HomeРазноеЯку роль відіграла біблія в духовному житті україни: Роль Біблії в духовному житті українського народу

Яку роль відіграла біблія в духовному житті україни: Роль Біблії в духовному житті українського народу

Содержание

Роль Біблії в духовному житті українського народу

Найвідоміша у світі книга — Біблія — існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. По-перше, це пов’язане з тим, що Біблія є проголошенням Слова Божого; у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторінках Книги всіх книг сплелися у двобої правда і кривда, геройство і страх, гідність і рабська покора, добро і зло, прозріння і помилки, терпіння і бунтарство, каяття і гріх, прощення й помста, людське і звірине, духовне і плотське. Третя причина безсмертя Біблії криється в її витонченій словесності. 

І Старий, і Новий Заповіти можна викласти в досить короткій історії, що починається творенням світу, нашої, планети, перших людей, їх зіпсуттям, винищенням усього живого потопом. У післяпотопній історії головне місце посідає розповідь про домовленість, яку уклав Бог-Творець із Авраамом. Від Авраама Бог вивів обраний народ священиків, який мав визначну місію бути правдивими синами Божими. Новий Заповіт знайомить з історією приходу до обраного народу Месії — Спасителя, якого століттями чекали видатні патріархи і пророки. Та повірили в Ісуса лише вибрані ним учні, котрі після воскресіння і вознесіння Учителя на небо заснували на землі християнську церкву. 

У Книзі книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, молитви, повчання, пророцтва тощо. Тому, на мою думку, вона і є неповторною й цікавою для будь-якого читача незалежно від віку, статі, освіти, національності, власних уподобань. Винятково важливою для духовного вдосконалення людства є Книга Псалмів із Книг Старого Заповіту. У ній — і досконалість справедливості, і мудрість, і поважна поміркованість, і вияв могутності, і дороговказ до покути. 

Книга Псалмів відіграла надзвичайно важливу роль в історії української церкви і культури, в духовному житті всієї нації й кожного окремо українця. Духовні пісні були вірними супутниками і аскетів-самітників, і тих, хто терпів від переслідувань за віру, і християн — звичайних хліборобів, ремісників, видатних синів України. Українські письменники постійно звертались у своїй творчості до біблійної Книги Псалмів, цієї невичерпної скарбниці мудрості і спасіння, щоб митецьким словом донести й розкрити перед читачами її велич. Черпаючи натхнення із текстів Біблії, вони прагнули духовного вдосконалення усього світу. Ця ідея наповнює твори поетів і письменників, починаючи від давньої літератури і до сьогодення. 

Біблійну мудрість доносили своєму народові Григорій Сковорода, П. Гулак-Артемовський, М. «Максимович, М. Шашкевич, а Т. Шевченко в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачив схожість із суспільними негараздами України. Він склав для українців молитви, з якими вони могли звертатися до Бога за прощенням гріхів і порятунком («Псалми Давидові»). 

Незважаючи на глобальний атеїзм суспільства XX століття, творчі доробки українських поетів подарували нам високодуховні поезії, які стали живими виявами вічної людської потреби в звертанні до Бога, незбагненного, неприступного і найдорожчого водночас. До духовного вдосконалення закликами П. Карманський, Є. Маланюк, П. Тичина, Л. Костенко, Д. Павличко, які порушували проблему сенсу існування людини, її гідності. 

Через віки пронесли українці завдяки Святому Письму віру в свого Бога і в свій народ, в його життєву силу. Це Письмо зміцнювало надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання наслідування Божих заповідей, і стверджувало любов до усіх як запоруку світової гармонії. Біблія також є невичерпним джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.

Твори на схожу тему:

Біблія та її моральний вплив на сучасну людину

А що таке Біблія взагалі? Всі ми знаємо, що це священний текст, написаний для того, щоб розказати людям про божественні події минулого і про те, що чекатиме нас в майбутньому. Тобто там написано про створення світу, з чого все починалося, перші люди та їх життя в Едемському Саду, історія про Ноєв ковчег, Марію з Йосипом, Давида, Соломона, народження Ісуса Христа, його діяння на Землі, розп’яття Ісуса на Голгофі та його Воскресіння, історія про Лазареве воскресіння, та багато іншого.

А найголовніше – це десять заповідей Божих, яких дотримуватися повинен кожен. Це можна сказати головні постулати Біблії – не вкради, не вбивай, шануй батьків, не бреши, почитати лише одного Господа. Всі біблійські легенди навчають нас бути добрими, чуйними, прислухатися до проблем свого ближнього та допомагати їм. Іноді ми повинні десь пожертвувати собою заради іншої людини. Ми повинні в першу чергу поважати ближніх і любити Бога. Тому що яка ж віра без любові?

Свого Господа потрібно любити і довіряти йому. Віра не повинна бути якоюсь манією, але вірити обов’язково потрібно, бо без віри жити важко. Ми знаємо, що Господь завжди поряд з нами, Він завжди чує нас і допомагає, коли це потрібно нам. Деякі люди навіть на сьогоднішній день так живуть Біблією, що справді вже не можуть жити без зборів і спільних читань текстів Священної Книги. Це дуже «затягує», особливо, коли розумієш, що тут ти «у своїй тарілці», ти вдома.

В мене є дуже яскравий приклад з життя. Моя бабуся дуже релігійна, вони відносяться до Церкви п’ятидесятників. Вони не ходять у церкву, до якої звикли всі люди. Тобто це зовсім не така церква, як ті, що відносяться до Московського патріархату. Вони не вклоняються іконам, їх взагалі немає у молетовному домі, та не падають перед ними ниць.

Вони ходять на збори у молетовний дім, читають там Біблію, говорять про те, що там написано, моляться і співають псалми. Ці збори є регулярними, є також дні особливо важливі, такі як Воспоминання Господнє та Водне Хрещення. Після вісімнадцяти років або тоді, коли ти сам будеш готовий, ти повинен прийняти Водне Хрещення і після цього людина повноцінно стане членом церкви. Взагалі до церкви може приєднатися будь-яка людина і в будь-який період свого життя.

Багато років підряд я жила на літніх канікулах у бабуні і також ходила на збори. І зараз, через багато років, я розумію, що це було дуже потрібно та важливо. Це важлива частина мене. Саме на зборах, слухаючи пастора та бабусю, читаючи Біблію, я зрозуміла багато чого, багато чому навчилася та відпустила те, що давно потрібно було відпустити.

Навіть після того, як я втратила свого малюка через завмерлу вагітність мене врятували лише ці збори. Мені тоді не хотілося жити, але там, у молетовному домі, серед знайомих і вже таких рідних людей, я зрозуміла, що життя триває далі і я повинна жити. Саме там в мене наче відкрилося друге дихання. Я ходила кожного разу на збори, читала і співала, ми молилися всі разом, і це дуже допомогло.

Повертаючись до теми есе я хочу сказати, що Біблія важлива, особливо для молоді. Зараз молоді люди іншого покоління. Для них важливо лише «бути в тренді», смартфони, Інтернет, переписки, «тусовки» та все в цьому дусі. Але вони забувають найголовніше, що це все ніяк не допоможе. Зараз модно бути атеїстом, але в якихось кризисних ситуаціях кожен каже про себе «Боже поможи» чи «Слава Богу». Тобто мабуть на підсвідомому рівні всі ми віримо у Бога і всі ми певною мірою дотримуємося головних постулатів Біблії.

Біблія впливає лише позитивно. Вона відкриває такий світ, про який ніхто не чув раніше. Світ без жорстокості і зради, світ без сварок і головне всесвітню любов. Людина стає Людиною тоді, коли починає вірити і любити Господа. Біблія вчить нас, як потрібно жити, що потрібно робити для себе і для Господа, що робити, щоб потрапити у Рай і як не попасти у Пекло.

Ті люди, які потрапляли через видіння до Раю кажуть, що там таке життя, якого на Землі мабуть ніколи не буде. Там люди всі одного віку, вони там здорові і зовсім не знають, що таке біль. У Раю дуже красиво, там ростуть такі квіти, яких тут ніхто і не бачив,і такі плоди, які просто тануть у роті, навіть жувати не треба. Коло кожної людини стоїть Ангел і взагалі всі щасливі.

Зараз існує багато молодіжних церков, наприклад одна з них називається «RealLife». Я відвідувала служіння там з тринадцяти до п’ятнадцяти років. Головним, можна сказати пастором, для дітей віком від десяти до вісімнадцяти років, є Сергій. Дуже чуйний, доброзичливий, чесний і цікавий чоловік. Він створює таку атмосферу на зборах, що туди справді хочеться і хочеться ходити. Ми влаштовували чаювання, приносили якісь смаколики і ділилися ними, ми говорили на зовсім різні теми, і про Біблію, і про світ загалом.

Він навчав нас слухати себе, своє серце. І якщо воно потребує зараз Бога, він просив пустити Його у своє серце. Ми спілкувалися з ним, як зі своїм другом, декілька разів ми читали якісь частини Старого Заповіту, а потім обговорювали їх. Також ми говорили про становище людини, яка вірує і людини, яка не вірує. Це було дуже цікаво і повчально.

В кінці першого служіння Сергій дарував кожному Старий Заповіт. І найголовніше, що мене найбільше вразило, в кожному примірнику він робив маленькі закладочки, де помічав місця, які будуть найбільш корисними для кожного з нас. Мені дуже подобалось туди ходити і бути в тому колі людей.

Любіть себе і впускайте в своє серце Бога. Він наставить Вас на шлях істинний, допоможе вирішити усі душевні проблеми і буде підтримувати. От такі слова я сказала б кожній молодій людині.

Роль Біблії в духовному житті українського народу

Найвідоміша у світи книга Біблія існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру.

По-перше, це пов’язане з тим, що Біблія є проголошенням Слова Божого; у яке вірять і християни, й іудеї. Друга причина полягає у її моральних цінностях, у гуманістичних глибинах, бо на сторінках Книги всіх книг сплелися у двобої правда і кривда, геройство і страх, гідність і

рабська покора, добро і зло, прозріння і помилки, терпіння і бунтарство, каяття і гріх, прощення й помста, людське і звірине, духовне і плотське. Третя причина безсмертя Біблії криється в п витонченні словесності.

І Старий, і Новий Заповіти можна викласти в досить короткій історії, що починається творенням світу, нашої планети, перших людей, їх зіпсуттям, винищенням усього живого потопом. У післяпотопній історії головне місце посідає розповідь про домовленість, яку уклав Бог-Творець із Авраамом. Від Авраама Бог вивів обраний народ священиків, який мав визначну місію бути правдивими синами Божими.

Новий Заповіт знайомить

з історією приходу до обраного народу Месії – Спасителя, якого століттями чекали видатні патріархи і пророки. Та повірили в Ісуса лише вибрані ним учні, котрі після воскресіння і вознесіння Учителя на небо заснували на землі християнську церкву.

У Книзі книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, молитви, повчання, пророцтва тощо. Тому, на мою думку, вона і є неповторною й цікавою для будь-якого читача незалежно від віку, статі, освіти, національності, власних уподобань. Винятково важливою для духовного вдосконалення людства є Книга Псалмів із Книг Старого Заповіту. В ній – і досконалість справедливості, і мудрість, і поважна поміркованість, і вияв могутності, і дороговказ до покути.

Книга Псалмів відіграла надзвичайно важливу роль в історії української церкви і культури, в духовному житті всієї нації и кожного окремо українця. Духовні пісні були вірними супутниками і аскетів-самітників, і тих, хто терпів від переслідувань за віру, і християн – звичайних хліборобів, ремісників, видатних синів України.

Українські письменники постійно звертались у своїй творчості до біблійної Книги Псалмів, цієї невичерпної скарбниці мудрості і спасіння, що митецьким словом донести и розкрити перед читачами н велич. Черпаючи натхнення із текстів Біблії, вони прагнули духовного вдосконалення усього світу. Ця ідея наповнює твори поетів і письменників, починаючи від давньої літератури і до сьогодення.

Біблійну мудрість доносили своєму народові Григорій Сковорода, П. Гулак-Артемовський, М. Максимович, М. Шашкевич, а Т. Шевченко в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачив схожість із суспільними негараздами України. Він склав для українців молитви, з якими вони могли звертатися до Бога за прощенням гріхів і порятунком («Псалми Давидові»).

Незважаючи на глобальний атеїзм суспільства XX століття, творчі доробки українських поетів подарували нам високодуховні поезії, які стани живими виявами вічної людської потреби в звертанні до Бога, незбагненного, неприступного і найдорожчого водночас. До духовного вдосконалення закликами П. Карманський, С. Малашок, П. Тичина, Л. Ностенко, Д. Павличко, які порушували проолему сенсу існування людини, и гідності.

Через віки пронесли українці завдяки Святому Письму віру в свого Бога і в свій народ, в його життєву силу. Це Письмо зміцнювало надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання наслідування Божих заповідей, і стверджувало любов до усіх як запоруку світової гармонії. Біблія також є невичерпним джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.

.

Біблія — священна книга християн. Реферат – Освіта.UA

Через Біблію Бог звернувся до людей. Священнописці підбирали спосіб, стиль викладу. Писали її сотні відомих і невідомих авторів, редакторів, переписувачів, перекладачів, яким Бог явив своє слово. Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів

Біблія (грец. ЬіЬііа — книги) є священною книгою християн, однією з найвизначніших пам’яток світової релігійної думки, яка міцно вросла в духовність і культуру багатьох народів. Створювалася вона від XII ст. до н. е. по II ст. н. е., тобто впродовж майже півтори тисячі років у процесі відбору, редагування, канонізації релігійних текстів, які спершу іудаїзм, а потім християнство визнали богонатхненними — навіяними людям Богом шляхом Одкровення.

Тобто через Біблію Бог звернувся до людей. Священнописці підбирали спосіб, стиль викладу. Писали її сотні відомих і невідомих авторів, редакторів, переписувачів, перекладачів, яким Бог явив своє слово. Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів. Слово «завіт» означає договір, союз Бога з обраним народом і всім людством. Відповідно, ту частину, в якій ідеться про союз Бога з іудейським народом, називають Старим Завітом (іудеї — Танахом). У Новому Завіті йдеться про союз Бога з усім людством.

Старий Завіт, який утворюють іудейські священні писання, сформувався в дохристиянські часи (з середини І тис. до н. є. по останні десятиліття І ст. н. є.), а їх виправлення та редагування іудейськими книжниками масоретами (масора — сукупність норм і правил письма і вимови тексту, що спершу існував усно) тривало до кінця X ст. н. е. Написаний він давньоєврейською (гебрейською) мовою, а окремі фрагменти — арамейською, яка є її діалектом.

Непростим було формування старозавітного канону — корпусу (переліку, складу), послідовності, правильності, чистоти текстів. У зв’язку з цим існує кілька канонів Старого Завіту:

  • Палестинський (яннійський) канон, створений єрусалимськими релігійними вчителями і відредагований іудейськими книжниками масоретами. Він найбільш ортодоксальний, саме на його основі сформувався Танах.
  • Александрійський (діаспорний) канон сформувався в процесі викладу іудейських книг загальновживаним серед єврейської діаспори грецьким діалектом кайне. До нього входили і популярні в діаспорі, але не визнані в Палестині 11 книг.

У III—II ст. до н. е. на основі діаспорної версії було зроблено переклад Старого Завіту грецькою мовою, він отримав назву Септуагінта (лат. 8еріиа£Іп*а — сімдесят). За легендою, його здійснили 72 перекладачі протягом 72 днів. Саме Септуалінта стала основою християнського Старого Завіту. В руслі її традицій, але з деякими скороченнями, канонізовано латино мовний варіант Старого Завіту, що має назву Вульгата. Неканонічні книги Старого Завіту вважають «душе корисними» (православ’я), богонатхненними (католицизм):

  • Тора (в іудеїв — Закон або книги Закону, у християнській традиції — П’ятикнижжя Мойсееве). До неї належать книги: Буття, Левіт, Числа, Второзаконня (Повторення Закону). їх автором вважають Мойсея.
  • Пророки (іноді їх називають історичними книгами). До них належать: книга Суддів, чотири книги Царств, дві книги Хронік, книга Ездри, книга Неємії, книга II Ездри, Тавіт і Юдиф, книги пророків.
  • Писання. Це Псалми (збірка релігійних гімнів), Книга притч Соломонових, Екклізіаст (Проповідник) — книги афоризмів, Пісня Пісень — збірка лірики, книга Йова — філософські роздуми про сенс життя.

У книгах Старого Завіту, який ще називають Законом суворої правди, йдеться про створення світу, перших людей, початок історії людства, про вигнання людини з раю, всесвітній потоп, про початок історії, релігію єврейського народу. Містить він вчення про месію. У більшості оповідей реальність тісно переплетена з міфологічністю.

Людина розглядається як сфера боротьби добрих і лихих сил. У зв’язку з цим виникли поняття раю і пекла (запозичена з мітраїзму). Рай — вічне пристановище душ праведників і святих після їх смерті. У Старому Завіті він постає закритим садом країни Едем.

Біблія визнає Бога джерелом буття, добра і гармонії. У Старому Завіті він триєдиний: творча сила (Елогіум), володар світу (Адонай), особа (Єгова). Таким його уявляли давні євреї.

     

Християнство, перейнявши ідеї та сюжети Старого Завіту, у своєму віровченні зосереджується винятково на канонічних текстах Біблії, ігнорує їх інтерпретації. Немало інтерпретацій біблійних сюжетів прижилося в ісламі, який, маючи свою священну книгу Коран, Біблії не визнає.

Новий Завіт, який вважають Законом Божественної любові й благодаті, написаний ідеологами християнства давньогрецькою мовою. Він об’єднує 27 книг, священність і канонічність яких визнана всіма християнськими конфесіями: чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Іоанна), в яких ідеться про непорочне зачаття, прихід Спасителя — Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння.

В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, Одкровенні Іоанна Богослова — Апокаліпсисі) описується небесне життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, йдеться про страшний суд і кінець світу.

Християнське богослов’я на основі змісту і спрямованості книг Нового Завіту поділяє їх на законоположні (Євангелія), історичні (Діяння), навчальні (Послання) та пророцькі (Апокаліпсис).

Склад Нового Завіту (канон) формувався поступово. Офіційне визнання 26 книг відбулося в 363 р. н. е. на Лаодикійському соборі. У 419 р. Карфагенський собор включив до новозавітного канону двадцять сьому книгу — Апокаліпсис.

Поза каноном перебуває кілька десятків творів, які називають апокрифічними — не визнаними священними у зв’язку з їх сумнівною вірогідністю або невстановленим походженням.

Хоч жодного тексту мовою оригіналу не збереглося, вважають, що всі новозавітні тексти були написані арамейською мовою. Уся термінологія грецька. Грецькою мовою й записано новозавітний канон.

У 1205 р. кентерберійський єпископ С. Ленгтон усі 66 книг Біблії поділив на 1189 розділів. А в XV ст. текст Біблії було поділено на вірші. Усього їх 31 173. Саме в такому вигляді дійшла вона до наших днів.

Біблія містить різні за змістом і формою релігійні та світські твори, які засвідчують різноманітність способів пізнання, осмислення дійсності, формування світоглядних засад, спроб заглянути в майбутнє людства. У ній тісно переплетені реальне та ірреальне, міф і дійсність. Учені вважають, що більшість оповідей має під собою реальну основу, вони є закріпленою в легендах справжньою історією. Попри те, що немало сюжетів вступають між собою в логічну суперечність, вони об’єднані могутнім духовним змістом. Саме тому Біблію вважають книгою книг.

Біблія багата своєю жанровою розмаїтістю, яку формують космогонічні (про виникнення світу, Землі) та етіологічні (про походження явищ природи, суспільного життя) міфи, а також легенди, байки, казки. Епос представлений сюжетно-описовою оповіддю про богатиря Самсона; в історії Йосипа простежуються композиційно-стильові особливості роману, а події у книзі Рут подані у формі, наближеній до новели.

Досить колоритні есе (художньо-публіцистичні твори), представлені у книзі Екклезіастовій. Міцно вкоренилися у свідомість людства приповідки, афоризми. Є в Біблії історичні хроніки, юридичні кодекси, зразки ораторського мистецтва, весільні пісні, інтимна лірика.

Біблія перекладена майже всіма мовами світу, сумарний ЇЇ тираж найбільший у світі. При посиланні на Біблію зазначають не сторінку, а книгу, розділ і вірш, наприклад: Еккл. 2, 5 (книга Екклезіастова, розділ 2, вірш 5).

На українську землю Біблія прийшла з Візантії. У Київській Русі вона (богослужбові тексти) поширювалася у перекладі старослов’янською мовою, здійсненому в IX ст. солунськими братами Кирилом та Мефодієм. У XII ст. було завершено переклад інших її частин.

Попри те, що в Україні було розвинуте книгодрукування, Біблію переписували до XIX ст. Таких книг існує кілька тисяч. Серед найвідоміших — Остромирове Євангеліє, а також Реймське Євангеліє, привезене дочкою Ярослава Мудрого Анною в м. Реймс для вінчання з французьким королем Генріхом І. З друкованих перекладів першим в Україні було видано стараннями Івана Федорова «Львівський апостол» (1574). А «Острозьку Біблію» (1581) вважають першим церковнослов’янським перекладом.

Переклад Біблії українською мовою вперше був здійснений у другій половині XIX ст., що є заслугою Кирило-Мефодіївського братства. Над перекладом Біблії працювали Маркіян ІПашкевич, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Максимович. Помітний доробок у цій царині Пантелеймона Куліша, якого І. Франко критикував за перекладацьку неточність, спричинену слабким знанням давньоєврейської мови, й Івана Пулюя, завдяки яким у 1880 р. вийшло «Святе Письмо Нового Завіту», у 1903 р. — Старий Завіт, а роком пізніше — вся Біблія. Через кілька десятків років до цієї роботи взявся Іван Огієнко (митрополит Іларіон), який у липні 1940 р. завершив її. Повністю Біблію українською мовою було видруковано у 1962 р.


11.06.2011

Роль священних книг у житті людства — Твір-роздум, есе

загрузка…

Роль священних книг у житті людства

Що є спільним для всіх релігій?

Релігія для багатьох людей планети — це життя. З вірою набагато простіше сприймаються всі процеси. Вірячи, людина намагається не робити проступків та неналежних вчинків. Якою б не була релігія, кожну з них об’єднує дещо спільне — позитивне спонукання. У всіх релігій, що існують станом на сьогодення, є священна книга, яка описує всі найважливіші поняття для вірян. Яка роль священних книг у житті людства?

Біблія

Для багатьох жителів нашої країни найближчою була й залишається Біблія. Її пов’язують зі Старим Заповітом, що бере початок від юдаїзму. У ньому описуються ті важливі події, які відбувалися до народження Христа. У текстах Нового Завіту вже міститься інформація саме про життя Ісуса. Авторство цієї книги й досі не з’ясовано. Є кілька варіантів тексту Біблії. Вони залежать від конкретної гілки християнства. В Біблії протестантів, наприклад, є кілька додаткових книг зі Старого Заповіту.

Танах

Відомою священною книгою є Танах, що являє собою велику збірку релігійних текстів для юдеїв. Він дуже схожий на Старий Заповіт. Танах розділений на три збірники: Тора, Невіім, Ктувим. Книги Танах дані духом святості — так вважають люди, що прочитали це видання та скористалися спеціальними засобами для розуміння їхнього тлумачення.

Веди

Священною книгою індуїзму є Веди, що у перекладі означає «священне знання». Це одна з найдавніших книг світу, яка розкриває сутність духовної культури Індії та багатьох народів Азії. Основним богословським мотивом Вед є специфічний
монотеїзм, згідно з яким вираженням Єдиного Бога є величезний пантеон божеств.

Коран

У мусульман священною книгою є Коран. У ньому присутні всі одкровення Аллаха, які відсилалися великому пророку Мухаммеду під час рамадану. Не випадково цей місяць серед мусульман вважається особливим, і в цей період відбувається пост.

Книгою такі послання стали не відразу. Спочатку вони передавалися від Мухаммеда до наступних поколінь усно. А вже після його смерті було вирішено надати цим посланням письмову форму. Всього в Корані міститься 114 голів — так званих сур. А вже самі сури поділяються на вірші. У священному тексті є і приписи, і заборони, і правила етики, що пов’язані як з повсякденним, так і з релігійним життям.

Вимоги священних книг

Отже, роль священних книг у житті людства дуже важлива. Інформація, яка в них міститься, вважається безперечною. Тому віряни повністю підкоряються правилам, які в них зазначені. Вони підлаштовують своє життя під вимоги священних книг.

Дивіться також:

Твір на тему «Релігія»

Твір на тему «Віра в Бога»

Твір на тему: біблія — Українські твори

загрузка…

Голосуйте за цей твір

Твір на тему: біблія
Навряд чи у сучасному цивiлiзованому суспiльствi знайдеться людина, яка не читала Бiблiю та не мiркувала над її вічними моральними цінностями. Біблія ось вже декілька тисячоліть є Законом життя для людини, допомагаючи їй орієнтуватися в світі Добра і Зла і дотримуватися високоморального і духовного способу життя. Біблія складається з сімдесяти семи унікальних книг, при написанні яких різними авторами в різні тимчасові періоди використовувалися староєврейська, арамійська та грецька мови.

Слід зазначити різне соціальне положення людей, що брали участь в написанні цього безсмертного творіння. Так, наприклад, Моісей був вихідцем із знатної єгипетської сім’ї, Петро був рибаком, Соломон – мудрим і справедливим правителем, Павло – римським чиновником. Стародавні часи з дня створення Світу і до усесвітнього потопу описуються в Старому Завіті, що складається з п’ятдесяти книг. У найнаближенішому до нас за часом Новому завіті, на сторінках двадцяти семи книг розповідається про сподвіжніцьке життя Ісуса Христа, творені ним чудеса, його передсмертні муки на хресті і воскресіння до вічного життя.

Процес створення біблійських текстів охоплює період в п’ятнадцять століть і веде відлік з ХІІІ століття до нашої ери. На нашому неосяжному світі існує до семи тисяч мов і на 2377 з них здійснено переведення Біблії. Раніше у іудеїв це унікальне творіння людського розуму називалося Священним Писанням, але пізніше Іоан Златоуст ввів в ужиток таку загальноприйняту назву,як Біблія. Слід відмітити , що в іудаїзмі отримав визнання лише Старий Завіт, християни ж з особливим трепетом відносяться до Нового Завіту. Їм дуже близькі заповіді Ісуса Христа: не убий, не вкради,полюби ближнього свого, як самого себе. Всеосяжна любов, прославлення праці , як розумової , так і фізичної, засудження неробства, злоби, дурощів – ось Слово Божиє ,проходящєє червоною ниткою через священні книги, які читає все людство.





Роль філософських і моральних ідей Біблії в розвитку світової духовної культури

У Біблії містяться всі принципи, яких необхідно дотримуватися, щоб бути пристосованим до земного життя і до життя вічного.

Цінність вивчення Біблії полягає не тільки в можливості її дослідження та узагальнення. Також необхідне ще розумове напруження, щоб усвідомити пройдені теми.

Розум, зайнятий тільки повсякденною суєтою, – це карликовий і ослаблений розум.

Якщо людина не тренує свої розумові здібності, щоб зрозуміти грандіозні і далекосяжні істини, то вона через деякий час перестане прогресувати. Ніщо не може бути більшою гарантією від розумової деградації і стимулом до розвитку, ніж вивчення Біблії.

Як засіб розвитку мислення Біблія є більш ефективною, ніж будь-яка інша книга або всі книги разом узяті. Велич і обширність її в тому, що вона облагороджує простоту її висловів, краса її образів оживляють і підносять думки, як ніщо інше. Ніяке інше вчення не може дати стільки розумової енергії, скільки дає вивчення дивовижних істин Божественного одкровення.

Розум, дотичний з думками Вічносущого, не може не розширюватися і не зміцнюватися.

Ще більший вплив робить сила Біблії на розвиток нашої духовної природи. Людина, створена для спілкування з Богом, може знайти справжнє життя і гармонійний розвиток тільки в спілкуванні з Ним.

Людина створена для того, щоб знайти у Всевишньому вищу радість, людина ні в чому іншому не може знайти того, що могло б заспокоїти пристрасні бажання її серця задовольнити голод і спрагу душі. Той, хто щиро і старанно вивчає Слово Боже, прагнучи зрозуміти його істини, той стикається з його Автором, і для нього не існують більшого, якщо він сам того не захоче, обмеження для подальшого розвитку.

На сторінках Біблії можна знайти історію глибокої давнини, розповіді про благородне життя, принципи правління державою, сімейні питання – те, чого людська мудрість самостійно ніколи б не досягла (напевно).

У Біблії укладена найглибша філософія, таїться приємна і велична поезія.

Біблійні писання по цінності незрівнянно вищі творів будь-якого автора, з якого б боку вони не вивчалися, але коли ми розглядаємо Біблію у світлі вічності, вона набуває нескінченно широке значення і безмежно велику цінність, і тоді кожна тема набуває нового значення.

У самих найпростіших твердженнях Біблії закладені принципи такі ж високі і вічні, як і небеса.

Центральною темою Біблії, навколо якої згруповані інші, є план викуплення, відновлення в людській душі Божого образу.

Наш розум і душевні якості формуються, в залежності від того, що їх живить, і ми вправі визначити, чим живити свою душу. Кожен вибирає теми, які цікаві йому і займуть його думки, які, в кінцевому рахунку, сформують характер.

33 стиха из Библии о духовной жизни

Иоанна 6:63

Это Дух дает жизнь; плоть ничего не приносит; слова, которые я сказал вам, суть дух и жизнь.

Римлянам 8: 6

Ибо разум, установленный на плоти, — это смерть, а разум, установленный на Духе, — это жизнь и мир,

Римлянам 8: 9

Однако вы не по плоти, но по Духу, если действительно Дух Божий живет в вас.Но если у кого-то нет Духа Христа, он не принадлежит Ему.

Римлянам 8: 2

Ибо закон Духа жизни во Христе Иисусе освободил вас от закона греха и смерти.

1 Коринфянам 15:45

Так же и написано: «Первый человек, Адам, стал душой живою». Последний Адам стал животворящим духом.

К Галатам 5:25

Если мы живем по Духу, давайте также ходить по Духу.

2 Коринфянам 3:17

Итак, Господь есть Дух, а где Дух Господень, там свобода.

Иоанна 3: 6

Рожденное от плоти есть плоть, а рожденное от Духа есть дух.

Римлянам 8:13

ибо если вы живете по плоти, вы должны умереть; но если Духом вы умерщвляете дела тела, вы будете жить.

2 Коринфянам 3: 6

Который также сделал нас достойными слугами нового завета, но не буквы, а Духа; ибо буква убивает, а дух животворит.

Римлянам 8:10

Если Христос в вас, то хотя тело мертво для греха, но дух жив для праведности.

1 Петра 1:23

ибо вы родились свыше не от семени, которое непреходяще, но нетленно, то есть от живого и непреходящего слова Божьего.

Иов 33: 4

«Дух Божий создал меня,
И дыхание Вседержителя дает мне жизнь.

Галатам 6: 8

Ибо сеющий в свою плоть от плоти пожнет тление, а сеющий в дух от Духа пожнет жизнь вечную.

Римлянам 8: 5

Ибо живущие по плоти думают о плотском, а живущие по Духу — о духе.

Колоссянам 3: 3

Ибо вы умерли, и ваша жизнь сокрыта со Христом в Боге.

1 Петра 2: 5

вы также, как живые камни, строитесь как духовный дом для святого священства, чтобы приносить духовные жертвы, приемлемые для Бога через Иисуса Христа.

.

26 стихов из Библии о происхождении духовной жизни

Иоанна 3: 6-8

Рожденное от плоти есть плоть, а рожденное от Духа есть дух. Не удивляйтесь тому, что я сказал вам: «Ты должен родиться свыше». Ветер дует, куда хочет, и вы слышите его звук, но не знаете, откуда он и куда идет; так бывает со всеми рожденными от Духа.”

Иезекииль 36:26

Более того, я дам вам новое сердце и вложу в вас новый дух; и Я сниму сердце каменное с твоей плоти и дам тебе сердце плоти.

Иоанна 3: 3-5

Иисус ответил и сказал ему: «Истинно, истинно говорю вам: если человек не родится свыше, он не сможет увидеть Царства Божьего». Никодим * сказал Ему: «Как может человек родиться в старости? Он не может второй раз войти в утробу матери и родиться, не так ли? Иисус ответил: «Истинно, истинно говорю вам: если человек не рожден от воды и Духа, он не может войти в Царство Божье.

Римлянам 8:11

Но если Дух Того, Кто воскресил Иисуса из мертвых, живет в вас, Тот, Кто воскресил Христа Иисуса из мертвых, также оживит ваши смертные тела через Свой Дух, живущий в вас.

Титу 3: 5-7

Он спас нас не на основании дел, которые мы совершили в праведности, но по Его милости, омывшись возрождением и обновлением Святым Духом, Которого Он обильно излил на нас через Иисуса Христа, нашего Спасителя, так что оправдавшись Его благодатью, мы сделаемся наследниками в надежде на жизнь вечную.

Ефесянам 2: 4-5

Но Бог, будучи богат милосердием, благодаря Своей великой любви, которой Он возлюбил нас, даже когда мы были мертвы в наших преступлениях, оживил нас вместе со Христом (по благодати вы были спасены),

Римлянам 6: 3-5

Или вы не знаете, что все мы, крестившиеся во Христа Иисуса, в смерть Его крестились? Поэтому мы были погребены с Ним через крещение в смерть, чтобы, как Христос воскрес из мертвых славой Отца, так и мы могли ходить в обновленной жизни.Ибо, если мы соединились с Ним в подобии Его смерти, то непременно будем и в подобии Его воскресения,

Римлянам 8:10

Если Христос в вас, то хотя тело мертво для греха, но дух жив для праведности.

1 Коринфянам 12:13

Ибо одним Духом все мы были крещены в одно тело, евреи или греки, рабы или свободные, и все мы были напоены одним Духом.

Колоссянам 2:13

Когда вы были мертвы в ваших преступлениях и в необрезании вашей плоти, Он оживил вас вместе с Ним, простив нам все наши преступления,

1 Иоанна 5:12

Имеющий Сына имеет жизнь; тот, у кого нет Сына Божьего, не имеет жизни.

Иоанна 1: 12-13

Но тем, кто принял Его, Он дал им право стать детьми Божьими, даже тем, кто верует в Его имя, которые родились не от крови, ни от воли плоти, ни от воли человека, но Бога.

.

BBC — Религии — Христианство: основы христианских верований

Бог, Иисус и святые

Бог

христиан верят, что существует только один Бог, которого они называют Отцом, как учил их Иисус Христос.

Иисус

христиан признают Иисуса Сыном Божьим, посланным спасти человечество от смерти и греха.

Иисус Христос учил, что Он Сын Божий. Его учение можно кратко охарактеризовать как любовь к Богу и любовь к ближнему.

Иисус сказал, что он пришел исполнить закон Божий, а не научить его.

Оправдание верой

Христиане верят в оправдание верой — что через свою веру в Иисуса как Сына Божьего, а также в Его смерть и воскресение, они могут иметь правильные отношения с Богом, прощение которого было дано раз и навсегда через смерть Иисуса Христа.

Троица

христиан верят в Троицу, то есть в Бога как Отца, Сына и Святого Духа.

Некоторые путают это и думают, что христиане верят в трех отдельных богов, но они этого не делают.

Христиан верят, что Бог принял человеческий облик как Иисус Христос и что Бог присутствует сегодня через действие Святого Духа и очевиден в действиях верующих.

Жизнь после смерти

христиан верят, что есть жизнь после земной смерти.

Хотя истинная природа этой жизни неизвестна, христиане верят, что многие духовные переживания в этой жизни помогают им дать некоторое представление о том, какой будет вечная жизнь.

Святые

В наши дни слово «святой» чаще всего используется для обозначения христианина, который прожил особенно хорошую и святую жизнь на земле и с которым, как утверждается, связаны чудеса после их смерти.

Официальный титул святого присваивается Римско-католической и Православной церквями в процессе канонизации .

Члены этих Церквей также верят, что Святые, созданные таким образом, могут ходатайствовать перед Богом за людей, которые живы сегодня.Это не принято большинством протестантов.

В Библии, однако, слово святой используется для описания любого, кто является убежденным верующим, особенно апостолом Павлом в Новом Завете (например, Ефесянам 1.1. И 1.15).

Молитва и ритуал

Молитва

Свечи ©

Молитва — это средство, с помощью которого христиане общаются со своим Богом.

В Новом Завете записано, что Иисус учил своих учеников молиться и побуждал их обращаться к Богу как Отец .Христиане считают, что продолжают эту традицию.

Иногда молитвы носят формальный характер и являются частью ритуала, установленного на сотни лет.

Остальные являются личными и спонтанными и возникают из личных или групповых потребностей.

Хотя молитва часто направляется к Богу как Отцу, как учил Иисус, некоторые традиции поощряют молитву к Богу через посредников, таких как святые и мученики.

Молитвы через Марию, как мать Бога, занимают центральное место в некоторых церквях и составляют традиционную часть их поклонения.

Церковь

Христианская церковь является основой верующих. Хотя у него много недостатков, оно признано телом Бога на земле.

Церковь — это место, где взращивается христианская вера и где на земле проявляется Святой Дух.

Это то место, где христиане принимаются в веру и где они объединяются в одно тело посредством Евхаристии.

Крещение

Христианская церковь верит в одно крещение в христианской церкви, будь то младенчество или взрослый, как внешний знак внутренней приверженности учению Иисуса.

Евхаристия

Евхаристия — греческое слово, обозначающее благодарение. Его празднование проводится в память о последней трапезе, которую Иисус ел со своими учениками перед смертью (Тайная вечеря).

Этот обряд происходит от действий Иисуса, который во время трапезы взял хлеб и вино и попросил своих учеников съесть их и продолжать делать это в память о нем.

Во время трапезы вино символизировало его кровь, а хлеб — его тело.

Евхаристия (также известная как трапеза причастия в некоторых церквях) занимает центральное место в Церкви и признана признаком единства среди христиан.

Разные церкви понимают и практикуют Евхаристию по-разному. В результате центральные идеи Евхаристии могут вызывать скорее дисгармонию, чем единство.

Например, идея о том, что Христос присутствует в хлебе и вине, интерпретируется одними церквями буквально, а другими — метафорически. Это вызвало серьезные и зачастую непримиримые разногласия.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *