HomeРазноеТаблиця стилі української мови: Блог — Офіційний сайт Української мови

Таблиця стилі української мови: Блог — Офіційний сайт Української мови

Содержание

Блог — Офіційний сайт Української мови

Українська мова, як і будь-яка інша розвинена літературна мова, становить систему функціональних стилів.

Функціональний стиль — це сукупність мовних засобів та прийомів, вибір яких зумовлюється змістом, характером і І метою висловлювання, а також обставинами, у яких воно відбувається.

У сучасній українській мові традиційно виділяють офіцій­но-діловий, науковий, конфесійний, публіцистичний, худож­ній і розмовний стилі.

Офіційно-діловий стиль задовольняє потреби офі­ційного спілкування в державному, громадському, економіч­ному та політичному житті. Цим стилем пишуться закони, укази, статути, розпорядження, ухвали, протоколи, звіти; ве­деться ділове листування.

Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості: виклад логічний, мовні засоби великою мірою стандартизо­вані, широко використовуються усталені штампи, слова вжи­ваються в прямому значенні, речення переважно прості поши­рені, текст чітко ділиться на частини (параграфи, пункти, під­пункти тощо).

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності фор­мулювань, не допускають двозначності, позбавлені емоцій­ності. Наприклад:

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворен­
ня в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом 00Н та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет
України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. Верховна Рада України 24 серпня 1991 року.

Науковий стиль обслуговує сферу науки. Для нього властиві такі особливості: мова виключно літературна, наявна велика кількість термінів, речення переважно складнопідрядні, твердження документовані, слова використовуються, як пра­вило, у прямому значенні.

Залежно від конкретних завдань у науковому стилі виділяють різновиди: власне науковий, науково-популярний, науко­во-публіцистичний, науково-навчальний, виробничо-технічний. Кожен із цих різновидів має власні специфічні особливості.

Наведемо приклад власне наукового стилю:

Для стилістики важливо чітко розмежувати поняття за гальнонародна мова та літературна мова. Під загальнонародною мовою розуміємо сукупність усіх граматичних форм, усіх слів, усіх особливостей вимови й наголосу людей, що користуються українською мовою як рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просто­річчя, фольклорні елементи, жаргонізми тощо. Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова — відшліфована форма національної мови, що має певні нор­ми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні. Літера­турна мова виникає на підставі писемної, художньо за­кріпленої форми загальнонародної мови і в своєму усному й писемному різновидах обслуговує культурне життя нації. Отже, літературна мова є основою духовної та матеріальної культури людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури, мистецтва, науки, техніки (О. Пономарів).

Конфесійний стиль обслуговує сферу релігійно-церковного життя й використовується в богослужбових книгах, церковних відправах, проповідях, молитвах тощо. Для нього характерна архаїчна лексика піднесеного плану, наявність церковнослов’янізмів, застарілі форми слів, певна побудова ре­чень. Мова, як правило, монологічна, сповнена ораторських прийомів. Наприклад:

Тебе взиваємо, правдивого Бога… Не зсилай на нас ні турбот, ні голоду, ні нагальної смерти, огню, потопи, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало нас карай, багато милуй, мало рани, а милосердно лікуй; мало сму­ти, скоро звесели, бо не може наша душа довго стерпіти Твого гніву, як стеблина вогню. Вкороти свій гнів, умило-сердися, бо Твоя є сила милувати і спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх… Всіх, що в роботі, в полоні, на засланні, в дорозі, у плавбі, в темницях, у го­лоді, і спразі, і наготі, — всіх помилуй, усіх потіш, усіх возрадуй, зсилаючи їм радість тілесну й душевну (Митрополит Іларіон).

Публіцистичний стиль належить до сфери засобів масової інформації. Мова цього стилю повинна бути ясною, точною, виразною. Водночас вона образна, експресивна, емо­ційно забарвлена. Виклад, з одного боку, логічний, з другого — насичений художніми тропами та іншими засобами емоційно­го впливу на читача або слухача. Наприклад:

Про відчуття меншовартості, яке, ніби вірус, вразило ментальність певної — на жаль, значної — частини наших співгромадян, преса писала чимало. Цьому явищу є історичне пояснення: понад 300 років Україна була позбавле­на державності і весь час відчувала на собі важку руку «старшого брата». Будь-який вияв самостійності, будь-який потяг до суверенності придушувався всіма засобами, в тім числі мечем і вогнем. Згадаймо гетьмана Мазепу, який зробив спробу вивернутися з-під московського ярма і на довгі часи був оголошений зрадником, а Батурин — тодішня козацька столиця — був вирізаний до ноги, не жаліли навіть немовлят.

Трьохсотлітня залежність від Москви не минула безслідно для українського народу. Мало того, що постійно грабувалися багатства України — у неї була відібрана історія, перейнята і присвоєна культура, по краплині виціджу­валася сама душа нації — мова. Вся ідеологія як царської, так і комуно-радянської імперії була спрямована на те, щоб русифікувати Україну, притлумити почуття національ­ної гордості в її народу, стерти з його історичної пам’яті саме поняття «українська нація».

Значною мірою це вдалося. Щоб виживати, забезпечу­вати терпиме існування собі, давати освіту дітям, певна частина українців, переважно інтелігенції, змушена була прислужувати і приспівувати північному колонізатору. Та­кий спосіб життя був продиктований жорстокими умовами, і тих, хто намагався зі зброєю в руках відстоювати волю і незалежність, зробили кривавими бандитами і «ворогами народу» (В. Карпенко).

Художній стиль використовує все багатство національ­ної мови, у тому числі діалектизми, жаргонізми тошо. Мова переважно образна, насичена художніми тропами, багата на си­ноніми, антоніми, інші засоби словесного зображення. Важли­ву роль тут відіграють звукові засоби: алітерації (повторення однакових приголосних), асонанси, звуконаслідування, ритмо­мелодика тощо. Однією із суттєвих ознак художнього твору є образ автора, який виявляється як в авторському світобаченні, так і в доборі та організації мовних засобів. Тому художній стиль розпадається на низку індивідуальних, авторських сти­лів. «Але, — зазначає О. Пономарів, — вдаючись до тих чи тих лексико-фразеологічних і морфолого-синтаксичних засобів за­гальнонародної мови, вживаючи фольклорних, говіркових, просторічно-жаргонних елементів, автор мусить завжди орієн­туватися на літературну норму».

Наведемо один із багатьох можливих прикладів художньо­го стилю:

А ці абрикоси і всередині жовті чи тільки зверху?

Хтозна. Я тільки кісточку бачив: гостренька така з
одного боку, а з другого тупіша…

Мені здається, що вони гарячі. Оце ніч, а вони га­
рячі…

По-моєму, вони в пушку, еге ж?

Хтозна… Скоро ось взнаємо.

Вогонь почав пригасати. Тільки жарок ще грав і мі­нився.

— Ану, Па’, сходи ще ти подивися за Штокалом, твоя
черга, — сказав Сипка. Прислухався. — Цсс, наче хтось
іде, — зашепотів. — О, чуєш?

Угорі справді щось наче протупало і зникло. Потім звідти покотилася грудка, упала в наше багаття, і з нього шугнули іскри. Ми посхоплювалися на ноги і задерли голо­ви, але після вогню не бачили й на крок від себе.

— Не бійтеся, це я, — хрипко сказав хтось ізгори.

До наших ніг потекла дрібна глина, а слідом за нею з’їхав… Штокало. Він тримав обома руками біля грудей кепку з абрикосами…

— Нате, їжте та йдіть уже додому, бо мені спать хо­
четься. — Штокало дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота.

— Сідайте, чого ви постовпіли? Хто ж так лагодиться красти? Кричать, балакають, не тільки мені,

— у село чути. Вогонь кладуть! Злодії називається… Тихо треба, якщо вже замірилися красти!

— Та ми, діду, тільки покуштувати хотіли! — вигукнув щиро Чи-це-я-чи-не-я.

— Хіба ми красти?.. (Григір Тютюнник).

Розмовний стиль властивий насамперед усному побутовому мовленню, але його елементи використовуються також у художній літературі та публіцистиці.

Для цього стилю характерна розмаїтість ритміко-мелодій-них варіацій, велика кількість експресивних та емоційно-оцінних слів, неповні, а також складні безсполучникові речення. У ньому досить широко використовуються просторічні елементи тощо. Наприклад:

Ой люди добрі! Що мені на світі Божому робить? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та вибирайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусід — нічого казати! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Та що й говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така — не то що на селі, але й в цілому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою ву­лицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла б. А я, собі на лихо, вдалась добра. І, Господи! Я б її до віку не зачепила, якби вона мене не зачіпала. Ще, на біду, й чоловік мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, як батіг з клоччя. Та що й гово­рить! Од такої баби, як Палажка, не тільки я з Омельком,

але навіть дві люті собаки не одгризлись би. На моє безголов’я й хати наші на однім кутку, через улицю, і поле наше поруч (І. Нечуй-Левицький).

Деякі мовознавці виділяють також епістолярний та ора­торський стилі, однак їхні ознаки збігаються з ознаками офі­ційно-ділового, публіцистичного й розмовного стилів.

Стилістичні норми літературної мови відображаються в словниках, граматиках, посібниках зі стилістики, мовних по­радниках. Володіння стильовими засобами мови й уміння доцільно вживати їх свідчить про культурний рівень людини.

Стилістика української мови — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стиль літературної мови є різновидом мови, якому притаманний певний відбір мовних засобів, що найкраще відповідають завданню спілкування між людьми у певних умовах. В сучасній українській мові розрізняють шість стилів: розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, сакральний (конфесійний).

У сучасній українській мові розрізняють такі стилі[1][2]:

  • розмовно-побутовий — використовується у побуті, в усному спілкуванні. Для розмовно-побутового стилю характерне:
    • широке використання загальновживаних слів;
    • вживання слів з суфіксами пестливості, зневаги чи згрубілості;
    • вживання простих речень, звертань та ін.
    • розмовно-побутові діалоги складаються з реплік і нерідко супроводжуються мімікою, жестами, часто бувають емоційно забарвленими.
  • художній — переважно стиль художньої літератури, де слово не тільки щось називає, а ще й часто, будучи художнім засобом, є знаряддям естетичного впливу на читача чи слухача.
  • офіційно-діловий — вживається в указах, резолюціях, текстах законів, заяв, постанов та інших офіційних документах. Особливості офіційно-ділового стилю:
    • кожний документ має установлений зразок;
    • слова вживаються виключно в прямому значенні;
    • переважають слова-терміни, пов’язані з діловодством;
    • відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.
  • науковий — існує у двох формах: писемній (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці) та усній (повідомлення, наукова доповідь тощо). Для наукового стилю характерні:
    • вживання слів у прямому значенні;
    • стрункість викладу думки;
    • логічна побудованість;
    • наявність специфічних термінів;
    • широке використання складних речень, зокрема складнопідрядних з чітким логічним зв’язком між компонентами.
  • публіцистичний (стиль масової інформації) — має дві форми: писемну (статті, фейлетони, нариси) та усну (публічні виступи). Для публіцистичного стилю характерне широке вживання суспільно-політичних термінів (закон, перспектива, держава тощо).
  • сакральний (конфесійний) — стиль мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Для сакрального стилю характерне:
    • використання слів-назв Бога, найменувань стосунків людини і Бога;
    • інверсійний порядок слів у реченні;
    • повтори слів і словосполучень, з допомогою яких наголошується та чи інша думка.
  1. ↑ Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. К., 1962
  2. ↑ Єрмоленко С. Я. Українська мова. У серії: Найновіша історія слов’янських літературних мов (Opole, 1999)

Характеристика стилів української

МОВИ

У залежності від того, яку мету переслідує
мовець, здійснюється вибір мовних
засобів. Система мовних засобів,
стилістичні норми, сфера поширення,
призначення – ознаки, за якими розрізняють
мовні стилі. Літературна українська
мова має сімфункціональних
стилів:

  1. науковий;

2) офіційно-діловий;

3) публіцистичний;

4) художній;

5) розмовний;

6) епістолярний;

7) конфесійний.

Науковий стиль служить
засобом оформлення результатів наукових
досліджень, гіпотез, доведення теорій,
систематизації знань. Його характеризують
наявність термінів, наукової фразеології,
таблиць, схем, графіків. Найбільш поширені
жанри наукового стилю — підручник,
лекція, стаття, монографія, реферат,
анотація, рецензія.

Публіцистичний
стиль
функціонує
у громадсько-політичному житті, культурі.
Йому притаманна образна, емоційна
лексика, вигуки, повтори, риторичні
питання. Часто публіцистичний стиль
вживається в усному
мовленні.
Його характеризує палкий, емоційний
тон. Найбільш поширені жанри цього стилю
— виступ, памфлет, дискусія, стаття.

Художній
стиль

– це стиль передусім красного письменства,
мистецтва, культури, освіти. Його
характеризують надзвичайна образність,
експресивність, різновиди стилістичних
фігур тощо. До жанрів цього стилю
належать: повість, роман, оповідання,
поема, вірші, драма, комедія, трагедія
та ін.

Розмовний
стиль

поширений у побуті, повсякденному
спілкуванні з родиною, знайомими, на
виробництві. Послуговується цей стиль
побутовою лексикою, діалектизмами,
фразеологізмами, скороченими словами.
Бесіда, телефонна розмова – жанри цього
стилю.

Офіційно-діловий
стиль

вживається в офіційно-діловому
спілкуванні, яке включає в себе сферу
державного, громадського, політичного,
економічного життя, законодавство,
адміністративні та господарчі відносини.
Характерними для цього стилю мови є:
лаконічність, чіткість, стандартизація
мовних засобів, наявність безособових
дієслів. До жанрів цього стилю належать
усі різновиди ділових паперів та деякі
види усного мовлення: розмова з
відвідувачами, телефонна розмова тощо.

Епістолярний
стиль
використовується
у приватному листуванні. Основна ознака
– наявність певної композиції: початок,
головна частина, кінцівка та іноді
постскриптум. Основні мовні засоби –
поєднання елементів художнього,
публіцистичного та розмовного стилів.

Конфесійний
стиль.
Сфера
використання – релігія та церква.
Призначення – обслуговувати релігійні
потреби як окремої людини, так і всього
суспільства. Конфесійний стиль
реалізується в релігійних відправах,
проповідях, молитвах й у Біблії та інших
церковних книгах, молитовниках, требниках
тощо. Основні мовні засоби: церковна
термінологія; непрямий порядок слів у
реченні; значна кількість метафор,
алегорій, порівнянь; наявність архаїзмів.

Загальні особливості офіційно-ділового стилю мовлення

Офіційно-діловий
стиль – функціональний різновид мови,
який слугує для спілкування в
державно-політичному, громадському й
економічному житті, законодавстві, у
сфері управління адміністративно-господарською
діяльністю. Основне призначення –
регулювати ділові стосунки в зазначених
вище сферах та обслуговувати громадянські
потреби людей у типових ситуаціях. ОДС
має певні ознаки, які зумовлені нормами
загальнолітературної української мови.
Головні з них такі:

  • використання
    слів тільки в прямому значенні;

  • вживання
    усталених форм і мовних зворотів;

  • точність,
    ясність, стислість у викладі думки;

  • прямий
    порядок слів у реченні;

  • уникнення
    розмовних, емоційно забарвлених слів
    та висловів;

  • додержання
    норм сучасної літературної мови,
    недопущення калькування, змішування
    мов;

  • послуговування
    спеціальною термінологією.

Офіційно-діловий
стиль має такі функціональні підстилі:

• законодавчий –
використовується у законотворчій сфері,
регламентує та обслуговує офіційно-ділові
стосунки між приватними особами, між
державою і приватними та службовими
особами. Реалізується в Конституції,
законах, статутах, постановах та ін.

• дипломатичний
– використовується у сфері міждержавних
офіційно-ділових стосунків у галузі
політики, економіки, культури. Регламентує
офіційно-ділові стосунки міжнародних
організацій, структур, окремих посадових
осіб. Реалізується в конвенціях, комюніке,
протоколах, меморандумах, ультиматумах
і т.ін.

• юридичний –
використовується у юриспруденції.
Обслуговує й регламентує правові та
конфліктні відносини. Реалізується в
актах, позовних заявах, постановах,
запитах, повідомленнях та ін.

• адміністративно-канцелярський
– використовується у професійно-виробничій
сфері, правових відносинах і діловодстві.
Реалізується в офіційній кореспонденції,
договорах, контрактах, заявах,
автобіографіях, характеристиках,
дорученнях, розписках та ін.

Ділове
мовлення повинно бути доступним і
зрозумілим широкому слухачеві. Це
стосується і ділових паперів. Виклад у
текстах ділових паперів має бути чітким,
ясним, логічним і водночас якомога
лаконічним. Логічна послідовність у
документах досягається за допомогою
причинно-наслідкових зв’язків
у реченні чи в тексті в цілому. У ділових
паперах використовується загальновживана
лексика та терміни, які включені до
словників.

7.1



Мета:

поінформувати адресата про дещо, нагальне для автора, викликати почуття, співвідносні з емоційним настроєм адресанта.



Ознаки:

невимушеність, емоційність, безпосередність, здебільшого приватність спілкування, наявність стереотипних словесних формул, вільна композиція, проте з „ефектом рамки” (початкова і прощальна фраза), інколи публіцистичність мовлення.



Жанри реалізації:

родинно-побутові, інтимно-товариські, приватно-ділові листи, щоденники, записки, мемуари видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, художні твори, побудовані як послання або листування персонажів.



Мовні засоби:

звертання у кличному відмінку, форми ввічливості, багатозначна, емоційно забарвлена, зменшено-пестлива лексика, різноманіття дієслівних форм, синтаксичних конструкцій, наявність стандартних формул вітання, побажання, поради, згоди, відмови, подяки, схвалення, розради, співчуття.

До О.Я.Кониського (уривок)

18 серпня [1878] в Києві

Високоповажний Добродію!


Лист Ваш одібрав я уже давненько і посилаю Вам за його свою щиру дяку.


Передусім не втерплю, щоб не виказати кілька думок про ваші заходи. І хрестоматія Ваша, і періодичний альманах, на мою думку, стали б у великій пригоді народній справі. Хрестоматія дала б кожному спосіб дознатись, як почалась, як повелась і до чого дійшла наша злиденна література, а альманахи дали б природний вихід сьогочасним літературним силам…


Велика Вам шаноба, добродію, що Ви взялися до видання альманахів. Коли захід Ваш прийде до скутку, то він добре підштовхне зріст нашої літератури. До сього часу працювали більш галичани, але клопоти практичного життя зіпхнули їх переважно на дорогу науки та публіцистики. Література поетична, мистецьке повістярство у них не розвивається. Сю прогалину заступила б російська Україна. У нас наукові твори на народній мові навряд чи скоро розведуться, та й практичного ходу їм не дають, але повістярство, природно, розведеться до ладу і мало б добрий хід. Адже розхапали вже наші читаки з усіх книгарень і Марка Вовчка, і Стороженка, і навіть давнього Квітку – нігде й книжки не добудеш. Ото знак, що на Україні є добра хіть до читання повістярів…


Коли увірвете гулящу годину, то зробіть таку ласку: напишіть мені, чи правда, буцім заборонено не тільки пропуск у Росію заграничних українських видань, але й видання у Росії усього, що писано по-українському?


Прихильний до Вас В.Мова

Стилі української мови — СТИЛІСТИКА

Сучасна
українська літературна мова обслуговує різні сфери суспільного життя, тобто є
багатофункціональною. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування —
поділ на функціональні стилі. Кожен стиль має свої властивості (мовні норми),
які виділяють його серед інших стилів і найкраще відповідають меті спілкування.

Функціональний
стиль
— різновид
мови з властивими йому мовними засобами (лексичними, фразеологічними,
морфологічними, синтаксичними та ін.), свідомо вживаними мовцями в певних
умовах і з певною метою.

Вивченням
стилістичної диференціації мови займається стилістика — галузь
мовознавчої науки, яка досліджує закономірності вживання мовних засобів у різних
видах мовлення, розглядає функціональні стилі мови.

У
сучасній українській літературній мові розрізняють п´ять основних функціональних
стилів: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній і розмовний.
Деякі дослідники виділяють також епістолярний стиль (стиль приватного
листування), конфесійний (стиль релігійно-церковної сфери), ораторський (стиль
публічних виступів).

Назва

стилю

Функції стилю, його призначення

Ознаки, характерні мовні засоби

Офіційно-діловий стиль

Задовольняє
потреби писемного (рідше усного) спілкування в державному, суспільному,
політичному, господарському житті, обслуговує сферу офіційних ділових
стосунків між установами, підприємствами, закладами, використовується на
засіданнях, нарадах, в текстах офіційних документів (законах, наказах, звітах
тощо).

Основне
призначення — інформування, констатація, домовленість, облік фактів.

 

Високий
рівень стандартизації (одноманітності) мовних засобів, уживання спеціальних
термінів, стійких виразів (кліше), використання безособових інаказових форм,
ускладнених речень, вставлених конструкцій, нанизування кількох підрядних,
поділ тексту на параграфи, пункти, однозначність формулювань, відсутність
емоційності, образності, індивідуальних авторських рис.

 

Науковий стиль

Стиль
наукової сфери

спілкування.

Застосовується

в наукових
працях,

дослідженнях,
навчальній

літературі.

Призначення

повідомлення,
виклад наукової

інформації.

Залежно
від

призначення
поділяється на

різновиди:
власне науковий,

науково-навчальний,
науково-

популярний.

Об´єктивність,
ясність, точність, логічність і доказовість викладу інформації, уживання
наукової термінології, абстрактної лексики,

обмежене
уживання емоційних

засобів,
уживання слів у прямому

значенні,
широке використання

іменників,
прикметників,

дієслівних
форм теперішнього

часу,
розгорнених складних

речень із
різними видами

підрядного
зв´язку (особливо

причиновим
і наслідковим),

відокремлених
зворотів

(дієприкметникових

і
дієприслівникових), вставних і вставлених конструкцій, цитат, посилань.

Художній стиль

Стиль художньої літератури,
обслуговує духовно-естетичну

сферу життя народу.

Найважливіша функція —

естетична.

Призначення —

образне відтворення дійсності,

вплив на емоції читача.

Властиві

глибока виразність, емоційність,

індивідуальний авторський стиль.

Може
поєднувати ознаки всіх мовних стилів залежно від об´єкта зображення.

Уживання виразних мовних

засобів: художніх тропів (метафор,

епітетів, гіпербол), фольклорної

лексики, діалектних слів,

архаїзмів, неологізмів,

діалогічного мовлення, неповних

речень тощо.

Відображення всього

багатства
національної мови.

Публіцистичний стиль

Стиль
засобів масової інформації (преси, телебачення, радіо), публічних виступів
(промов, доповідей, репортажів). Орієнтований на усне мовлення. Призначення —
вплив на аудиторію, формування громадської думки.

Поєднує
ознаки наукового й художнього стилів (об´єктивність і образність).

Мова
логічна, точна і водночас образна, емоційна.

Широко
використовуються експресивно забарвлена лексика й фразеологія, риторичні
питання, окличні речення, зворотний порядок слів.

Властива
чітка авторська позиція, індивідуальність викладу.

Розмовний стиль

Стиль
повсякденного побутового спілкування. Характеризується невимушеністю,
спонтанністю, індивідуальними рисами усного мовлення.

Широке
вживання експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів, побутової лексики,
просторічних елементів, коротких неповних і складних безсполучникових речень,
діалогічного мовлення, інтонаційних засобів.

Форми і стилі сучасної української літературної мови — Студопедия

Сучасна українська літературна мова функціонує у пи­семній та усній формах. Обидві форми свідчать про її єдність, що зумовлено єдністю мовного матеріалу: адже будь-яке слово можна реалізувати усно, вимовити, а можна й запи­сати. Обидві форми підлягають загальномовним нормам, однак реалізація цих норм має свою специфіку, що поясню­ється особливостями функціонування літературної мови в кожній з форм.

/Писемна форма літературної мови обслуговує широкі кола людей в галузі державної, політичної, наукової, господар­ської і культурної їхньої діяльності, які здебільшого безпо­середньо між собою не пов’язані. Тому в писемній формі ви­користовуються, як правило, повні речення, різного типу складні конструкції, що зумовлено необхідністю точно фор­мулювати думки різної складності.

29.

Усна форма літературної мови обслуговує переважно по­точні потреби спілкування людей, які безпосередньо контак­тують між собою. В усному повсякденному мовленні часто вживаються неповні речення, обірвані, син тактично не членовані конструкції; тут ширше представлені діалоги. Взає­морозумінню під час усного мовлення сприяють інтонація, жести, міміка, а також ситуація, в якій відбувається розмова.



Мова обслуговує людей в усіх сферах їх матеріально-ви­робничої та інтелектуальної діяльності. Тому в ній своєрідно використовуються ті або інші слова і звороти, синтаксичні конструкції і речення, ритм та інтонація. Внаслідок цього утворюються певні різновиди мови, що називаються стилями.

В обох своїх формах — писемній та усній — сучасна українська літературна мова має розвинену систему стилів. Основними з них виступають: розмовно-побутовий, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній.

Розмовно-побутовий стиль.У житті ми здебільшого кори­стуємося літературною мовою в її усній діалогічній формі. Спілкування, відбувається віч-на-віч, супроводжується мімікою і жестами, реалізується у відповідній інтонації; широко вживаються слова — назви речей побуту, загальновживані слова, неускладнені речення, питальні і спонукальні, особ­ливо часто — неповні ‘ речення, нерідко із звертаннями, ви­гуками, частками! Писемним зразком такого мовлення мо­жуть служити розмовно-побутові діалоги з художніх творів. ; Наприклад: ‘

Ну, то як, Михаиле, будеш чабаном?

— Я льотчиком буду… \


Нащо ж тобі льотчиком? Куди ти хочеш літати?

На Місяць.

Ти щось там забув? Чи чого?

Не знаю.

А дуже хочеш?

Дуже!

(За О. Гончаром) ;

Офіційно-діловий стиль. Специфічні мовні явища цього j стилю знаходимо у текстах законів, указів, статутів, у правилах, постановах, резолюціях, наказах, розпорядженнях тощо. |

Офіційно-діловий стиль характеризується чітким формулюванням думок, що досягається шляхом уточнень і пояс­нень важливих положень-і слів. Структура речень у більшості ділових документів складна, речення будуються за своєрід­ною схемою, не властивою жодному іншому стилю. Наприклад:,

Нижчепідписані,

належним чином уповноважені,

зібравшись під егідою Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй,

констатуючи, що 10 червня 1958 року на Конференції Ор­ганізації Об’єднаних Націй по міжнародному торговому арбітражу була підписана конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень…

погодились про наведені нижче постанови («Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж». «Україн­ська РСР у міжнародних відносинах»).

Різного роду ділові документи (оголошення, доручення* розписки, заяви, акти, звіти, протоколи, автобіографії) пишуться за чітко встановленими зразками — стандартами. У зв’язку з цим часто виготовляються спеціальні бланки, що заповнюються залежно від конкретної потреби.

Науковий стиль.Науковий стиль мови представлений унаукових книгах, журналах, статтях, навчальній літературі. Типовим для нього є широке використання наукових термі­нів (філософських, біологічних, медичних, фізичних, мате­матичних, мовознавчих, літературознавчих та ін.), а також слів з абстрактним значенням. Наприклад: Кібернетика це наука про оптимальні закони управління. Головною части­ною кібернетики є теорія інформації, що вивчає процес пере­дачі інформації та різні способи її кодифікації.

Публіцистичний стиль.Художній стиль виступає у та­ких основних жанрових різновидах: епічному, прозовому, драматичному й ліричному.

Завдання. І.Визначте, до якого стилю належить кожний з поданих текстів.

1. Організація і діяльність Радянської держави будуються відповідно до принципу демократичного централізму: вибор­ності всіх органів державної влади знизу доверху, підзвіт­ності їх народові, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих. Демократичний централізм поєднує єдине керівництво з ініціативою і творчою активністю на місцях, з відповідальністю кожного державного органу і службової особи за доручену справу (Конституція СРСР, стаття 3).

2. Фонетикою (від грец. phцnetike— звуковий, належний до звуків) називається розділ мовознавства, присвячений ви­вченню звукового складу мови. Предметом фонетики, таким чином, є звук, звукові засоби людської мови в усіх її виявах і функціях. Фонетика вивчає умови й способи творення мов­них звуків, їх акустичні, а також анатомо-фізіологічні вла­стивості, різні зміни і чергування, взаємозв’язок і взаємообумовленість звукових змін, роль звуків у розрізнюванні зна­чущих елементів мови (Сучасна українська літературна мова. К., 1969).

3. Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть слом’яні стріхи, вмивається сльозами убо­га земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темної ночі. Де небо? Де сонце? (Коцюб.). ■ 4. — Здоров був! — обізвався до нього прохожий.

— Здоров.

— Чи це Окунь живе?

— Який Окунь?

— Карпо Окунь, старий дід.

— Ні: це Лимар, а не Окунь.

— А де ж Окунь?

— Та який Окунь?

— Дід старий, що з бородою ходив (Мирний),

II. Складіть такі ділові документи:

1. Заяву на ім’я директора про надання відпустки.

2. Акт обстеження побутових умов учня.

3. Доручення на одержання стипендії.

4. Об’яву про те, що відбудуться комсомольські збори. і

5 удивительных причин изучать украинский сегодня

Скачать эту статью в виде БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень тайского языка?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень испанского?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень кантонского диалекта?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет спасибо

Какой у вас текущий уровень по русскому языку?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень корейского языка?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень японского языка?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень итальянского?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень немецкого языка?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень французского?

Начинающий Средний Продвинутый

Украсть мой метод?

Я написал несколько простых писем, объясняющих методы
, которые я использовал, чтобы выучить 8 языков…

Получите их бесплатно

Какой язык вы изучаете?

Арабский Кантонский Китайский

Какой у вас текущий уровень [язык]?

Начинающий Средний Продвинутый

Да, я готов

Присоединяйтесь к 62 185 другим изучающим языки, получающим советы по изучению историй по электронной почте…

«После того, как я начал использовать ваши идеи, я учусь лучше, дольше, с большим страсть. Спасибо за изменение жизни! » — Даллас Несбит

Да, пришлите мне советы Нет, они мне не нужны

Какой язык вы изучаете?

Я изучаю Китайский Я изучаю Французский Я изучаю Немецкий Я изучаю Итальянский Я изучаю Японский Я изучаю Корейский Я изучаю Португальский Я изучаю Русский Я изучаю Испанский Я изучаю другой язык

Какой у вас текущий уровень [язык]?

Начальный Средний Продвинутый

Скачать эту статью как БЕСПЛАТНО PDF ?

Да Пожалуйста Нет, спасибо

Какой у вас текущий уровень китайского языка?

Начальный Средний Продвинутый

Какой язык вы изучаете?

Я изучаю Китайский Я изучаю Французский Я изучаю Немецкий Я изучаю Итальянский Я изучаю Японский Я изучаю Корейский Я изучаю Португальский Я изучаю Русский Я изучаю Испанский Я изучаю другой язык

Какой у вас текущий уровень [язык]?

Начинающий Средний Продвинутый

Присоединяйтесь к 62 185 другим изучающим языки, получающим советы по StoryLearning по электронной почте…

«После того, как я начал использовать ваши идеи, я учусь лучше, дольше и с большим энтузиазмом. Спасибо за изменение жизни! » — Даллас Несбит

Да, пришлите мне советы Нет, они мне не нужны

Какой язык вы изучаете?

Я изучаю Китайский Я изучаю Французский Я изучаю Немецкий Я изучаю Итальянский Я изучаю Японский Я изучаю Корейский Я изучаю Португальский Я изучаю Русский Я изучаю Испанский Я изучаю другой язык

Какой у вас текущий уровень [язык]?

Начальный Средний Продвинутый

Найдите идеальный языковой курс для себя!

Ищете учебные материалы мирового класса, которые помогут вам сделать прорыв в изучении языка?

Нажмите «начать сейчас» и заполните этот небольшой опрос, чтобы найти идеальный курс для вас!

Начать сейчас

Вам нравится идея обучения через историю ?

Да Нет

Какой язык вы изучаете?

Я изучаю Кантонский Я изучаю Китайский (Мандарин) Я изучаю Французский Я изучаю Немецкий Я изучаю Итальянский Я изучаю Японский Я изучаю Португальский Я изучаю Русский Я изучаю Испанский

Какой у вас текущий уровень [язык]?

Начальный Средний Продвинутый

Полная программа Помощь в аудировании Помощь в грамматике

HTML Справочник по языку ISO


Коды языков ISO

Вы всегда должны включать
lang
атрибут внутри
, чтобы объявить язык
Страница интернета.Это предназначено для помощи поисковым системам и браузерам:



В XHTML язык объявляется внутри тега следующим образом:




ISO 639-1 Коды языков

ISO 639-1 определяет сокращения для языков:

См. Также: Справочник кодов стран.

шведских крон

С

Язык Код ISO
абхазский ab
Афар а.о.
Африкаанс af
Акан ак
албанский кв.
Амхарский утра
Арабский ar
Арагонский и
Армянский hy
Ассамский как
Avaric av
авестийский ae
Аймара ау
Азербайджанский az
Бамбара bm
Башкирский ba
Баск eu
Белорусский быть
бенгальский (бангла) млрд
Бихари bh
Бислама bi
Боснийский BS
Бретонский br
Болгарский bg
бирманский мой
каталонский ca
Чаморро шасси
чеченец CE
Chichewa, Chewa, Nyanja ny
китайский ж
Китайский (упрощенный) Ж-Ханс
Китайский (традиционный) Ж-Хант
Чувашский cv
Корнуолл кВт
корсиканец co
Кри кр
хорватский час
Чешский cs
датский da
Дивехи, Дивехи, Мальдивские острова дв
Голландский nl
Дзонгка dz
Английский и
эсперанто eo
Эстонский и
Ewe ee
Фарерские fo
Фиджийцы fj
финский fi
Французский пт
Fula, Fulah, Pulaar, Pular ff
Галицкий gl
гэльский (шотландский) гд
гэльский (мэнкс) гв
Грузинский ка
немецкий из
Греческий el
Гренландский кл
гуарани gn
Гуджарати гу
гаитянский креольский ht
Hausa га
Еврейский он
Гереро Гц
Хинди привет
Хири Моту хо
Венгерский hu
Исландский это
Идо io
Игбо иг
индонезийский id, в
Интерлингва ia
Интерлингв т.е.
Инуктитут ме
Инупиак ik
Ирландский га
Итальянский это
Японский и
яванский СП
Калааллисут, Гренландия кл
каннада кун
Канури
Кашмири кс
казах кк
кхмерский км
Кикую ки
Киньяруанда (Руанда) рв
Кирунди рн
Кыргызская лет
Коми кв
Конго кг
корейский ko
Курдский ку
Кваньяма кДж
Лаос lo
Латиница la
латышский (латышский) лв
лимбургский (лимбургский) ли
Лингала пер.
литовский л
Луга-Катанга lu
Луганда, Ганда LG
люксембургский фунтов
Мэн гв
Македонский мк
малагасийский мг
Малайский мс
Малаялам мл
Мальтийский мт
маори миль
маратхи г-н
Маршалловский мч
молдаванин мес.
монгольский мин
Науру на
Навахо nv
Ндонга нг
Северный Ндебеле nd
непальский ne
норвежский
Норвежский бокмол nb
норвежский нюнорск nn
Nuosu ii
Окситанский oc
Оджибве oj
Старославянский, Староболгарский у.е.
Ория или
Оромо (Афаан Оромо) ом
Осетин ос
Пали пи
пушту, пушту пс
Персидский (фарси) fa
Польский пл
Португальский пт
Пенджаби (восточный) в год
Quechua qu
ретороманский п.м.
Румынский ro
Русский ru
Сами se
Самоа см
Санго SG
санскрит sa
сербский sr
сербохорватский ш
Сесото ул
Сетсвана тн
Шона sn
Сычуань Йи ii
Синдхи SD
сингальский si
Сисвати сс
Словацкий sk
словенский sl
Сомали так
Южный Ндебеле
Испанский es
сунданский su
Суахили (кисуахили) SW
Свати сс
шведский sv
Тагальский TL
Таитянский ty
Таджикский тг
тамил ta
татарский тт
телугу te
Тайский
тибетский bo
Тигриня ти
Тонга по
Цонга тс
Турецкий tr
туркмен тк
Twi tw
Уйгурский мкг
Украинский великобритания
урду ur
Узбекский uz
Венда ве
Вьетнамский vi
Волапюк во
Валлон wa
Валлийский cy
Волоф wo
Западно-Фризская fy
Xhosa xh
Идиш йи, дзи
Йоруба лет
Чжуан, Чжуан за
Зулу zu

10 таможен, которые поймут только украинцы

Украинское село |
© SofiLayla / Pixabay

Корни украинских обычаев уходят в глубь веков, но в то же время остаются не менее популярными и сегодня.Большинство из них уходят корнями в христианскую религию или исторические обстоятельства, которые резко отличают восточноевропейскую культуру от западной. Украинцы уделяют большое внимание соблюдению обычаев, поскольку они уникальны и чрезвычайно своеобразны, иногда даже абсурдны.

Веселье на Масленице

Масленица — праздник, который отмечается в последнюю неделю перед Великим постом. Народ прощается с зимой и встречает весну, печет блины и устраивает гулянья.Этот обычай появился еще во времена Киевской Руси, так как блины считались символом солнца (красного и круглого). Каждый день в течение масленичной недели проводится определенный ритуал. Например, в понедельник все готовятся к празднику; в будни пора полакомиться блинами (особенно популярны начинки из сметаны и красной икры). Между тем, воскресенье называют Днем прощения — днем, когда люди просят прощения у родственников и друзей.

Прыжки через костер

Купальская ночь — праздник, связанный с периодом летнего солнцестояния.Отмечается в ночь на 7 июля. За это время, согласно легендам, растет множество волшебных растений; Поэтому украинцы верят, что тот, кто найдет в лесу цветущий папоротник, будет богат и счастлив на всю оставшуюся жизнь. Девушки бросают венки в воду, и тот, кто быстрее всех путешествует, скоро выйдет замуж. Еще один важный ритуал — сжигание костров. Считается, что эти огни обладают целительной силой; вы очиститесь от грехов и вылечитесь от болезней.

Ночь Иваны Купалы © Борис Максименко / WikiCommons

Пение колядок

Сочельник Колядки (колядки) — один из самых красивых обычаев Украины и неотъемлемая часть праздника. Колядники (колядники) ходят во дворы и дома соседей, поют колядки, желают благополучия и здоровья всем членам семьи. Раньше особое внимание уделялось костюмам: шубам наизнанку, маскам животных, сумкам для сбора подарков. Но сегодня костюмы уже не так важны. Среди украинцев бытует мнение, что чем больше Колядников придет в ваше жилище, тем лучше и плодотворнее будет год. В свою очередь, хозяева должны отдавать колядителям деньги или хотя бы угощать их сладостями.

Погружение в прорубь

Ежегодно 19 января, в день христианизации Киевской Руси, украинские христиане прыгают в прорубь. Ночью люди пробивают лед и проделывают дыру в виде креста, а затем трижды ныряют в воду. Они верят, что вода обладает целебными свойствами и, окунувшись в ледяную реку, можно излечить все грехи и болезни. Это событие происходит каждый год, и местные жители выстраиваются в очередь, чтобы нырнуть.

Ледяная река © serzgej58 / Pixabay

Встреча людей хлебом-солью

Украинский народ очень ориентирован на семью. По этой причине большинство обычаев связано с семейными праздниками или событиями. Одно из них пришло из периода Киевской Руси, когда самых почетных гостей встречали хлебом-солью. Оказывается, если хозяева предложили такое сочетание благ, они пожелали богатства (хлеб — символ богатства) и изгнали злых духов (соль — символ чистоты души).Сейчас украинцы упростили этот обычай; однако хлеб-соль всегда кладут на стол, когда приходят гости.

Обычай хлеба-соли © strecosa / Pixabay

Обмен знаниями 1 сентября

Учебный год в Украине начинается 1 сентября. Этот день еще с советских времен известен как День знаний. Это разновидность школьной развлекательной программы, в которой учащиеся ставят различные спектакли, поздравляют учителей и преподавателей в начале учебного года и делятся знаниями.Это один из самых почетных обычаев Украины, который существует уже несколько десятилетий.

1 сентября © M-and-Q / WikiCommons

Раскрашивание и взбивание яиц

Начало празднования Пасхи яйцом ( писанка ) — обычай, который существует в Украине с давних времен, так как он символизировал зародыш новой жизни. Люди раскрашивают скорлупу яйца в яркие цвета с помощью восковых красок, причем каждый цвет имеет разное значение (красный — радость жизни; желтый — солнечный свет; синий — здоровье).Получив свои красочные украшения, они считаются священными вместе с куличем (куличем) в церкви. Потом дома все кушают национальные праздничные блюда — холодец, (замороженный свиной бульон), домашние колбаски и многое другое. Дети обычно играют в игру, называемую битами; они бьют друг друга по яйцу. Кто бы ни разбил яйцо, тот проиграл.

Раскрашенные яйца © Mizikar / Pixabay

Пикник на могиле

После Пасхи в Украине отмечаются памятные дни.Хотя церковь не рекомендует это делать, местные жители приносят еду на кладбище и едят за столом или на скамейке возле могилы. Считается, что это дни, когда души умерших спускаются на землю. Таким образом, пища освящается и только после этого делится на кладбище с бедными, а также между собой. Приносят куличи, яйца ( писанок, ), сало (свиной жир) и пироги.

Цементный завод © SofiLayla / Pixabay

Встречаем Старый Новый год

14 января Украина и другие постсоветские страны отмечают самый необычный и странный праздник — Старый Новый год.Праздник возник в результате перехода от одной системы хронологии к другой. Поскольку разница между календарями (старым и новым стилем) составляет 13 дней, люди решили встретить Новый год дважды — один раз по-новому, а второй по старинке.

школ украинского языка в Украине Language International

Долл. США

Официальный стиль —

Различные аспекты стилистических задач

Лекция 5.СТИЛИСТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ПЕРЕВОДА

ПЛАН

1. Различные аспекты стилистических задач

2. Официальный стиль

3. Научная проза

4. Газета и публицистика

5. Оформление при переводе эмоциональной прозы

6. Национальный характер стилистических систем

7. Полифункциональность стилистических приемов

8.Рендеринг банальных и оригинальных девайсов

9. Оригинальные метафоры и их перевод

10. Оригинальные метонимы и их перевод

11. Перенесенный эпитет и его перевод

12. Нарушение фразеологизмов и их передачи

13. Разработка и перевод

К стилистическим проблемам перевода можно подойти с нескольких точек зрения: стили языка, их особенности, их цели и их взаимосвязь; стилистическое значение слов; стилистические приемы, их характер и структура, их выразительная функция; выделение языковых средств в стилистических целях и их привлекающая внимание функция.

Перевод текстов, относящихся к разным функциональным стилям языка, представляет собой обширную комплексную проблему.

Стиль языка зависит от сферы общения и цели общения, которые определяют особый выбор языковых средств. Эти средства взаимосвязаны и образуют систему, характерную для каждого стиля. Тексты, принадлежащие к разным стилям языка, обладают отличительными стилистическими особенностями и, следовательно, легко узнаваемы, хотя они могут в некоторой степени отличаться от языка к языку.Эти функции можно разделить на ведущие или подчиненные, обязательные или необязательные. Ведущие или доминирующие черты составляют общее ядро ​​языков S и T. Они отражаются в составе каждого текста, в его синтаксической структуре, в выборе языковых средств и стилистических приемов. Одни и те же средства встречаются в разных стилях, но их использование и функции различаются.

Официальный стиль — подсистема языка, форма общения, функционирующая в сфере официальных отношений.Целью общения в этом стиле является достижение соглашения между двумя или более договаривающимися сторонами. Условия таких соглашений должны быть сформулированы четко и недвусмысленно, чтобы исключить любую возможность неправильного толкования. Следовательно, этот стиль характеризуется использованием слов в их прямом референциальном значении и отсутствием слов эмоционального значения. Еще одна отличительная черта этого стиля — обилие специальных терминов, клише и установочных выражений особого характера, которые отличают этот стиль от других стилей и делают его легко узнаваемым.У некоторых из них есть аналоги на целевом языке, которые должен использовать переводчик, например

Совет Безопасности должен , где это уместно, использовать такие региональные механизмы или агентства для принудительных действий под его руководством. (Устав Организации Объединенных Наций, статья 53).

, , .

Соответствующий украинский текст очень близок к английскому.Однако в трех случаях формального соответствия нет из-за морфологических и синтаксических факторов:

Специальная форма должна + инфинитив ( использовать ), типичная для официального стиля, соответствует настоящему индикативному () его украинскому аналогу в официальном стиле.

Фраза в скобках там, где это уместно, предшествует условному глаголу ( использовать ), а в украинском языке она идет после глагола .

Атрибутивная комбинация N 1 + N 2 ( принудительное действие ) имеет свой аналог: прилагательное + группа существительных .

В соответствии с целью общения перевод официальных документов требует максимальной точности. Эквивалентность в рендеринге формы в значительной степени обеспечивается существованием коррелированных паттернов SL и TL, но не может быть достигнута за счет украинского языка. Например, синонимические пары, имеющие давнюю традицию в литературном английском, также часто используются в официальном стиле: договор был объявлен недействительным и недействительным ; справедливо и справедливо, обращения; в форме хороший и по форме , и т. д.такое использование синонимических пар в официальных документах не так широко распространено в украинском официальном стиле, поскольку они считаются плеонастическими и поэтому обычно переводятся одним словом: , , .


:

  1. Знакомый разговорный стиль.
  2. Газетные и публицистические стили
  3. Научно-прозаический стиль.


Украинский язык — эффективное изучение языка

История

Украинский язык является индоевропейским языком славянской языковой ветви, в частности восточнославянской подгруппы.Мы можем проследить украинский язык до раннего средневековья Киевской Руси. Киевская Русь существовала как государство примерно с 880 года до середины 13 века, когда монгольское нашествие способствовало распаду государства, но украинский язык остался жив благодаря сильным традициям фольклора и народных песен.
В последние годы Украина была оккупирована многими иностранцами, не только Россией, но и Литвой, Польшей и Венгрией. Однако во время большинства этих постановлений украинская языковая система оставалась неизменной, поскольку основные изменения, официально внесенные в язык, были внесены в отношении письменного языка.Многие люди в то время, в разные периоды 13 века и далее, не умели читать и писать и продолжали говорить на украинском диалекте в это время. Однако эти языки все же оказали заметное влияние на украинский язык, хотя в основном в отношении словарного запаса.
Россия отказалась от контроля над Украиной в 1991 году с распадом СССР, но за эти десятилетия прошла через множество запутанных периодов в том, как они относились к самому украинскому языку.Некоторое время после русской революции 1917 года, когда Россия разделила свою империю на несколько народов, украинский язык поощрялся. Затем, в 1933 году, украинский язык подвергся гонениям, и российское правительство попыталось искоренить его. В 1990 году Россия заявила, что русский язык должен быть основным языком для всех ее государств, что не было хорошо встречено носителями украинского языка, а также носителями других языков из других государств.
Несмотря на эти невзгоды, а может быть, из-за них, украинский язык по сей день остается сильным в стране.Хотя он развил многие аспекты из других стран, существует жестокое чувство национализма и гордости за то, что их язык и страна прошли через множество конфликтов и остаются сегодня.

Популярность

Это официальный язык Украины, он используется с 1991 года с распадом СССР, хотя в основном на нем говорят в Западной и Центральной Украине. В Киеве, столице страны, на украинском языке говорят наряду с русским, но украинский язык стал гораздо более сильным языком в последние годы из-за негативной реакции на русский язык, который так широко использовался после их истории конфликта.
Например, украинский язык сейчас в подавляющем большинстве используется в школах и в системе образования, а также жестко регулируется, чтобы его можно было включить в большинство средств массовой информации и радиовещания. Однако значительная часть частных СМИ по-прежнему принадлежит российским компаниям, а русскоязычные каналы и печатные СМИ по-прежнему являются доминирующей формой.
Некоторые российские лингвисты и политики по-прежнему заявляют, что украинский язык на самом деле является русским диалектом, но по форме и словарному запасу языка ясно видно, что даже если бы это было правдой, возможно, столетие назад, это определенно не так. Cегодня.По данным последней переписи, около 67% населения назвали украинский своим родным языком, что на 2,8% больше, чем при предыдущей переписи.

Язык

В украинском языке используется кириллица, а не латиница. Хотя около 50 миллионов говорящих на украинском языке живут за пределами Украины, и все же на украинском языке многие из этих людей не говорят. Большинство из 42 миллионов говорящих на украинском языке действительно живут в самой Украине. Однако украинский язык также является языком меньшинства в Хорватии, Польше, Румынии, России, Сербии и Словакии.Сам язык регулируется Национальной академией наук Украины.
Кстати, западные спикеры часто называют Украину Украиной. Это неверно, и правильный способ обозначать страну Украина — без префикса «the». Эта аномалия возникла из-за того, что Украина была аннексирована как часть России, и будет называться Украиной, чтобы попытаться удалить идентичность Украины как отдельной страны. Теперь, когда Украина снова стала независимой, ее следует называть просто Украиной.

Зачем учить украинский язык?

Хотя не так много носителей украинского языка, живущих за пределами самой Украины, внутри страны он процветает как язык, и с каждым годом на нем говорят все больше людей. Украинский язык — это не умирающий язык, и он не поддавался давлению русского языка на протяжении десятилетий. Напротив, это язык, богатый музыкой и фольклором, но также и религией.
Основная религия Украины — восточное православие, и это оказало заметное влияние на архитектуру и литературу страны.Согласно рейтингу Всемирной туристской организации в 2008 году Украина занимает 7-е место по количеству международных туристических прибытий, что свидетельствует о том, что многие туристы и путешественники ценят страну и изучают украинский язык.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *