HomeРазноеПереказ завжди будьмо українцями: Завжди будьмо українцями — журнал для школярів Fable.in.ua

Переказ завжди будьмо українцями: Завжди будьмо українцями — журнал для школярів Fable.in.ua

Содержание

Завжди будьмо українцями — журнал для школярів Fable.in.ua

Немає в людини нічого милішого за Батьківщину, за свою рідну землю! Де хто народився та провів дитячі роки, до тієї землі прив’язується він усією душею своєю на все життя. А хто змушений відірватися від Батьківщини, той завжди мріє про неї як про найбільшу святість. Чимало людей, помираючи на чужині, просять покласти їм у домовину хоч грудочку рідної землі.

Народ наш має свою землю. Цю землю ми повинні любити всією душею й берегти її. Адже рідна земля – це найкраще й наймиліше, що має окрема людина чи окремий народ. Щастя народу, його життя

й розвиток можливі тільки на рідній землі. Туга за нею збільшується, коли доля заносить нас далеко й надовго від неї.

Рідна земля – як рідна матінка, що вміє потішити й приголубити нас. От чому ми звемо Україну ненькою й любимо її понад усе.

Де б ми не перебували – чи вдома, чи на чужині, – ми повинні скрізь свято зберігати все рідне, українське, зобов’язані не цуратися нічого свого.

Тільки належно виховуючи дитину в сім’ї й навчаючи її змалку своєї віри, своїх звичаїв і своєї мови, можна виховати українську дитину, щоб вона стала справжнім сином чи донькою українського народу та повновартіс-ною

людиною. А вже до того, що дитина одержить у родині, дадуть свого і школа, і церква

Пам’ятаймо: кожен, хто пристає до чужого, своїм там ніколи не стане і щасливим ніколи не буде. Тому кожна українська родина має віддати всі свої сили на те, щоб зробити нашу молодь українцями!

Велике значення у вихованні всієї родини, а особливо дітей, молоді взагалі має національне оздоблення оселі. Це обов’язок усіх батьків, а передусім – кожної матері. Ми повинні завжди дбати, щоб дім наш виглядав по-українському. Нехай українські вишивки прикрашають усе, як було в нас у рідному краї: наш одяг, постіль, столову білизну тощо. Вони оповивають душу родини теплом і спокоєм. Мати, яка пильнує за всім цим, скоро бачить наслідки такого національного утримання дому – родина її міцнішає, діти виростають свідомими свого. А це – найбільше щастя для кожного батька чи матері.

О Бов’язок кожної матері – по-українськи проводити в своєму домі свята – Різдво, Великдень тощо. Потрібно нічого не забувати зі свого національного, щоб свято справді створило тепло для всієї родини, а особливо до молоді.

PM № 7. Стислий усний переказ тексту публіцистичного стилю (за складним планом) — Українська мова 9 клас — Розробки уроків — 2017 рік

Урок 16. PM № 7. Стислий усний переказ тексту публіцистичного стилю (за складним планом)

Мета: удосконалити вміння учнів переказувати текст та складати план до нього; збагачувати словниковий запас дев’ятикласників; розвивати у школярів уміння узагальнювати та виокремлювати головне; виховувати шанобливе ставлення до рідного слова та знакових постатей України.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь і навичок (формування комунікативної компетенції).

Епіграф до уроку:

Скиньте з Шевченка шапку.

Та отого дурного кожуха.

Відкрийте в нім академіка.

Ще одчайдуха-зуха…

І. Драч

Перебіг уроку

  1. Організаційний етап.
  2. Установчо-мотиваційний етап.

Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

Чи можна назвати публіцистичний стиль найбільш дієвим і широковживаним? Обгрунтуйте свою думку. (Поза сумнівом, адже це мова преси, радіо і телебачення, тобто тих інформаційних носіїв, які швидко доносять будь-яку інформацію, формуючи при цьому суспільну думку).

Назвіть найважливішу функцію цього стилю (не лише викладати факти, але й давати їм оцінку).

Що є основною формою викладу в публіцистичному стилі? (Монолог. Саме така форма викладу найкраще доносить інформацію, виступаючи, як правило, одкровенням її автора).

Які, на вашу думку, найхарактерніші ознаки даного стилю? (Чіткість, докладність, логічний виклад та офіційність).

Назвіть найдоречніші синтаксичні засоби, притаманні публіцистичному викладу (багатозначна образна лексика, експресивні слова та статі словосполучення, спонукальні й окличні речення, поширені та ускладнені прості речення, риторичні звертання, влучні, афористичні та заголовки-інтриги).

  1. Виконання практичних завдань творчого характеру.

Підготовча робота (читання тексту вчителем).

Він дав прихисток у слові цілій нації

Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців Тарас Григорович Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо. Та це лише ілюзія. Шевченко — невичерпний і незбагненний. 9 березня, як завжди, Президент України урочисто вручив Шевченківську премію лауреатам 2017 року. Здавалося б, звична церемонія. Але виступ одного з нагороджених, поета і видавця Івана Малковича, став надзвичайно емоційним і щирим одкровенням

істинного українця, якому по-справжньому болить Україна. У виступі прозвучало палке бажання довести всьому світові, що Шевченко і модерний, і сучасний, адже з нього постійно ліпили тільки селянського романтика і таврувальника панів, понижуючи образ національного генія до постаті бідного кобзаря.

Як не прикро це усвідомлювати, але й сьогодні саме такий образ Шевченка переважає й досі — кріпак і селянський поет-мученик. Наша українська натура й далі продовжує зациклюватися на образі мученика, затінюючи істинний образ Шевченка-поета, чий «Кобзар» — особливо в часи бездержавності — і аж дотепер правив нам за найвищу Конституцію Національного Духу.

Багато поетів страждали і гинули, але небагато давали прихисток у слові цілій нації, бо справжні Шевченкові смисли в багатьох його творах звучать як важкий, глибокий рок, а не мелясна попса. Годі вже сльозливо розповідати про кріпака, який служив безправним, безсловесним попихачем у панів, а пора змінити парадигму і вести натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата й мами, і без, здавалося, жодних шансів на успіх, створив сам себе. Виявляється, що те його внутрішнє світіння, то далеко не абажурне сяйво, то — вогонь правди. І Шевченко переливає свою правду в поезію, даючи нам вічну, непроминальну енергію українського духу.

Отож і наш з вами святий обов’язок свідчити правду. А правда сьогодні така, що наша держава майже не дбає про українську мову, що все починається й закінчується велемовними, пустопорожніми фразами. Що нас, носіїв української мови, ще й сьогодні багато хто з наших співгромадян трактує як дивакуватих аборигенів. Що ми ще й досі, як соняшник до сонця, повергаємо голови на почуте українське слово.

Адже сказано: на початку було Слово, яке, як відомо, формує свідомість. І з цим словом ми неодмінно повернемося до самих себе і нарешті повнокровно з’явимося на культурній карті світу.

Колективне складання плану стислого переказу.

Орієнтовний план

  1. Шевченко —- невичерпний і незбагненний.
  2. Емоційне одкровення Івана Малковича:

а) зациклення на образі мученика і кріпака;

б) його «Кобзар» — найвища Конституція Національного Духу;

в) Шевченкове трактування дійсності — це важкий, глибокий рок, а не мелясна попса;

г) великий талант, що створив себе сам.

  1. Наш з вами святий обов’язок свідчити правду.
  2. Повертаймося до самих себе.

Повторне читання вчителем тексту переказу.

Стисле переказування тексту учнями га їх оцінювання.

  1. Підсумки. Рефлексія.

— Висловіть свої враження від уроку, продовживши одним реченням перефразований епіграф: «Сьогодні я відкрив (-ла) для себе Шевченка як…»

  1. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
  • Випишіть у робочі зошити висловлювання відомих українців про Тараса Григоровича Шевченка, які свідчили б про трактування його постаті як національного генія.

Позакласне читання. Українські народні перекази

Тема уроку. Позакласне читання. Українські народні перекази. Народні перекази. «Про запорожців», «Звідки пішло прізвище Богдана Хмельницького» .Розповіді про події з життя запорожців, доблесні подвиги та військові перемоги. Народні перекази. «Як Кармалюк вчив людей», «Олекса Довбуш». Розповідь про реальні події та історичних осіб.

Мета уроку: зіставивши легенду й переказ, поглибити знання про переказ як усну оповідь про життєві факти та явища, пов’язані з конкретними історичними подіями чи постаттями, з’ясувати роль вигаданого й реального в переказах; розвивати інтерес до історичного минулого українців; виховувати мужніх, відважних патріотів України; формувати навички виразного читання народних переказів, складання характеристики образів козацьких ватажків та народних месників; розвивати інтерес до історичного минулого українців; виховувати лицарські чесноти, патріотизм.

Теорія літератури: поняття про переказ.

Обладнання: репродукції картин на козацьку тематику. репродукції картин із зображенням Богдана Хмельницького, Устима Кармалюка, О. Довбуша, запорожців.

Міжпредметні зв’язки: історія, образотворче мистецтво.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

1.Слово вчителя

Славиться українська земля своїми щедротами, працьовитими руками, дивоцвітом душі народу — його поетичним словом. Історичне буття, духовний світ нашого люду виразно постає перед нами в легендах та переказах.

Як і в казках, у легендах і переказах діють богатирі, велетні, лицарі-характерники. Вони величезного зросту, обдаровані надзвичайною фізичною силою, розумом. Ці велетні борються з ворогами: зміями, людоїдами, песиголовцями, а в легендах пізнішого часу — з печенігами, половцями, татарами, турками, польською шляхтою, московськими напасниками. Вони сповнені любові до Батьківщини, перейняті духом нескореності, воліють загинути, але не допустити насильства над собою. На Україні — це запорожці, гайдамаки, опришки, які володіють чарами, уміють від кривати будь-які замки, долати кривду.

Легенди і перекази виникли у сиву давнину, мабуть, ще тоді, коли виникла мова. У них відображена історія українського народу, його характер, світогляд, звичаї, повір’я. Тому й говорять, що легенди і перекази — це поетична історія кожного села і міста, великої та малої річки, відомої і малознаної родини. Легенди і перекази бувають різних видів: міфологічні («Україна»), історико-героїчні («Три брати — засновники Києва», «Євшан-зілля»), про рослинний і тваринний світ («Пташина Матері Божої»), побутові («Свекруха і невістка»), топонімічні («Як виникли Карпати»).

Автори народних переказів щиро вірили, що кращих річок, озер, гір, степів, відважних лицарів, таких, як у рідному краю, нема в цілому світі. Народні творці надавали особливої цінності всьому, що їх оточує, і створювали про це поетичні твори, які ми називаємо легендами і переказами. Легенди і перекази своїми цілющими соками завжди живили художню літературу і стали невичерпним джерелом для письменників.

Наприклад: за мотивами легенд і переказів про історичне минуле Київської Русі О. Олесь написав цикл віршів під назвою «Княжа Україна», С. Плачинда є автором легенди «Напівзабута Гілея» та повісті «Роксолана».

Історико-героїчні перекази є пам’яттю нації. Вони розповідають про наш родовід, тому народ тримає їх у серці як найцінніший скарб. З цього виду нашого епосу (усної народної творчості) ми дізнаємося про вічність і божественність української землі. Є частка правди й у розповіді про походження столиці України — Києва.

У художніх творах за мотивами легенд і переказів бачимо відважних лицарів, які сміливо дивляться смерті в вічі, готові зброєю захистити нещасний люд, широкі степи, густі ліси, зелені гаї, глибокі річки рідного краю. Це люди сильного характеру, для яких над усе — свобода, честь і щастя Матері України.

В історії українського народу дуже багато славних сторінок, якими слід пишатися. І чи не найяскравіша з них — козаччина. Адже саме козаки довели, що ми народ гідний, сильний, мужній, з нами рахувалися європейські правителі. Образи козаків і ватажків народних повстань завжди були прикладами для наслідування, про них складали пісні, легенди, перекази. Саме перекази і будуть нині темою нашої розмови.

ІV. Робота над темою уроку

1.Теорія літератури

Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та героїв цих подій. Перекази за своїм змістом близькі до народних легенд, але вони відрізняються тим, що події, розказані в переказі,більш вірогідні, ніж у легенді. У переказі відсутні казково-фантастичні елементи, а повчання висловлюється просто, без алегоричності, що властиве легендам.

2. Робота з підручником

(Учні читають статтю з підручника про перекази.)

3.Робота над змістом переказу «Про запорожців»

3.1.Виразне читання переказу вчителем.

Про запорожців

І
…От які богатирі були — земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і тройка коней з повозкою проскочила. Вони на дванадцяти язиках уміли балакать; вони із води могли сухими виходить; вони уміли, коли треба, і сон на людей насилать, і туман, на кого треба, пускать, і в річки переливаться…
Вони мали у себе такі верцадла, що, дивлячись у них, за тисячу верстов

бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди у поход, то він, хто там у їх був за старшого — чи ватажок який, чи сам кошовий — то він, кажу, візьме у руки верцадло, подивиться в нього та й каже: «Туди не ідім, бо там ляхи ідуть, і туди не ідім, бо там турки або татари заходять, а сюди ідім, бо тут аж нікогісінько нема…»

II
…А як вони воювались?
Стануть було отут, на Орловій балці, а против них двадцять полків вийдуть. Так полки самі себе поріжуть, кров тектиме по черево коням, а запорожцям і байдуже: стоять та сміються…
А це все від того, що вони знаючий народ були. На своїй землі їх ніхто не міг узяти. Так вони, як куди їхати, то зараз землі під устілку накладуть, у шапки понасипають та й їдуть. Хто чоботи скине, то й смерть; а хто шапку зніме, тому голову знімуть. Так і їдуть собі. Доїдуть у город який, п’ють, гуляють, музики водять, танцюють, а як світ — посідають на коней та й поїхали. І всі чують, як вони й балакають, як і коні у їх хропуть, а їх не бачать.
Раз були вони у Петербурзі, зайшли у дворець, їм стула подають, а вони посідали на землю та й сидять.
Приходе до їх Катеринич, дивиться, що вони сидять на землі, і давай з них сміяться. Потім підняв руку над одним запорожцем та й цілиться його вдарити.
— Рубай, рубай, — каже, — коли підняв!
Так де тобі рубати! Як підняв руку, так вона й замкнулась, так і заклякла…

Словникова робота проводиться під час читання.

Пуд — міра ваги, шістнадцять кілограмів.

Верцадла — дзеркала.

Устілка — підстилка в чоботи

3.2Бесіда.

1.Про кого розповідає переказ? (Про запорожців. Отже, тема твору і назва збігаються.)

2.Як ви розумієте вислів «богатирі були — земля не держала»? Як називається художній прийом, використаний у побудові цього образу? (Гіпербола.)

3. Знайдіть і зачитайте опис зовнішності козака. Що хотів народ передати цим неймовірним описом? Яку силу і можливості мали козаки? Чому народ змальовує козаків, які мають надприродні можливості? (Українці любили своїх захисників.)

  1. Коли козакові «була смерть»? («Хто чоботи скине, то й смерть…») Що в чоботи під устілку клали? (Землю.) Навіщо? (Земля давала силу, мудрість, захист.)

  2. У чому була сила козаків? («На своїй землі їх ніхто не міг узяти».)

  3. Яка подія трапилася із запорожцями в Петербурзі? Про що вона свідчить?

4. Робота за змістом переказу«Звідки пішло прізвище Богдана Хмельницького»

4.1.Підготовлені учні читають текст.

«Звідки пішло прізвище Богдана Хмельницького»

Батьків Богдана Хмельницького не знав і не бачив ніхто. І на горі, де зараз церква, жив собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися.
Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові у неї сіяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним. Тільки дід увійшов у хату, як побачив, що стіни розступилися, і на місці старої хати виросли палати, і в усіх палатах ясно-ясно стало.
Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким – це тому, що вони думали, що сам Бог їм послав цю дитину, а Хмельницький — тому, що знайшли хлопчика в хмелю.
Ріс Богдан не по днях, а по часах. Скоро виріс, і до нього з усіх усюдин сходилися козаки, а він що скаже, то так ті козаки і слухають його. Богдан зі своїми козаками побудував церкву неподалік від своїх палат, а під церквою викопав льохи, якими водив своїх коней до Ясмина напувати, а як нападали на нього вороги, то він уходив з козаками у ті льохи, а потім зненацька виходив звідти й перемагав ворогів— сильна людина була Богдан Хмельницький.

    1. Обговорення переказу

— Про кого розповідається в тексті (хто є героєм)?

— Де і як жили дід та баба?

— Кого знайшов дід у густому хмелю?

— Як дід здогадався, що перед ним незвичайна людина? (В голові у нього сяяло сонце).

— Чому дитину (хлопчика-знайду) назвали Богданом, а прізвище дали йому Хмельницький?

— Як ріс Богдан?

— Як ви думаєте, чому його так слухали козаки?

— Якими своїми ділами запам’ятався людям Богдан Хмельницький?

— Чому Хмельницький був сильною людиною?

4.3. Самостійне складання плану і добір лексичних засобів

Орієнтовний план

I. Жадана знахідка

дід, баба, не було дітей, журитися,

густий-густий хміль, дитячий голос,

знайти. 

II. Незвичайна дитина

в голові сяяло сонце, поніс до хати, сонце пішло за ним, виросли палати. 

III. Історія імені

бог послав дитину, знайшли у хмелю.

IV. Шлях перемоги

церква, льохи, казали, слухати, зненацькавиходити, перемагати. 

Саме діяльність козаків і Визвольна війна 1648-1654 pp. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького посприяли зростанню національної свідомості українців, не дали зламатися у вихорі війн, завоювань і революцій, допомогли вижити і зберегти свою культуру. Тому й можемо ми нині заявити, що ми — українці.

Фізкультхвилинка

5.Робота над змістом переказу «Олекса Довбуш».

5.1.Читання переказу

Вчитель читає й пояснює значення слів.

Ратуша — будинок, у якому містилося міське самоврядування.

5.2.Бесіда

  • Чому старий дід наділяє богатирською силою саме Олексу Довбуша?

  • Які чарівні предмети допомогли героєві здобути топірець? Навіщо Олексі топірець?

  • Хто любив Олексу? (Простий народгуцули). Чому?

  • Чому уряд наказав не впіймати, а вбити Довбуша?

  • Як загинув народний улюбленець?

  • Чому його справу не було продовжено?

  • Що казкове, а що реальне в переказі?

6.Робота над змістом переказу « Як Кармалюк вчив людей»

6.1. Читання переказу

Як Кармалюк вчив людей

Устим Кармалюк був великий чоловік. Бідний люд всю надію на нього покладав. Лягають спати — згадують Кармалюка, вдосвіта на панщину йдуть — думають: «Може, Кармалюк прийде?»
Вчив він людей розуму. Десь тут, в цих місцевостях, жив поміщик Федь Деришкіра. Справді, дер з людей шкіру, як вовк злий. Ні просьбою його не проймеш, ні гіркими слізьми. Так він мордував людей, що ні сказати, ні описати. Цілий день тільки то й робив: встане рано і до челяді чіпляється, потім ходить по селу і з людьми розправляється. Що хоче, те й робить.
Був у нього і економ такий самий. Що побачить в хаті чи на подвір’ї, сподобається йому, і в двір забирає. Боронь Боже, гарну дівчину зустріне — зараз в двір каже приставити.
Промотував гроші пан, а з людей соки видушував. Довго чи недовго так він з народу знущався, аж вже нема чого й взяти. Нема чого взяти, але то нічого, — знайшов поміщик такий спосіб, що ґазда сорочку продасть, нема сорочки — пасок продасть і панові копійку дасть. Немає вже і щербатого гроша за душею. Почав збирати пан їх по кілька і мучив водою. І дещо з цього мав. Заганяв разом з економом кількох у Збруч весною або пізно восени. І в холодній воді люди дзигуніють — всякий радий тільки вилізти з такої муки, десь копійку роздобуде.
Попав так пан на одного молодого ґазду. Висидів той в воді — нічого не буде — бідний чоловік аж синій з холоду і злиднів. Покинули його непритомного на березі. Та був він ще живий. Хоч осіннє сонце, а пригріло нещасного. Очуняв від холодної купелі панської, сів і подумав, куди йому податися. В село — нема чого. І пішов він в ліс, в корчі, — може, вітер холодний не буде так шмагати.
Йшов він, йшов кілька днів, змучився і заснув під деревом. Довго чи ні він спав, як почув, що хтось штурхає в плече. Розкрив очі — якийсь чоловік. Вуса довгі, очі карі, стрижений «під макітру», добре вдягнений.

Чи пан, чи свій?
Питає той чоловік, звідки та хто. Ну, тому не було що тратити. Все розказав, як було. Подививсь прихожий на змученого ґазду, на його шкіру і кості, вислухав все, одвернувся. Здалось селянинові, що прихожий заплакав.
— Ото життя, ото життя, скільки в ньому горя… Доки пани будуть над нашим людом знущатися? — сказав він.
Зразу змарикував молодий ґазда, в чім тут діло. А прихожий постояв так, подумав і питає:
— А чи чутно там у вас про Кармалюка щось?
— Чули ми, сподіваємося, що прийде, — каже ґазда, — і виручить нас.
— Чи ж самі не годні щось почати? — запитав прихожий.
Хотів селянин ще щось сказати, але той чоловік як свисне! Аж дерева зашуміли. Впав той ґазда непритомний. Коли він знов відкрив очі, — побачив кругом себе ціле військо з селян — всі сильні, здорові, добре озброєні. І прихожого того побачив. Сидів він на білім коні і сказав:
— Вставай, брате, я — Кармалюк, а це — народні захисники. Нагодували ґазду, добру одежу дали.
— Веди нас на те місце, де пан людей мордує.
Ішли вони лісом і підійшли до берега. Хлопці лишились в лісі, а Кармалюк з тим ґаздою переїхали на дубові на той берег. Якраз пан зайнявся своїм ділом. Кілька людей сиділо в льодяній воді. Котрий чоловік посунеться, щоб вилізти, то зараз нагая получає.
— А що це, пане, робите? — спитав Кармалюк.
— Свиней купаю, — відповідає пан.
— Добре. А чи не зимна вода?
— Саме добра для свиней, — відповідає пан.
Але вода була зимна, і люди в ній аж посиніли. Тоді Кармалюк наказав людям вилізти з води. Коли всі повилазили, він каже:
— Ану, беріться пана і економа купати!
Боялись наші ґазди таке робити.
— Зараз же купати! — грізно крикнув Кармалюк і навів на них пістоля.
Змарикували вони вже тоді, що то таке, і зо страху пана і економа покидали в воду. Збруч мілкий, а пана хочеться добре скупати. То-то ж все купають, що пан з економом вже бульки пускають. Купали, купали, аж «нечайно» пана з економом і втопили.
Підвелись тоді. Оглядаються. Кармалюк вже на тім боці. Сміється до них і махає рукою.
— Ну, то будьте здорові! Будете вже знати, як панів купати.

6.2.Бесіда за прочитаним

— Хто такий Кармалюк?

— Чому він жив у лісі?

— За що народ любив Устима Кармалюка?

— Чому простий люд називав його « народним месником»?

— Чого навчав Кармалюк селян

6.3.Розгадування кросворда

По вертикалі:

  1. Хто любив найбільше Устима Кармалюка? ( народ)

  2. Місце, де жили козаки. (Запорозька Січ.)

  3. Місто, де козаки здивували царевича. (Петербург.)

  4. Що треба було скинути, щоб заподіяти козакові смерть? (Чоботи.)

  5. Одне з міст, де козаки отримали перемогу над польською шляхтою. (Жовті Води.)

6.Як називали людину, яка мстила за образи простого народу? (Месник.)

  1. Який соціальний стан був Устима? (кріпак)

  2. Як називали товаришів Устима? ( побратими)

  3. Прізвище гетьмана, який очолював козацьке військо під час Визвольної війни. (Хмельницький.)

  4. Назвіть прізвище поміщика, який знущався над людьми? ( Деришкіра)

  5. хто прислежував поміщикові Деришкірі? (економ)

  6. Ім’я ватажка повстанців Довбуша. (Олекса.)

  7. Скільки років було Довбушеві, коли дід дав йому надзвичайну силу? (Дванадцять.)

  8. Матеріал, з якого було зроблено топірець Довбуша. (Золото.)

  9. Як називали побратимів Довбуша? (Опришки.)

Ключове слово : Народні перекази ( по горизонталі)

V. Закріплення вивченого

Тестова перевірка

  1. Перекази — це:

а) усні народні оповідання про казкових героїв;

б) золоті зернята народної мудрості;

в) здебільшого усні народні оповідання про відомі події і героїв, близькі за змістом до легенд.

  1. Запорожці були:

а) богатирями; б) багачами; в) боягузами.

  1. Казкове в описі запорожців:

а) сильні, хоробрі, відважні;

б) любили золото, мали зброю;

в) сім пудів голова, на дванадцяти язиках уміли балакать, сон

на людей насилали.

  1. Звідки пішло прізвище Богдана Хмельницького?

а) «Сам Бог послав дитину в хмелю»;

б) батьки дали;

в) від назви місцевості, де народився.

  1. Скільки років було Довбушеві, як з ним трапилася пригода?

а) Десять; б) дванадцять; в) двадцять.

  1. Кому повірив Довбуш?

а) Багатію Штефану Дзвінчуку;

б) дружині Штефана Дзвінчука;

в) панові.

  1. Чим можна було вбити Олексу Довбуша? а) Топірцем; б) рушницею;

в) ярою пшеницею, над якою треба справити дванадцять служб, і волосиною з його голови.

  1. Чому син Довбуша не продовжив батькову справу?

а) Мати не дозволила; б) був боягузом;

в) пани зловили і замордували в ратуші, а топірець знищили.

VІ. Підсумок уроку

  • Чи сподобалися вам перекази? Чим? Яке значення вони відіграють у нашому житті?

  • Що таке переказ? Що робить народні перекази близькими до казок?

  • Хто є героями переказів? Чому персонажі наділені богатирською силою?

  • Який переказ сподобався найбільше? Чому?

  • Чи вдалося нам доторкнутися до історії свого народу?

VІІ. Домашнє завдання

Намалювати ілюстрації до переказів. Записати народний переказ, який зберігся в родині.

PM № 8. Докладний письмовий контрольний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням — Українська мова 9 клас — Розробки уроків — 2017 рік

Урок 17. PM № 8. Докладний письмовий контрольний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням

Мета: повторити відомості про текст та його ознаки, стилі й типи мовлення, особливості тексту публіцистичного стилю, з’ясувати рівень сформованості вміння письмово переказувати текст публіцистичного стилю; розвивати культуру писемного мовлення, сприяти збагаченню словникового запасу; удосконалювати навички самостійної роботи; виховувати порядність, чесність, відповідальність.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь та навичок (перевірки володіння всіма видами мовленнєвої діяльності).

Засоби навчання: текст переказу.

Перебіг уроку

  1. Організаційний етап.
  2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

— Текст — це …

— Текст має такі ознаки, як…

— Мені відомі такі стилі мовлення, як…

— Визначають такі типи мовлення, як…

— Публіцистичний стиль характеризується такими ознаками…

— Тексти публіцистичного стилю слугують для того, щоб…

  1. Підготовка до роботи над контрольним переказом.

Читання тексту вчителем (інформаційна компетентність).

Текст 1

Роздуми про життя

Людина — це унікальна істота, яка є не просто творінням вищого розуму, не просто відображенням Божої мудрості, могутності, творчого потенціалу. Людина, з погляду християнства, є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.

Людина безсмертна не лише в релігійному розумінні, але й у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Найзагальніше покликання кожної людини — жити. І жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.

Крім основного призначення, кожен має особисте покликання. Бог кожного з нас любить і наділяє тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не відчуваємо в собі здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти, яких нам часто бракує в житті. Для кожного важливим є вміння поводитися в буденних ситуаціях. Часто людина грішить тим, що будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Цінність життя людини повинна вимірюватися кількістю добра і любові, вкладених нею у кожну, хай і невеличку справу. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А допомога тільки тоді буде шляхетною, коли вона є безкорисливою. Ми живемо в суспільстві, серед інших людей, і постійно відчуваємо на собі їхню опіку та внутрішню погребу якогось ставлення до них. Вже самою природою передбачено, що сильніший повинен піклуватися про слабшого. І, власне, сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.

Кожну хвилину свого життя потрібно пам’ятати, що ми — діти Божі. Тому треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди можемо виправитись, бо знаємо, що Бог нас очікує з любов’ю і прощенням (3 посібника; 315 сл.).

Словникова робота (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Чеснота — це позитивна моральна якість людини.

Потенціал — це можливості, наявні сили; засоби, що можуть бути використані.

Шляхетний — який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання (синоніми: благородний, великодушний, праведний).

Спільнота — це об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.

Самостійне складання учнями плану (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Орієнтовний план

  1. Людина — унікальна істота.
  2. Людина безсмертна у своїх ділах.
  3. Особисте покликання кожного.
  4. Необхідність розвитку талантів.
  5. Уміння поводитись у буденних ситуаціях.
  6. Допомога має бути шляхетною.
  7. Ми — діти Божі.

Оголошення творчого завдання.

— Продовжте переказ роздумами про те, у чому, на вашу думку, сенс людського життя

Повторне читання вчителем тексту.

Текст 2

Феномен Івана Франка

У свою останню ніч Іван Якович Франко найбільше хотів діждатися сонця і ранку. Біля ліжка куняли ті, хто за ним доглядав, — випадкові чужі люди. Не було поруч ні дружини, ні дітей. Тож мусив помирати наодинці і без них. А в цей час триває кривава війна. Із фронту надходили сумні вісті: розбито бойові сили січових стрільців, які мали здобути Українську державу, уже вкотре пересварилися українські проводирі…

Усе це надзвичайно мучило. Тепер, перед обличчям смерті, усі його старання й старання всіх мучеників за українську ідею здавалися марними. Так само як абсолютно даремною видавалася і дорога через випечену сонцем пустелю, якою він, як біблійний Мойсей, вів свій народ. У маренні бачив, як до землі обітованої його народ ішов, нарікаючи на лиху долю та злих сусідів, яких із доброти сердечної називав «воріженьками» і котрі мали згинути, як роса на сонці.

Проте вороги не гинули, гинув народ у ярмі… Та ні, це був не народ, це пленталася зледащіла маса, позбавлена гарту й сили волі, нездатна або заледве здатна до політичного життя на смітнику власної історії. Вона, ця маса, називала себе хохлами, русинами, малоросами. Вона давно забула свої корені, їй видавалося за найкраще стояти в чужому хліві бидлом, споживаючи те, що кинуть під ноги…

Франко гнав це стадо бичем своєї Думки, свого Слова. У кінці життя, оглядаючись на свій труд, він мав право з гіркотою вимовити:

Ті слова про обіцяний край для їх слуху — се казка; м’ясо стад їх, і масло, і сир — се найвищая ласка.

Як прикро, що йому ж на цій дорозі випадати, як правило, тюрми та етапи. Від тих етапів йому відпадали нігті, а ноги перетворювались на криваву запечену рану. Та не це боліло йому найбільше. До останнього подиху той, кого вдячні нащадки назавжди нарекли Великим Каменярем, переймався долею рідного народу.

Іван Якович став справжнім сумлінням української нації, її інтелектом. За всі пережиті кривди, образи, страждання йому було досить побачити, як народ поволі підіймається, свідомо шукаючи шляхів правди й волі. Заради цього міг нести ціле своє життя важкий хрест. І ніс його гідно, переборюючи страшні й такі несправедливі удари долі (За Р. Гораком; 337 сл.).

Словникова робота (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Біблійний Мойсей, земля обітована, зледащіла маса, політичний смітник історії, Великий Каменяр.

Самостійне складання учнями плану (компетентність саморозвитку і самоосвіти).

Оголошення творчого завдання.

— Дайте відповідь на питання: «Які паралелі історії можна віднайти в часі Франковому та нинішньому?»

Орієнтовна відповідь.

Як не прикро це усвідомлювати, але історія нас нічого не вчить. Навіть найстрашніші її уроки ми намагаємося забути, створюючи ілюзію, що все владнається. Так, це здатність людської пам’яті: забувати усе лихе і неприємне. Але ж від того, що ти про нього не думаєш, воно не зникає. Напевно, саме це свердлило мозок і роз’їдало душу Івану Яковичу Франку в останні хвилини життя, і він перед обличчям страшної невідворотності ставив собі болюче «чому?».

А хіба сьогодні ми не задаємося такими ж питаннями? Чому продовжується незрозуміла війна? Скільки ще мусить загинути справжніх лицарів і патріотів, аби українці усвідомили, що все це реалізація добре спланованої і замовної провокації? Чому, коли країна перебуває у стані незрозумілого воєнного протистояння, одні жирують, а інші стають каліками або ж платять власним життям? А все через те, що більшість із нас збайдужіли і зневірилися, звинувачуючи у своїх бідах лиху долю, злого сусіда, тільки не самих себе. Ми і далі продовжуємо плентатися «зледащілою масою, позбавленою гарту і сили волі, зовсім не здатною до активного і свідомого політичного життя на власному смітнику історії». Можливо, такі висловлювання дещо категоричні. Але доки не прозріємо і не захочемо щось кардинально змінити, ставши кіборгами своєї долі, доти будемо хохлами, русинами і малоросами.

Повторне читання вчителем тексту.

  1. Самостійна письмова робота па чернетках. Редагування написаного(компетентність продуктивної творчої діяльності, компетентність саморозвитку і самоосвіти).
  2. Переписування в зошити для контрольних робіт.

VII. Підсумки. Рефлексія.

Бесіда.

— Якою була для вас робота над текстом: легкою чи важкою?

— Коли виникало більше труднощів: під час написання докладного переказу чи виконання творчого завдання?

— Чи задоволені ви своєю роботою?

VIII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

  • Скласти сенкан до словосполучення «Сенс життя» (за умови переказування тексту 1) АБО скласти сенкан до словосполучення «Великий Каменяр» (за умови переказування тексту 2).

24 причини пишатися Україною — спецпроект НВ до Дня Незалежності / НВ

21 серпня 2015, 19:00

Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Сотні видатних українців були і є творцями світової історії. Митці і науковці, волонтери і композитори, актори та письменники — завдяки їм кожен із нас за кордоном або просто у себе вдома з гордістю може сказати: Я — українець

В честь Дня Незалежності України НВ зібрало 24 причини пишатися своєю країною:

1. Патріотизм та єдність


Фото: EPA/UPG


Російське вторгнення зробило українців єдиними, як ніколи. Зовнішня загроза в особі путінської агресії підняла бум патріотизму. Для багатьох українців це слово тепер вже не порожній звук, а реальні дії.


2. Професіоналізм і наукові досягнення


Найбільший у світі літак — Мрія. Фото: ДП Антонов


Українці — одні з найбільш освічених громадян Європи. Так, у 2013 році Україна стала єдиною країною Східної Європи, яка потрапила в топ-25 рейтингу найкращих систем вищої освіти. Українці, наприклад, розробили літак з найбільшою в світі вантажопідйомністю — Ан-225 Мрія. В Україні придумали і знамениту ядерну ракету Сатана.

Україна — батьківщина шістьох нобелівських лауреатів. Серед яких видатний мікробіолог Зельман Ваксман, бактеріолог та імунолог Ілля Мечников, вчений-хімік Роалд Гофман, американський економіст українського походження Семен Коваль, а також французький фізик українського походження Жорж Шрапак та інші.

3. Українці — сильна нація



Українці завжди славилися не тільки розумом, але й фізичною силою. Власник титулу «найсильніша людина світу» народився в Україні: Василь Вірастюк — багаторазовий чемпіон світу в силовому багатоборстві, заслужений майстер спорту України.

4. Музика української душі



Найкраща українська оперна співачка, якій аплодував весь світ, — Соломія Крушельницька. У другій половині 1890 року почалися її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини і Чилі.

Прославили Україну її нащадки в інших країнах. У 70-х роках минулого століття американська співачка українського походження Квітка Цісик підкорила США. Вона зробила успішну кар’єру в чотирьох різних музичних жанрах: популярна музика, класична опера, українська народна музика та рекламні джингли для ТБ і радіо. Ще одне підтвердження тому, що музика в українців у крові — це і українські корені відомого на весь світ виконавця Ленні Кравіца, якого жартома навіть називають Леонід Кравець. Як виявилося, прадід Ленні був корінним киянином.

5. Український театр і кіно



Українці можуть похвалитися також і акторською майстерністю. Ледь не найкращий приклад — Марія Заньковецька — королева української сцени. Саме з її іменем асоціюється поняття «український театр». Якщо говорити про кіно, то стрічку Земля Олександра Довженка було відзначено серед найкращих фільмів усіх часів і народів у різних країнах і на всіх континентах. Вона по праву зайняла своє високе місце в історії світового кінематографу. Цікаво, що у фільмі Вуді Аллена Манхеттен 1979 року герої йдуть у кіно, щоб подивитися творіння Довженка.

Наша країна може пишатися і сучасними акторами, такими як Богдан Ступка. Метр виконав близько 100 ролей на кіноекрані та понад 50 — на театральній сцені. За свою кінокар’єру був удостоєний близько 15 кінонагород і призів. Варто згадати Івана Миколайчука, який був кінозіркою 60-70-х років минулого століття, захоплення яким не приховував великий Параджанов.

5. Українська гостинність


Фото: EPA/UPG


Гостинністю українці славляться на весь світ. Про це свідчить не тільки вміння зустрічати гостей за щедрим столом, але й почуття єдності і дружелюбності, про які українці чітко заявили світу під час Майдану (коли кияни приймали у себе протестувальників з усієї України) та війни у Донбасі (коли волонтери та небайдужі люди допомагали як і армії так і переселенцям).

7. Художній талант України


Картина Івана Марчука


Українці подарували світові талановитих художників. Серед них — Марія Примаченко, геніальна українська народна художниця без належної освіти. Її картинами захоплювався Пабло Пікассо. Її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО був визнаний роком Марії Примаченко.

Ще один яскравий представник української спадщини у світовому мистецтві — Іван Марчук, живописець, народний художник України. Британська газета The Daily Telegraph у 2007 році внесла його до списку ста геніїв сучасності. Свої картини — а їх більше чотирьох тисяч — він не продає, незважаючи на великий попит.

8. Поети та письменники України



Україна пишається не тільки відомим на весь світ генієм Тарасом Шевченком. Наша країна гідно представлена в Європі і світі такими талантами, як Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Василь Шкляр, Сергій Жадан, Марія Матіос, Андрій Курков, Ірен Роздобудько, Люко Дашвар та багатьма іншими.

Безліч світових нагород, участь у літературних фестивалях, переклади на десятки іноземних мов — далеко не повний список того, що українські письменники і поети зуміли досягти за час незалежності України.

9. Видавництво


Фото: peresopnytsya.rv.ua


Королева українських книг — Острозька Біблія — датована 1581 роком. Це перше повне друковане видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою. Опублікував книгу Іван Федоров. Таких першодруків залишилося близько трьохсот у світі.

Одним із символів української нації є й Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія. На цій книзі присягу приймає президент України.

10. Українські храми


Києво-Печерська Лавра. Фото: EPA/UPG


Українцям можна пишатися і щедрою культурною спадщиною, до якої входять найкрасивіші храми і церкви. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі, три з них — в Україні. Це Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська Лаври.

Особливе місце серед українських святинь займає Десятинна церква — храм, зведений у Києві наприкінці X століття. Він вважається першою кам’яною церквою Київської Русі. Залишки фундаменту Десятинної церкви разом із містом Володимира є пам’ятками національного значення.

11. Українська мова



Українська мова регулярно зазнавала утисків протягом останніх кількох сотень років. Але немов «парость виноградної лози» вона пробивалася і виростала все сильніше. Не так давно майже половина українців розмовляли російською мовою, однак зараз ситуація почала змінюватися.

Все більше молодих людей починають говорити рідною, українською мовою. Більш того, українська мова стає «модною». Парадоксально, але її популярність росте багато в чому завдяки російській агресії і пов’язаного з цим буму патріотизму.

12. Герб і прапор


Фото: EPA/UPG


Геніальна простота, — напевне, саме так можна охарактеризувати ці українські символи. У нелегкий час саме прапор і герб своєї країни стали одним з головних джерел натхнення боротьби за суверенність і неподільність. Історія синьо-жовтих кольорів української держави налічує вже понад 600 років. Цей прапор надихає не тільки українців, ним цікавляться й по всьому світу друзі України — синьо-жовті флешмоби та акції проводяться у всіх куточках світу, і навіть у Москві.

Не менш важливий для українців і вічний символ їхньої державності — національний Герб, тризуб. Це один з найдавніших символів нашої землі. Тризуб зображували на монетах великого князя Володимира Святославовича, а потім Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Незважаючи на те, що сьогодні існує понад 40 версій, які пояснюють походження та суть тризуба, Герб — серйозний і невід’ємний привід для гордості кожного українця.

13. Вишиванка

Вишиванка є не просто елементом українського традиційного одягу, але й повноцінним символом незалежності і багатства культурної спадщини. Вона справді перейшла в міську українську культуру, ставши натхненням для багатьох дизайнерів.

Мистецтво вишивки в Україні своїм корінням сягає у дохристиянський період. Сьогодні ж вишиванка стала не лише модною, але й невід’ємною частиною зовнішнього вигляду сучасного українця. Багато молодих і не дуже людей зараз наносять традиційні орнаменти вишивки не тільки на сорочки, але і на футболки, сукні, блузи, взуття і навіть на автівки. Не рідкість зустріти вишиванку і в іноземців у розвинених туристичних центрах.

14. Українська кухня

Українська народна кухня — привід для гордості кожного українця. Вона бере свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому і традиційна українська кухня багата великою різноманітністю овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша.

Люблять українці також різноманітні страви з сала. Оскільки в Україні домашнім вогнищем спокон віків була піч, наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль із Криму та Приазов’я, і запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасові пічечки — у яких і готували — куліш і кашу, лемішку й галушки.

15. Найкрасивіші жінки


Українка Юлія Левченко в минулому році взяла золото юнацької Олімпіади


Українки завжди славилися на весь світ своєю красою, і підкорювали нею не тільки серця, а й цілі держави. Зараз же українські жінки справедливо вважаються одними з найкрасивіших у світі. Наша країна постійно потрапляє в лідери у всеможливих рейтингах краси.

Серед найкращих спогадів іноземних туристів про Україну ви завжди знайдете слова про красу місцевих панянок. «Київ, без сумніву, є домом найкрасивіших жінок у світі! Відвідини Києва дійсно викликають захват. Можливо, вам доведеться вщипнути себе, щоб повірити, що такі красиві жінки взагалі існують», — запевняє видання Traveler’s Digest.

16. Україна — годувальниця Європи

Україна — один із найбільших виробників сільгосппродукції. Наша країна значиться серед експортерів-лідерів зерна, ячменю, цукрових буряків, яєць, олії та картоплі. Причому українці беруть не тільки кількістю, але і якістю — завдяки сприятливій екології та чорнозему українські продукти затребувані в усьому світі. Аграрна галузь переживає розквіт, іноземні інвестори полюють на родючу землею.

Українці можуть пишатися і створеною ними унікальною колекцією вин Масандри, до якої входить близько одного мільйона пляшок. Це найбільше зібрання вин у світі, воно занесене до Книги рекордів Гіннесса. Похвалитися в цьому плані може і промисловий Донбас — він традиційно лідирує у виробництві та експорті харчової солі.

17. IT-сфера

За останні роки українські IT-фахівці здійснили справжній прорив, показавши себе на світовій арені як лідерів галузі. Зараз Україна здобула славу не лише як один із головних постачальників кадрів для аутсорсингу з програмування, але і багато в чому як самостійний світовий гравець.

Привід для гордості — це робочі місця у великих і середніх містах в усіх регіонах і потік валюти до країни, який за обсягами можна порівняти з експортом міндобрив і переказами заробітчан. Якісна українська школа програмування сприяє розвитку галузі, але на ринку, як і раніше, спостерігається дефіцит фахівців.

18. Територія України



Україна — найбільша країна в Європі. На будь-якій карті Старого Світу неможливо не помітити нашу країну. Вона розкинулася на стратегічних торговельних шляхах з Європи до Азії, має вихід до моря, і плавно переходить з півночі на південь і з лісу у степ. Саме в Україні, у містечку Рахові, в оточенні мальовничих Карпат, розташований географічний центр Європи.

Така земля завжди була ласим шматком для сусідніх агресорів, але Україна врешті-решт домоглася територіального суверенітету і змогла відстояти своє. Зараз наша країна переживає складний момент у зв’язку із черговим посяганням на її територіальну цілісність, але, як показує історія, агресор завжди залишається переможеним, а Україна — єдиною і неподільною.

19. Традиції і звичаї українського народу



Колоритні звичаї українців насамперед пов’язані із традиційним світоглядом, який формувався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Вплинув на становлення самобутнього й унікального середовища традицій і перетин різних етнічних груп і християнських течій.

На даний час пишатися українцям варто і багатими сімейними обрядами. Причому кожне традиційне календарне свято тісно пов’язане з народними віруваннями і повір’ями українців, як то ворожіння на Андрія або пошуки квіток папороті на Івана Купала.

20. Скарби української архітектури


Будинок з химерами. Фото користувача Quotsu у Вікіпедії


Архітектурна традиція на теренах України пройшла довгий історичний шлях розвитку, перебуваючи під різноманітними впливами європейських і світових стилів. У країні розташовано понад 125 тисяч історичних, археологічних пам’яток, безліч музеїв, які зберігають більше 10 мільйонів експонатів, 14 тисяч пам’яток архітектури, більше тисячі об’єктів паркового мистецтва, 46 історичних культурних заповідників.

Деякі об’єкти мають світове значення. Так, до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО занесені Софія Київська, Печерська Лавра, фортеця у Кам’янці-Подільському, центр міста Львова (а це — близько 200 пам’яток архітектури). Не менш унікальними з точки зору архітектури, вважаються національний заповідник Херсонес Таврійський, історичні центри Києва та Чернігова, а також безліч старовинних замків Закарпаття і Галичини.

21. Українська природа


Україна має надзвичайно перспективний рекреаційний потенціал


Українська природа — ще один привід пишатися своєю країною. У ній — неосяжні простори для внутрішнього туризму на будь-який смак. Усе це множиться на поки ще не повністю зіпсовану екологічну ситуацію і простих ентузіастів, які займаються популяризацією невідомих пересічному українцеві багатств Батьківщини.

Такої кількості природно-ландшафтних зон, як в Україні, немає практично ні в одній країні Європи: два моря, Кримський півострів з його унікальними природно-кліматичними та лікувальними властивостями, гірські масиви Карпат і Кримських гір, ліси, каньйони, єдина у Європі пустеля — Олешківські піски, степовий заповідник Асканія Нова, Шацькі озера, соляні шахти Донбасу. І цей список далеко не повний.

22. Жага до змін


Українці навчилися самі змінювати своє життя на краще / Фото: EPA/UPG


Український народ — унікальний. Він вижив, незважаючи на те, що існував на межі двох світів — Азії та Європи. Таку кількість окупацій, переслідувань та етнічних чисток витерпіли у світовій історії не багато націй. При всьому цьому українці не просто вижили, а й стали стверджуватися як держава. Українці всю свою історію воюють за справедливість, і були готові її відстоювати в будь-який час, в будь-якому місці.

Те, які зміни принесло прагнення України до боротьби за свободу в справедливість, довели масові протести, які охопили країну у 2000 році під час акції Україна без Кучми, в 2004-му під час Помаранчевої революції та у 2014-му — під час Революції Гідності. Багато співвітчизників нарікають на відсутність реальних змін, але не варто забувати, що зміни починаються з кожного простого українця — з неприйняттям хабарів, з професіоналізмом, культурою поведінки та бажання змінити людей, що тебе оточують.

23. Українська армія



Перемоги хоробрих українських воїнів проходять червоною ниткою в історії нашої держави, починаючи з часів Київської Русі, і закінчуючи війною в Донбасі. Захоплення викликають як князівські дружини, козаки, УПА — у минулому, так і добровольці та десантники — сьогодні. Як вирішальний внесок українців у перемогу над гітлерівською Німеччиною у Другій Світовій, так і внесок української армії у стримуванні агресії Росії в Європі.

Війна в Донбасі відродила українські збройні сили і дала нам ще один привід для гордості. Витримка і відважність бійців АТО змусили замовкнути навіть найзатятіших скептиків. Напевне, сила українців не лише в безмежній хоробрості і патріотизмі, але і в істинно народному опорі — прості громадяни, вчорашні топ-менеджери і сьогоднішні студенти виявилися професійними волонтерами і логістиками, які забезпечують армію.

24. Терпимість і витримка


Українці навчилися довіряти один одному. Фото: EPA/UPG


Тривала війна на Сході і буксуючі реформи, корупційні скандали і відсутність справедливості так і не зламали більшість українців. Вони досі вірять у те, що їхні діти зможуть рости в розвиненій, повноцінній і вільній державі. І те, що молоді бійці стають героями нової України, зовсім юні поліцейські штрафують депутатів, а чиновника можуть звільнити одразу після «бунту» у Facebook, показує, що країна повільно, але все-таки рухається у правильному напрямку. І від кожного з нас залежить те, наскільки швидко молода українська держава буде йти до своєї мрії.

НВ

Українські міфи, легенди та перекази

Окремими жанрами оповідальної творчості українського народу є легенди і  перекази — близько  споріднені  жанри. В легендах переважає ймовірне, фантастичне. Вони схожі з казкою своїм незвичайним, дивовижним в поєднанні з реальним. У легендах жива дійсність пояснюється давніми міфічними і пізнішими християнськими уявленнями і віруваннями про надлюдські істоти і потойбічні сили. Однак в легендах непізнані явища і суспільні подїі витлумачуються з явною установкою на достовірність. В залежності від змісту легенди розподіляються на міфологічні, апокрифічні, топонімічні, історико-героїчні та соціально-побутові.

Головним атрибутом переказу є достовірність зображень. Перекази як вияв історичної пам’яті народу в своїй основі пов’язані з конкретним відображенням дійсності, в них відсутній надприродний елемент, минуле відображується правдоподібно. Серед переказів можна виділити історичні, топонімічні, етногенічні та соцїально-побутовї.

Легенди та перекази споріднені не тільки інформативно-пояснювальною функцією, а й генетично. Народні легенди і перекази зафіксували найдавніші відомості про розвиток людства в цілому. Однак немало легенд і переказів виникло в житті кожного окремого народу, відбиваючи його місцеву суспільно-побутову історію. Ці твори мають велике пізнавальне значення, оскільки в них відображено одвічний протест народу проти соціальної несправедливості і його ненависть до гнобителів та зовнішніх загарбників. Початки історії кожного народу в основному висвітлені у легендах та переказах. Так, до нас з літописних джерел, куди потрапили ці твори,  дійшли відомості  про заснування Києва, походження його назви («Три брати — засновники Києва», «Заснування Києва»), боротьбу з печенігами («Звільнення Києва від облоги печенігів»), про окремих князів («Смерть князя Олега»). Великий пласт народних історичних легенд і споріднених з ними переказів складають твори про боротьбу українського народу проти хансько-татарських і османсько-турецьких завойовників, а пізніше проти шляхетської Польщі («Кошовий Іван Сірко», «Запорожці за Дунаєм», «Хмельницький і Барабаш»). В легендах та переказах про Палія («Про Палія та Мазепу», «Подвиги Семена Палія») знайшла відгомін відсіч шведсько-польській агресії на початку XVIII ст. Чимало легенд і переказів розповідають про кріпосницький гніт, селянські рухи, їх ватажків, жорстокість і самодурство поміщиків і магнатів («Панщина старих часів», «Кармалюк і бідний чоловік», «Як Довбуш став опришком»). Найчисленнішою групою легенд та переказів є топонімічні, багато з них є одночасно й історико-герогчними, бо походження географічних назв пов’язано з історичними особами і подіями («Кармелюкова гора», «Ґонтів Яр»).

 В. А. Юзвенко, кандидат філологічних наук.

За матеріалами: Українські народні казки, легенди, анекдоти. Київ. Видавництво «Молодь», 1989. Художник — В.І. Бариба. Упорядкування, передмова та примітки — Вікторія Юзвенко, стор. 7 — 8.

 

* * *

 

 

 

 

———————————

 

 

Міф «Гнів Перуна» (за Сергієм Плачиндою) — читати, завантажити, слухати

Гнів Перуна. Міф - за Сергієм Плачиндою.

«В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдатний Мисливець — правнук Слави й Гука, нащадок могутніх гукрів, найкращий стрілець із лука в усій окрузі. Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися в лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець ішов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана. За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини-волхви* дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі. О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, що належав Перуну — грізному богові блискавки і грому, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком, вперто не одружувався після свого невдалого сватання…» (за Сергієм Плачиндою)

 

Сергій Плачинда. «Міфи і легенди стародавньої України» (з книги «Словник давньоукраїнської міфології») — читати та завантажити

Сергій Плачинда. Міфи і легенди стародавньої України. Словник давньоукраїнської міфології. Книга. Читати та завантажити

Міфи і легенди стародавньої України, записані відомим українським народознавцем, письменником Сергієм Плачиндою, які увійшли до «Словника давньоукраїнської міфології»: «Сокіл-Род», «Прадуб», «Білобог і Чорнобог», «Коляда і Мара», «Земля», «Дажбог і Жива», «Божич», «Перун», «Стриба», «Сварог».

Що означає бути справжнім українцем?

Молодь все частіше залишає села тавирушає до міст – будувати майбутнє країни. Але хіба, ми хоч на мить забуваємо про свої споконвічні традиції, звичаї, вірування або такі милінашому серцю народні казки, які батьки нам часто розповідали перед сном? Звичайно ж ні! Головною метою сучасного українця, є «піднесення» рідної культури, поліпшення рівня життя до такої межі, щоб можна було знову повернутися до прекрасних широких ланів, але, вже маючи змогу продуктивно працювати на своїй землі та отримувати задоволення від такого життя.

Такими себе уявляємо ми – людьми, що постійно розвиваються, мають повні кишені надії та віри у свої сили. А якими ж нас бачать інші? Що ми можемо показати світу, аби заявити, що наша країна – неповторна та прекрасна? Як нам пояснити, за що ми так любимо її, і чому вона є настільки дорогою для нас – наша славна Батьківщина? У цій статті, ми спробували зібрати воєдино усі найбільш значущі шматочки мозаїки, яка формує собою образ справжнього українця – такого, яким він є – без зайвих прикрас. Любіть його та захоплюйтеся ним!
«Ти є сам собі країна»
Андрій Кузьменко

Бути українцем це…

1) … жити серед найгарніших жінок у світі!

Це твердження – загальновизнаний світовий факт. Мільйони іноземців захоплюються вродою прекрасної половини нашої країни та вважають за честь одружитися з українкою. Але, окрім естетичного боку питання, чимало хто також робить акцент на те, що українські жінки є дуже працьовиті, добрі, чуйні та віддані дружини. Хто ж буде проти того, аби у будинку орудувала справжня господиня, яка вкладає усю свою душу в створення тепла та затишку?

Окремо, варто зазначити, що наші жінки, завжди ретельно стежать за своїм зовнішнім виглядом. Куди б вони не збиралися, вони завжди чудово одягнені, мають гарний макіяж та зачіску, і анітрохи не гірші,ніж відомі моделі з обкладинок модних журналів. І це все, при тому, що майже у кожної – велика родина та доволі важкаробота, які щодня забирають чималу кількість часу! Тринадцятьгероїчних вчинків, з якими так довго намагався упоратися Геракл, українська жінка здатна виконати за один день, і навіть більше – зробити їх своїм звичним обов’язком.
Що тут скажеш – пощастило українським чоловікам! Дуже пощастило!

2) … володіти унікальною стильною колекцією національного одягу!

Яка, між іншим, з давніх-давен, і до сьогодення не втрачає своєї актуальності. Більше того, практично кожен сучасний українець намагається прикрасити свій гардероб гарною вишиванкою, а також різноманітним одягом з вишивкою, ретельно обираючи колір та орнамент.
Раніше, подібний вид одягу був своєрідним «натільним резюме» кожного українця, а за сумісництвом його головною візитівкою. За кольором, типомоздоблення, його розташуванням, а також ключовими візерунками, можна було так само легко, як відкрити книгу, дізнатися, де народилися людина (в якійчастині країни). Тільки-но глянувши на одяг мандрівника, можна було за лічені секунди зрозуміти, у що він вірить і чого бажає, який у нього характер, і хто його головний захисник тапокровитель серед сил природи, богів або духів.

Але і це, далеко не остання особливість нашого традиційного одягу. Кожна вишита сорочка створювалася індивідуально для певної людини. Кожен виток, кожен візерунок на ній, повною мірою мав розкрити душу її власника, охарактеризувати його як унікальну особистість, подарувати йому усю любов та тепло ніжних рук майстрині – матері або дружини, які супроводжували його усюди, де б він не був та слугували йому найсильнішим оберегом від бід тахвороб. Ось, наскільки українські жінки здатні любити своїх чоловіків!
Почуття, які творять дива.

3) … мати власну ділянку на найродючішій землі у світі!

Саме так, у певному сенсі, ми ходимо по «золотому ґрунту» – найбільшим запасам чорнозему, який займає більше 45% території України. Ми справжні багатії, адже можемо дозволити собі пишні врожаї, можливість жити у єдності зі світом буйної корисної рослинності, та отримувати задоволення від плідної праці на землі.

Жителі інших країн можуть тільки мріяти про те, чим володіємо ми – у Південній Ірландії, людям доводиться щодня сподіватися на милість природи, як зіницю ока, берегти свої маленькі городи, які зазвичай, не перевищують розмірів килимка для дверей! У нашій країні –стільки прекрасної, досі незайманої землі, що вистачить ще на десятки поколінь українців. Ми можемо бути щасливі та вдячні вже за те, що народилися саме тут.

4) … вічно пишатися всесвітньо відомими національними митцями!

А саме – видатними поетами та письменниками. Знати на пам’ять чималу кількість віршів Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Івана Франка та Лесі Українки, цитувати рядки з творів Івана Нечуй-Левицького, Остапа Вишні, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, Олександра Довженка, Павла Загребельного та багатьох інших.
Ми дуже ревноставимося до своєї культури та постійно витрачаємо величезні зусилля на її піднесення. Останнім часом, те що відбувається у нашій країні можна сміливо назвати «епохою Відродження», оскільки, народ прийнявостаточне рішення позбавити себе від нав’язливого впливу усіх «небайдужих» до його умов проживання, побуту та історії, і почати самостійно займатися своїм вихованням. Українці повною мірою використовують свій творчий потенціал, аби по цеглинці вибудувати міцну стіну самобутньої та унікальної культури.
Ми відроджуємо любов до рідної мови, розвиваємо власну літературу, музику та кіноіндустрію, нанововчимося жити та мислити, як справжні представники свого народу, як сильні, життєлюбні та безстрашні українці.
І у нас це чудово виходить, чим ми також можемо пишатися!

5) … бути відданим віруванням та стародавнімтрадиціям!

У Америці –Геловін, у Японії – Момо-но секку, у Мексиці – День усіх святих, а в Україні – одним із найяскравіших національних свят є Івана Купала. Як же чудово зібратися у ніч з 6 на 7 липня на березі широкого Дніпра, одружити Купало з Мореною, стрибнути разом із коханою людиною через багаття, потанцювати тапоспівати ухороводі, пустити з гори вогняне колесо, а потім поворожити на вінках з трав!

Якщо ви лише одного разу відвідаєте подібнийетнофестиваль, вам точно не схочеться, аби він закінчувався. Згідно з давніми повір’ями, ніч на Івана Купала – це найбільш магічна ніч року. Вважається, що саме у цей час, трави та квіти набувають цілющих властивостей, здатних виліковувати різні хвороби, а такожпривабити удачу. Безумовно, жоден українець точно не проґавить свого шансу провести ніч на Івана Купала з максимальною користю, а разом із тим, вшанувати давню традицію!

Як і багатоінших народів країн світу, українці теж дуже забобонні. Популярні народні прикмети та повір’я передаються із покоління у покоління та, напевно, будуть існувати вічно. Іноземці, які планують приїхати до України, будуть дуже здивовані наступними фактами:
— ми не полюбляємо передавати речі через поріг або ж повертатися за забутими речами, а якщо і робимо це, то неодмінно дивимося у дзеркало через ліве плече та тричі плюємо у тому ж напрямку;
— задля того, аби перевірити новий будинок на «везіння», і разом з тим, привабити багатство, ми спершу запускаємо у дім кота, як перевіреного екстрасенсорика;
— ми не сідаємо на кутку стола, турбуючись про те, що це може перешкодити вдалому одруженню;
— ми боїмося розсипати сіль, тому що вважаємо, що це є ознакою майбутньої сварки;
— ми намагаємося уникати таких подарунків, як ножі, годинники та гаманці, вважаючи, що вони несуть у собі негатив та можуть погіршити життя іменинника;
— ми не ходимо до перукарні у особливі дні календаря, та не стрижемо волосся самостійно;
— ми завжди даруємо букети з непарною кількістю квітів, тому що парне число прийнято приносити тільки на похорон;
— ми віримо у те, що коли посуд б’ється –це на “щастя”.

Список можна продовжувати ще довго, та й шанувальників кожної прикмети чимала кількість. Нехай, звучать вони досить дивно, але тим самим, вони знову ж, формують унікальність нашої національної спадщини.

6) … бути щедрим та гостинним господарем!

Практично у кожній українській хаті, гостей обов’язково будуть навипередки дивувати своїми кулінарними здібностями. Якщо ви зазирнете до української сім’ї, навіть просто на «чай», то на вас обов’язково чекатиме різнопланове асорті випічки та смаколиків – пиріжків, домашніх тортів, цукерок, тощо. Що й говорити про святкові дні, коли звідусіль з’їжджаються усі близькі та далекі родичі, які вважають, що чим більше шикарних страв будеприкрашати стіл, тим приємніше та веселіше буде проходити спілкування уродинному колі!

Що правда, то правда – в Україні вас нагодують від душі, та ще й загорнуть із собою “на доріжку”. А пригощати вас будуть відомими на весь світ традиційними стравами, такими як:
— запашний червоний борщ, зелений борщ зі щавлем, капусняк або кислуватий розсольник;
— вареники з картоплею, грибами, капустою або вишнею, галушки зі сметаною та золотистими шкварками, холодець, підкопчене сало, домашня буженина та ковбаса-кров’янка;
— деруни та картопляники, соложеники, млинці та фруктові пироги.

А до цього всього, запропонують склянку ягідного киселю, узвару або квасу. Із більш міцних напоїв, на столі з’являться: домашнє вино, самогон, варенуха та пиво. Тепер ви знаєте, що означає бути справжнім українцем – людиною із широкою душею та добрим серцем; людиною, яка вміє любити та дарувати свою любов іншим; людиною, здатною побудувати величну країну та пишатися нею усе своє життя.

А допомогти вам у поглибленому вивченні України: її мальовничої природи, особливостей культури, архітектури, історії та побуту, вам допоможе сайт inBus.ua, де ви зможете легко та швидко купити автобусні квитки онлайн для подорожування нашою прекрасною Батьківщиною!

 

 

 

 

 

Посланник

в России осудил Совет Безопасности ООН за отказ проводить заседание по законопроекту об украинском языке

США

Получить короткий URL

ОРГАНИЗАЦИЯ ОБЪЕДИНЕННЫХ НАЦИЙ (Sputnik) — Решение Совета Безопасности ООН отклонить просьбу о проведении «Встреча по украинскому закону — это явная демонстрация двойных стандартов», — заявил на заседании СБ ООН посол России в ООН Василий Небензя.

Ранее в тот же день СБ ООН отклонил запрос России о проведении встречи по недавно принятому закону об украинском языке, который, по словам Москвы, противоречит Минским соглашениям.

«Мы еще раз подтверждаем, что вас совсем не интересуют украинцы, вас интересует только ваша геополитическая повестка дня и нанесение максимального удара по России. Я хочу искренне поблагодарить вас за эту вопиющую демонстрацию двойных стандартов» — сказал Небензия в понедельник.

ПОДРОБНЕЕ: адвокат Трампа Джулиани отменяет поездку в Украину

Российского посла дважды прерывал заместитель постоянного представителя Великобритании при ООН Джонатан Аллен, который обвинил московского дипломата во вмешательстве в процедурный ход встречи и проявлении неуважения к СБ ООН и постановлению, прося российского посланника ограничить свои полномочия. замечания к объяснению мотивов своего голосования.

Небензя заявил, однако, что, принимая закон о языке, украинские власти вводят форму инквизиции в стране, которая создает враждебную атмосферу между Украиной и Россией.

«Задача любого правительства и любой власти состоит в том, чтобы, по сути, стремиться способствовать сплоченности, в то время как нынешние власти вводят инквизицию. Они закладывают бомбу замедленного действия в украинское общество и соседние государства, и это очень опасно », — отметил дипломат.

На прошлой неделе бывший президент Украины Петр Порошенко подписал закон «Об обеспечении функционирования украинского языка как государственного», который предусматривает использование украинского языка практически во всех сферах жизни. Парламент принял этот закон в конце апреля, но политическая оппозиция потребовала его отмены, сославшись на процедурные и конституционные нарушения. Однако парламент отказался отменить закон.

ПОДРОБНЕЕ: Саакашвили утверждает, что Порошенко планирует обменять Крым на членство в НАТО

Министр иностранных дел России Сергей Лавров отметил, что закон предусматривает исключения для английского и других языков ЕС, заявив, что «это означает, что единственной целью атаки является русский язык, на котором говорит подавляющее большинство граждан Украины», и который является родным для многих.

В понедельник Лавров заявил, что языковой вопрос в Украине должен быть применен и к реализации Минских договоренностей, сославшись на слова нового президента Украины Владимира Зеленского о преодолении языкового раскола.

«Сегодня в своей инаугурационной речи Зеленский высказался против попыток раскола украинского общества по языку. Несомненно, это должно полностью распространяться на религиозную сферу, в том числе в более широком контексте всестороннего выполнения Минских договоренностей по преодолению внутриукраинского конфликта », — сказал Лавров.

Конфликт на юго-востоке Украины начался в 2014 году после того, как Киев начал военную операцию в Донбассе после отказа его жителей признать новое правительство, которое захватило власть после свержения тогдашнего президента Виктора Януковича. В феврале 2015 года противоборствующие стороны подписали Минские мирные соглашения о прекращении боевых действий в регионе, но ситуация остается напряженной: обе стороны обвиняют друг друга в нарушении режима прекращения огня.

ПОДРОБНЕЕ: Утверждения Киева о взятии под контроль нейтральной зоны Донбасса являются провокацией — Москва

.

ETIAS для украинцев | Безвизовый въезд в Европу для граждан Украины

Хотя Украина не является частью Европейского Союза , страна недавно подписала Соглашение об ассоциации с ЕС. Кроме того, в 2017 году гражданам Украины было предоставлено безвизовых поездок в Шенгенскую зону на срок до 90 дней в течение любого 180-дневного периода.

Хотя украинцев в настоящее время не нуждаются в визе для визитов на срок до 90 дней в страны Шенгенской зоны , это скоро изменится. К концу 2022 года , новая программа разрешений на въезд , ETIAS, вступит в силу, чтобы помочь контролировать растущие проблемы терроризма и иммиграции в Европе.

С конца 2022 года по всем безвизовым гражданам третьих стран (включая владельцев паспортов Украины), путешествующим в любую из 26 стран, участвующих в программе ETIAS, потребуется европейский безвизовый режим.

Требуется ETIAS

Как только ETIAS будет полностью внедрен, путешественники из Гонконга смогут посещать следующие 22 европейские страны, входящие в Шенгенскую зону:
  • Шенген ЕС
  • Шенгенские государства, не входящие в ЕС
  • Не -Шенген Страны ЕС

Требуется ETIAS

Страны, не входящие в ЕС:
Микрогосударства, де-факто входящие в Шенгенскую зону:
  • Монако
  • Сан-Марино
  • Ватикан

Не требуется ETIAS

Страны ЕС, не входящие в Шенгенскую зону
  • Соединенное Королевство
  • Республика Ирландия
  • Румыния
  • Болгария
  • Хорватия
  • Кипр

Визовые требования ETIAS для граждан Украины

Граждане Украины, путешествующие в Европу до конца 2022 года Для въезда в Шенгенскую зону необходимо будет подать заявление на отказ от визы в Европу, ETIAS .

ETIAS внедряется для улучшения и усиления безопасности Шенгенской зоны. Информация заявителей будет проверяться с использованием нескольких баз данных безопасности, таких как eu-LISA, Шенгенская информационная система (SIS), INTERPOL, EURODAC, EUROPOL и Visa Information System (VIS).

Эти проверки безопасности предназначены для повышения безопасности как местных жителей Европы, так и посетителей региона. Любой, кто представляет потенциальную угрозу безопасности, будет выявлен и не сможет попасть в Шенгенскую зону.

Европейский безвизовый режим для Украины будет аналогичен другим системам разрешений на поездки, таким как ESTA в США. Путешественники смогут получить ETIAS, заполнив онлайн-заявку. Однако перед подачей заявки важно проверить требования ETIAS без визы для Украины.

Заявителям на отказ от визы в Украину и Европу потребуется действующий биометрический паспорт со сроком действия не менее 3 месяца с даты прибытия в страну ETIAS .Им также потребуется действующая кредитная или дебетовая карта для оплаты сбора за подачу заявления на отказ от визы.

Также необходимо указать текущий адрес, номер телефона и рабочий адрес электронной почты. Очень важно дважды проверить написание электронного письма, поскольку именно сюда будет отправлено заявление об отказе от визы ETIAS для Украины после завершения процесса подачи заявления.

После утверждения отказа от визы ETIAS путешественник получит его по электронной почте, используя адрес электронной почты, указанный в форме заявки.Требования ETIAS для украинцев включают ответы на ряд секретных вопросов, связанных с биографией заявителя. Возможно, потребуется предоставить информацию по следующим темам:

  • Сведения о судимости
  • Трудоустройство
  • Употребление наркотиков
  • Поездки в зоны конфликта
  • Предыдущие поездки в Европу

Как подать онлайн-заявку на ETIAS из Украины

Онлайн-заявка на визу в Европу для украинцев быстро и просто и займет всего около 10 минут.Перед началом работы рекомендуется пересмотреть требования ETIAS без визы.

Заявителей на отказ от европейской туристической визы в Украину попросят предоставить информацию о себе и своих текущих планах поездок, в том числе:

  • Все данные на информационной странице их паспорта , включая имя, фамилию, дату рождение, страна рождения, пол и национальность.
  • Страна ETIAS, которая будет их первой точкой входа.
  • Подробная информация об образовании и текущем месте работы
  • Вопросы безопасности и биографические данные , связанные с рисками для здоровья населения, судимостями и любыми предыдущими отказами во въезде в страны ETIAS.
  • Подтверждение ID заявителя, если лицо или компания, подающая заявку, является третьей стороной.

После успешного заполнения заявки на указанный адрес электронной почты будет отправлено заявление об отказе от европейской визы для Украины.

Большинство из заявителей получат ответ в течение минут, а решение об утверждении ETIAS должно быть принято в течение двух недель. В случае отказа уполномоченный орган предоставит обоснование, и заявители будут иметь право подать апелляцию.

После получения путешественники должны будут распечатать копию отказа от визы для предъявления в пункте въезда в Шенгенскую зону. Заявители должны знать, что отказ от визы ETIAS не гарантирует въезд в ЕС , поскольку окончательное решение о разрешении въезда остается за офицером пограничной безопасности.

Посетителей могут попросить предоставить дополнительную документацию для входа, например:

  • Обратный билет или свидетельство дальнейшего путешествия
  • Подтверждение наличия достаточных средств для покрытия расходов на поездку
  • Полис медицинского страхования

.

6 причин отказа в выдаче визы

6 основных причин отказа в выдаче визы

Причины отказа в выдаче визы в Великобританию

Процесс подачи заявления на визу может быть очень трудоемким и дорогостоящим. Следовательно, отказ в визе от Министерства внутренних дел может быть абсолютно разрушительным для заявителя.

Ввиду роста цен на все заявки на визу и отсутствия гарантии того, что вам не придется повторно подавать заявление, для многих людей и семей очень важно правильно подать заявку на визу с первого раза.

По этой причине мы составили список из шести основных причин отказа в выдаче визы в Великобританию.



Отказ супруга в британской визе и повторное заявление

Наши опытные иммиграционные юристы ежедневно видят эти распространенные ошибки, поэтому мы можем рассказать вам, как их избежать.

Было ли отказано в выдаче визы? Мы здесь, чтобы помочь вам оценить, можете ли вы обжаловать это решение.

Вы в настоящее время подаете заявление на визу самостоятельно, но беспокоитесь, что ваше заявление может быть не таким сильным, как должно быть? Наши юристы также предлагают услугу проверки заявлений на визу .Как только вы почувствуете, что ваше приложение готово, мы рассмотрим его, убедимся, что все в порядке, и дадим вам рекомендации по дальнейшему укреплению вашего приложения, прежде чем отправлять его в Министерство внутренних дел.

Почему мне отказали в выдаче визы в Великобританию?

В вашей британской визе могло быть отказано по ряду причин. Наиболее частые причины отказа в выдаче визы в Великобританию:

  • Сдача экзамена по английскому языку
  • Неправильная организация документов
  • Недостаточные доказательства родства (визы супруга и других партнеров)
  • Подача документов на визу неправильного типа
  • Неспособность раскрыть судимость
  • Следуя неправильному совету

К счастью, во многих случаях у вас все еще есть варианты, поскольку вы часто можете обжаловать отказ в выдаче визы или правильно отправить новое заявление на получение визы в Великобританию.

  1. Сдача теста на знание английского языка

Минимальный балл, который вы должны набрать на тесте на знание английского языка для большинства виз, включая заявку на получение визы общего уровня 2 и британское гражданство, составляет B1.

Однако в некоторых случаях вам может потребоваться немного более высокий балл B2.

Уровень английского B1

Уровень английского B1 — это третий уровень английского языка в Общеевропейских компетенциях владения языком.Это означает, что человек должен говорить по-английски на среднем уровне.

Носитель английского языка знает больше, чем просто основы, но вряд ли сможет учиться или работать исключительно на английском языке.

  1. Неправильная организация документов

Хотя это может показаться несерьезным, что Министерство внутренних дел уделяет внимание таким мелким деталям, как организация ваших доказательств и документов, они это сделают.

На самом деле, они могут отклонить ваше приложение из-за такой мелочи, как использование чернил неправильного цвета.

Заказ документов

Документы должны храниться в хронологическом порядке с четким отображением необходимой информации.

Возможно, стоит обратиться за помощью к специалисту по иммиграционному праву или адвокату, чтобы вместе с вами рассмотреть ваше заявление, чтобы убедиться, что у вас все устроено правильно.

Также стоит отметить, что правильная презентация обеспечит вам ясность, так как вы сможете ясно увидеть, что вы не забыли никакой информации.

  1. Недостаточные доказательства родства

Если вы пытаетесь получить визу супруга, наиболее распространенной причиной отказа является недостаточное доказательство ваших отношений.

Вы должны доказать Министерству внутренних дел, что ваши отношения настоящие и продолжаются.

Требования к визовой документации

Вы можете использовать документы, подтверждающие, что вы и ваш партнер жили вместе, что вы поженились или у вас есть дети.

Вы также можете доказать, что вы преданы друг другу, продемонстрировав, что ваши финансы организованы вместе и что у вас есть совместный банковский счет или совместная ипотека.

Подача заявления в качестве супруга лица, проживающего в Великобритании

К сожалению, на самом деле переезд вашего супруга в Великобританию — это сложный и длительный процесс, и Министерство внутренних дел рассмотрит ваше заявление с помощью тонкозубой расчески.

Если они обнаружат какую-либо информацию, которая может противоречить вашим показаниям, или если какие-либо заявления или доказательства ставят под сомнение действительность ваших отношений, вам будет отказано в выдаче визы.

Отказ в выдаче визы супругу / супруге в Великобританию повторно

Если вам будет отказано в выдаче визы супругу / супруге в Великобританию, вы сможете повторно подать заявление или обжаловать это решение.

Как вас будут оценивать

Очень важно помнить, что сотрудники Министерства внутренних дел вас лично не знают.

Это означает, что все, что они знают о вас, содержится в документации, которую вы отправляете в своем заявлении.

Они будут все подвергать сомнению и обучены обнаруживать любые недостатки в вашем заявлении на визу и доказательной документации.

  1. Подача заявления на неверный тип визы

Как уже упоминалось ранее, рассмотрение заявлений на визу в Министерстве внутренних дел особенно беспощадно, когда дело доходит до простых административных ошибок.

Существуют определенные типы виз для каждой причины, по которой вам будет предоставлен доступ в Великобританию.

Для каждой визы необходимо соответствие определенным требованиям и подтверждающая документация. Подача заявления на получение не той визы означает, что вы, скорее всего, не будете соответствовать этим требованиям, и поэтому вам будет отказано.

Когда вероятен отказ в гостевой визе

Подача заявления на визу из-за пределов Великобритании может значительно усложнить процедуру, поскольку многие заявители выбирают гостевую визу прежде всего, ошибочно полагая, что они смогут переключиться на постоянное поселение, когда они будут в Великобритании. Вот.

Наши опытные иммиграционные поверенные не рекомендуют подавать заявление на гостевую визу до подачи другого заявления на визу.

Физическим лицам не разрешается «переключаться» с гостевой визы на более постоянную, и если Министерство внутренних дел подозревает, что вы планируете это сделать, они откажут вам в визе.

  1. Неспособность раскрыть обвинительные приговоры

При подаче заявления на визу вы должны указать сведения о любых прошлых судимостях, поскольку в противном случае вас, несомненно, обвинят в обмане и вам откажут в визе.

Если вас обвинят в попытке обмануть Министерство внутренних дел, вы не только обнаружите, что ваше заявление отклонено, но и не сможете добиваться въезда в Великобританию в течение следующих десяти лет.

Влияние предыдущих обвинений и приговоров на вашу заявку на визу

Тем, кто отбыл наказание в виде четырех и более лет лишения свободы, никогда не будет предоставлен доступ.Те, кто получил приговор, не связанный с лишением свободы, аналогичный ASBO в Великобритании, скорее всего, могут подать заявление на визу по прошествии трех лет с момента окончания их срока.

Любой, кому грозило тюремное заключение сроком от одного до четырех лет, может подать заявление через 15 лет после истечения срока наказания, а любой, кому грозило тюремное заключение сроком до 12 месяцев, может подать заявление через семь лет после срока тюремного заключения.

  1. Неправильный совет

Хотя процесс получения визы и без того может быть невероятно дорогим, наем профессионального специалиста для рассмотрения вашего заявления за дополнительную плату может показаться ненужным.

Однако слишком многие люди полагаются на случайные советы друзей и членов семьи, и это часто может быть опрометчивым.

Работа с неопределенным «советником» не даст вам поддержки и уверенности, которые вам требуются. Адвокаты иммиграционной службы, обладающие обширными знаниями в области законодательства, могут помочь вам получить максимальные шансы на успех, поскольку они будут точно знать, какие детали будут искать сотрудники по оформлению въезда.

Консультации по телефону справочной службы общего запроса UKVI

Вам следует с осторожностью обращаться за советом по телефону справочной службы UKVI General Inquiry, так как совет, который они дадут, скорее всего, не будет соответствовать вашей ситуации.Это связано с тем, что они не могут получить доступ к вашим данным, и они вообще не участвуют в процессе принятия решений.

В AWH Solicitors наша команда иммиграционных юристов может предоставить вам экспертные консультации по различным иммиграционным вопросам и визовым услугам.

Какой бы ни была причина вашего отказа в выдаче визы, во многих случаях есть еще варианты. Мы поможем вам оценить, какой вариант подходит вам.

Могу ли я подать апелляцию на отказ в выдаче визы в Великобританию?

Вы можете обнаружить, что когда придет письмо с вашим решением, результат окажется не таким, на который вы рассчитывали, и вам было отказано в визе.

В этом случае ваше письмо также проинформирует вас о ваших шансах обжаловать это решение, поскольку это будет зависеть от типа визы, на которую вы подали заявку.

Как правило, поданные ниже заявления на получение визы имеют право на апелляцию:

  • Расчетные визы
  • Семейные визы
  • Права человека, защита беженцев или ходатайства о предоставлении убежища

Если вы обнаружите, что можете и желаете обжаловать решение, очень важно сделать это в течение 28 дней с момента получения письма об отказе.

Могу ли я получить административное рассмотрение моего отказа в выдаче визы?

Все остальные типы виз не имеют права на автоматическую апелляцию. Однако вы можете подать заявку на административное рассмотрение вашего отклоненного заявления, если это применимо.
Административная проверка будет проводиться сотрудником по разрешению на въезд вместо апелляционного трибунала.

Наши иммиграционные поверенные помогут вам обжаловать отказ в выдаче визы.

Отказ в выдаче британской визы — повторная подача

Если вам было отказано в выдаче визы, возможно, вы подумываете о повторном подаче заявления.Прежде чем вы это сделаете, вы должны убедиться, что понимаете, почему ваша виза была отклонена, и какие шаги вы должны предпринять, чтобы избежать повторного отказа в вашей визе. Мы можем помочь вам оценить ваш первоначальный отказ, а также ваши варианты и шансы на дальнейшее продвижение.

Связаться

Обратите внимание: 30-минутную консультацию с одним из наших иммиграционных экспертов можно провести в нашем офисе, по телефону или Skype. Имейте в виду, что мы не предлагаем бесплатные консультации или юридическую помощь и взимаем плату в размере 95 фунтов стерлингов за консультацию.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *