или снега. Кислотный дождь убивает
леса (затронуты почти все виды деревьев).
ручьи, и они не могут поддерживать рыбу, диких животных, растения или насекомых.

Разрушение озонового слоя
защитный слой Земли, озоновый слой, который защищает Землю от
разрушительные УФ (ультрафиолетовые) лучи солнца, повреждены ХФУ
(хлорфторуглероды).Они выпускаются ежедневным использованием промышленных и
товары для дома: холодильники, кондиционеры, пеноизоляция, уборка
химия, пищевая упаковка. В озоновом слое они атакуют молекулы озона.
проделывая отверстие.

Это отверстие пропускает больше УФ-лучей.
проникнуть на Землю. Повышает риск рака кожи, ослабляет
иммунная система людей. Кроме того, УФ-лучи влияют на океаны, рост
планктон, являющийся неотъемлемой частью пищевой цепи морской флоры и фауны в негативном смысле,
сократить экономически важные культуры (рис, хлопок, соевые бобы).Жизненный цикл
будет подорвано озоном. Уничтожение тропического леса.
в целом согласились с тем, что уничтожение тропических лесов имеет серьезные последствия
о мировом климате.

Тропический дождевой лес — это
естественный переработчик, поставщик и защитник нашей планеты. Он перерабатывает углерод,
азот и кислород, помогает определять температуру, осадки и другие климатические
условий и поддерживает самую разнообразную экосистему в мире. Вырубка лесов могла
заставят исчезнуть четверть всех видов на Земле в следующие 25 лет.Эти
леса в Амазонии, Юго-Восточной Азии, Западной и Центральной Африке
уничтожаются с угрожающей скоростью 42 миллиона акров в год. Меры быть
Сделано У нас есть всего несколько лет, чтобы попытаться изменить положение вещей.

Мы должны пересмотреть нашу расточительную,
небрежно, мы должны меньше потреблять, больше перерабатывать, сохранять дикую природу и
природа, действовать в соответствии с изречением думать локально, мыслить глобально, действовать
локально. На мой взгляд, мы обязаны убрать фабрики и заводы из
городов, использовать современные технологии, перепроектировать и модифицировать системы очистки для
очищает и улавливает вредные вещества, защищает и увеличивает зелень и
расширить экологическое образование.Это основные практические меры, которые необходимо
он взят с целью улучшения экологической ситуации. Некоторый прогресс был
уже сделано в этом направлении. 159 стран-членов ООН создали
агентства по охране окружающей среды. Они проводят конференции, посвященные экологическим
проблемы, создать центры экологических исследований и принять неотложные практические
меры по предотвращению экологической катастрофы. Есть многочисленные общественные
такие организации, как Гринпис, которые много делают для сохранения окружающей среды.5 июня объявлено ООН Всемирным днем ​​окружающей среды и является
отмечается каждый год.

http://www.homeenglish.ru/

Почему нам нужно защищать биоразнообразие? — Окружающая среда

Муравьи нужны нам, чтобы выжить, но мы им совсем не нужны.
Проф. Э. О Уилсон, в книге «Как наше здоровье зависит от биоразнообразия»,
Чивиан Э., Бернштейн А., Центр здоровья и глобальной окружающей среды, Гарвардская медицинская школа, 2010 г.

Биологическое разнообразие или биоразнообразие — это научный термин, обозначающий разнообразие жизни на Земле. Это относится не только к видам, но также к экосистемам и различиям в генах внутри одного вида.Повсюду на планете виды живут вместе и зависят друг от друга. Все живые существа, включая человека, вовлечены в эти сложные сети взаимозависимых отношений, которые называются экосистемами.

Здоровые экосистемы очищают нашу воду, очищают наш воздух, поддерживают нашу почву, регулируют климат, перерабатывают питательные вещества и обеспечивают нас пищей. Они предоставляют сырье и ресурсы для лекарств и других целей. Они лежат в основе всей цивилизации и поддерживают нашу экономику.Все очень просто: мы не смогли бы жить без этих «экосистемных услуг». Это то, что мы называем нашим естественным капиталом.

Биоразнообразие — ключевой индикатор здоровья экосистемы. Большое разнообразие видов лучше справляется с угрозами, чем их ограниченное количество в больших популяциях. Даже если определенные виды будут затронуты загрязнением, изменением климата или деятельностью человека, экосистема в целом может адаптироваться и выжить. Но вымирание вида может иметь непредвиденные последствия, иногда стремительно перерастая в разрушение целых экосистем.

Европейское разнообразие уникально, но утрата биоразнообразия в Европе и во всем мире ускорилась до беспрецедентного уровня. Было подсчитано, что текущий уровень глобального исчезновения в 100–1000 раз превышает естественный уровень. В Европе около 42% европейских млекопитающих находятся под угрозой исчезновения, вместе с 15% птиц и 45% бабочек и рептилий. Приведу лишь несколько примеров: песец, иберийская рысь и рыжая белка находятся под серьезной угрозой.

Защитные группы

Данные о стабильности для наиболее часто встречающихся
используемые защитные группы, методы защиты и снятия защиты

Функциональные группы:

Что такое защитные группы?

Защитная группа (также называемая «защитной группой») является обратимо
образует производное существующей функциональной группы в молекуле. Защитный
группа временно присоединена, чтобы уменьшить реактивность, чтобы защищенный
функциональная группа не реагирует в синтетических условиях, в которых молекула
подвергается на одном или нескольких последующих этапах.Например, в то время как амины
нуклеофилов и реагируют с электрофилами, аминогруппа больше не
нуклеофильный после превращения в карбамат. Защита амина как
карбамат, следовательно, позволяет другим функциональным группам подвергаться селективной
реакции с электрофилами, при которых карбамат (защищенная аминогруппа)
осталось нетронутым. Однако для достижения этого необходимы два дополнительных синтетических шага.
защита: этап образования защищенного промежуточного соединения и однократное снятие защиты
дополнительные этапы селективного синтеза завершены.В дополнение
необходимо тщательно выбирать характер защитной группы, чтобы
стабильность на всех промежуточных стадиях синтеза. Более того,
условия для шагов защиты и снятия защиты и характер
сама защитная группа не должна мешать другим присутствующим функциональным группам
в молекуле.

Если в молекуле присутствует более одной функциональной группы одного типа,
незначительные различия в реактивности — например, вызванные стерическими эффектами — могут
помогают добиться избирательной защиты только одной функциональной группы, в то время как
другая такая функциональная группа остается незащищенной.В качестве альтернативы второй такой
функциональная группа может быть защищена другой защитной группой, которая имеет
различный профиль реактивности. Другая возможность — построить молекулу большего размера.
из субъединиц, в которых были обнаружены аналогичные или идентичные функциональные группы
заранее защищены по-разному. Например, Boc-защищенная аминогруппа может
снимать защиту в кислой среде, тогда как Fmoc-защищенная аминогруппа может быть
снята защита при основных условиях. Наличие обеих защитных групп в
одна и та же молекула обеспечивает селективное снятие защиты с одного защищенного
аминогруппа для дальнейшей реакции, в то время как вторая защищенная аминогруппа
остается нетронутым.Это называется ортогональной защитной группой.
стратегия.

Важна не только селективность, но и производительность для защиты и
шаги снятия защиты должны быть высокими, чтобы избежать последовательности реакций
неэффективно. В результате химики в последнее время предпочитают проектировать синтез.
пути, которые используют стадии, проводимые в более селективных условиях реакции,
разработан, чтобы воздействовать и преобразовывать только конкретную желаемую функциональную группу
а не более суровые, менее избирательные условия, требующие защиты для
дифференциация.Другая тактика — использовать условия реакции, при которых
функциональная группа временно «защищает себя», например как анион под действием
основные условия или катион в кислых условиях. Эти минималистские
подходы можно резюмировать в утверждениях, что «лучшая защитная группа
не является защитной группой », а« лучшая защитная группа — та, которая не
требуется ». Требования к проектированию экологически чистого (« зеленого ») синтеза
пути или просто более эффективные пути синтеза с меньшим количеством шагов и
более высокие общие урожаи, привели к ряду сообщений о синтетических
последовательности для производства природных соединений или других мишеней синтеза, которые полностью
без защитных групп.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *